Справа № 189/896/20
2/189/69/25
Іменем України
29.04.2025 року сел. Покровське
Покровський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Лукінової К.С.
при секретарі Копиця С.І.
за участю: представника позивача: Савко В.В. (у режимі відеоконференції)
представника відповідача: Штронда А.М. (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг (стягнення 3 відсотків річних),-
встановив:
Представник ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг (стягнення 3 відсотків річних). 10.01.2025 року представником позивачки було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка мотивована наступним. У провадженні Покровського районного суду Дніпропетровської області перебуває справа № 189/896/20 за позовом ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг (в частині стягнення 3 відсотків річних). Так, раніше, відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.08.2024 року по цій же справі № 189/896/20 було вирішено: касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Штронди А.М. задоволено частково, а саме рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року було скасовано у частині позовних вимог про стягнення 3 відсотків річних, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року скасовано в частині розподілу судових витрат. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в частині відмови в стягненні пені, відсотків за вкладом після закінчення строку, на який зроблений вклад, залишено без змін. Тож, судом касаційної інстанції повернуто дану справу до суду першої інстанції для її розгляду в частині, а відповідно до ухвали Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 року було вирішено, відкрити провадження по даній цивільній справі № 189/896/20. Враховуючи те, що справа № 189/896/20 буде розглядатися в частині позовної вимоги, яка стосується стягнення 3 відсотків річних, бажають скористатися своїм правом та збільшити заявлені раніше позовні вимоги в частині розміру 3 відсотків річних. В зв'язку з чим, просить суд стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 на користь ОСОБА_2 (його правонаступника - ОСОБА_1 ), 5 261,76 доларів США - 3% річних за користування чужими грошима згідно частини 2 статті 625 ЦК України за період з 01.06.2016 року по 09.11.2020 рік. Постановою Верховного суду від 14.08.2024 року по справі № 189/896/20 за позовом ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савка Віталія Вікторовича залишено без задоволення. Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Штронди Антона Михайловича задоволено частково. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року скасовано у частині позовних вимог про стягнення 3 відсотків річних, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року скасовано в частині розподілу судових витрат. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в частині відмови в стягненні пені, відсотків за вкладом після закінчення строку, на який зроблений вклад, залишити без змін. В судовому засіданні представник позивача - адвокат Савко В.В. наполягав на задоволенні позову, просив поновити строки позовної давності, як пропущені з поважних причин, з тих підстав, що апеляційний суд виніс постанову про відмову в позові про стягнення суми основного боргу, а відтак позивач був позбавлений можливості вимагати стягнення 3 % річних, тривалий розгляд справи у Верховному суді та тривале невиконання рішення суду. Представник відповідача - адвокат Штронда А.М. просив відмовити в позові і застосувати наслідки спливу строків позовної давності. Суд, заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, а саме постанову Верховного суду від 14.08.2024 року справа № 189/896/20, якою встановлені фактичні обставини справи. Як встановлено судом, 13 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070034824300 вклад «Стандарт», відповідно до умов якого вкладник передав банку грошові кошти в сумі 33 450,54 доларів США строком до 13 грудня 2014 року з правом автоматичної пролонгації та нарахуванням відсотків у розмірі 9 % річних. 08 грудня 2015 року ОСОБА_2 направив на адресу відповідача заяву про повернення депозиту та відсотків, у задоволенні якої банк відмовив. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року в справі №201/597/16-ц, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором депозитного вкладу від 13 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070034824300 «Стандарт» станом на 31 травня 2016 року в розмірі 40 022,43 доларів США, а саме: вклад у розмірі 33 450,54 доларів США, відсотки у розмірі 6 021,09 доларів США, 3 % річних у розмірі 550,80 доларів США. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року не виконано. У відзиві на позовну заяву банк просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені та 3 % річних. Суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного. Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов?язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов?язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов?язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов?язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов?язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов?язок боржника з такої сплати (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі №758/1303/15-ц (пункт 27), від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (пункт 42), від 16 січня 2019 року в справі №373/2054/16-ц, від 29 січня 2019 року в справі №916/4644/15 (пунк 7.8)). Суд висновує, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження N? 14-1334020) не є висновком про те, що 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України нараховуються лише на тіло депозиту, адже у вказаній справі проценти на вклад не стягувалися попереднім судовим рішенням та не увійшли до простроченої суми, на яку позивач в справі №320/5115/17 просив нарахувати 3 % річних. Висновки Верховного Суду у наведеній постанові нерелевантні до спірних правовідносин через відмінність фактичних обставин порівнюваних справ. Банк, який прострочив грошове зобов'язання (порушив обов'язок щодо повернення вкладу та сплати за ним процентів), має віддати основний борг за договором банківського вкладу, сплатити передбачену частиною п?ятою статті 10 Закону про споживачів пеню, а також визначені у частині другій статті 625 ЦК України 3 % річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) й інфляційні втрати за весь час прострочення (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 757/3572/17-ц (провадження № 14-37 цс22)). У пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) вказано, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, то прострочення такого грошового зобов?язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов?язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Аналогічне правове регулювання бази нарахування сум за статтею 625 ЦК України стосується й відносин банківського вкладу. Простроченим грошовим зобов?язанням у справі є сума неповернутого вкладу та процентів за ним, тому суди правильно визначили формулу обрахунку 3 % річних згідно із частиною другою статті 625 ЦК України. Стосовно заявленої банком позовної давності необхідно зазначити таке. У заяві про застосування строку позовної давності банк посилається на те, що стягнення 3 % річних за частиною другою статті 625 ЦК України за період з 01 червня 2016 року до 05 серпня 2020 року без урахування заявленої позовної давності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) зазначено, що до правових наслідків порушення зобов?язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Зазначені суми суд мав стягнути за три роки перед зверненням позивача до суду відповідно до висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18), від 10 квітня 2018 року в справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 26 жовтня 2018 року в справі № 922/4099/17, від 21 листопада 2018 року в справі № 642/493/17 (провадження № 61-152св18). Суд, висновує, що главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. До правових наслідків порушення грошового зобов?язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). Банк заявив про застосування позовної давності. Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов?язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Ураховуючи викладене, невиконання боржником грошового зобов?язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов?язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 26 жовтня 2018 року в справі № 922/4099/17, від 21 листопада 2018 року в справі №642/493/17 (провадження № 61-152св18), на які посилається банк. Вирішуючи спір у цій частині, суд керується тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року вирішено питання щодо стягнення з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 3 % річних у розмірі 550,80 доларів США станом на 31 травня 2016 року, тому в цій справі необхідно стягнути 3% річних на підставі статті 625 ЦК України за період з 01 червня 2016 року до 05 серпня 2020 року (дату складення позову) Суд висновує про наявність поважних причин у пропуску строку позовної давності, заявленої представником відповідача щодо позовної вимоги в частині стягнення 3 % річних, оскільки згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року набрало законної сили 03 квітня 2019 року, а 13 червня 2019 року було відкрито виконавче провадження. Враховуючи певні строки, в межах яких державним виконавцем повинні були бути прийняті необхідні рішення та вчинені дії для примусового виконання рішення суду, позивач очікував на стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» присуджених рішенням суду коштів та не мав наміру звертатися повторно до суду. Однак у зв'язку з невиконанням рішення суду щодо стягнення грошових коштів ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом 18 серпня 2020 року, що є поважною причиною пропуску позовної давності. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст. 261, 267, 524, 533-535, 625 ЦК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг (стягнення 3 відсотків річних) - задовольнити. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 на користь ОСОБА_2 (його правонаступника - ОСОБА_1 ), 5 261,76 доларів США - 3% річних за користування чужими грошима згідно частини 2 статті 625 ЦК України за період з 01.06.2016 року по 09.11.2020 рік Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: К.С. Лукінова
29.04.2025