Справа № 560/2138/25
іменем України
28 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень 00 копійок за період з 07.12.2023 по 29.12.2023. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень 00 копійок за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримав травму внаслідок виконання службового обов'язку із захисту Батьківщини та проходив лікування, однак відповідачем не здійснено виплату додаткової винагороди, що вважає протиправним обмеженням прав військовослужбовців.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що після того, як 07.08.2023 позивач отримав поранення, йому протягом чотирьох місяців перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці за станом здоров'я (по 06.12.2023) було виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168, у збільшеному розмірі до 100000 гривень. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на лікуванні в лікарняних закладах понад 4 місяці не надає позивачу права на виплату додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови № 168, у збільшеному розмірі до 100000 гривень, а оскільки лікування позивача у період з 07.08.2023 по 06.12.2023 не було безперервним, так як між періодами знаходження в лікарняних закладах позивач перебував у відпустці та позивачу за весь вказаний період виплачувалась додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн., отже відповідачем не порушувалися законні права ОСОБА_1 в частині виплати додаткової винагороди.
З'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , старший солдат військової частини НОМЕР_1 , 07 серпня 2023 року виконуючи бойове завдання в складі зведеної тактичної групи спеціального призначення у районі ведення бойових дій в населеному пункті Козачі Лагері Херсонської області отримав травму: множинні вогнепальні осколкові поранення лівого плеча та правої нижньої кінцівки, перелом великогомілкової кістки справа, перелом основної фаланги ІІ пальця правої кисті, геморагічний шок, що підтверджується первинною медичною карткою від 07.08.2023 та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою військовою частиною НОМЕР_1 29 серпня 2023 року № 632/23/2092.
ОСОБА_1 після отриманої травми проходив лікування та перебував у відпустках для лікування після поранення у наступні періоди:
з 07 серпня 2023 року по 27 вересня 2023 року на стаціонарі у травматологічному відділенні військово - медичного клінічного центру Південного регіону, що підтверджується перевідним епікризом від 27.09.2023.
За результатами медичного огляду військово - лікарської комісії прийнято постанову від 27.09.2023 № 1761) згідно якої поранення ОСОБА_1 «Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», кваліфікується як поранення тяжкого ступеню (згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 № 370) та визначено, що військовослужбовець потребує реабілітаційного лікування в умовах клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України терміном на 30 календарних днів.
З 27 вересня 2023 року по 26 жовтня 2023 року на стаціонарі у клінічному санаторії Державної прикордонної служби України Клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується виписним епікризом № 1836 від 26.10.2023. За результатами медичного огляду військово - лікарською комісією потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.
По закінченню відпустки, 24 листопада 2023 року згідно рекомендацій лікаря відділення травматології та ортопедії Військово - медичного клінічного центру Південного регіону, командиром військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 було направлено на стаціонарне лікування в травматологічне відділення Військово - медичного клінічного центру Південного регіону.
27 листопада 2023 проведено медичний огляд ВЛК за результатами якого прийнято постанову про те, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.
По закінченню відпустки, з 27 грудня 2023 року по 29 січня 2024 року перебував на лікуванні у Військово - медичному клінічному центрі Південного регіону, що підтверджується виписними епікризами № 181 від 28.12.2023 та № 364 від 29.01.2024.
Згідно постанови військово - лікарської комісії ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів. Цією ж постановою підтверджено причинний зв'язок травми із наступним формулюванням «Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» та визначено кваліфікацію згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 № 270 як поранення тяжкого ступеня.
Таким чином, у зв'язку з вищевказаним пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (довідкою) військово-лікарської комісії.
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період перебування на лікуванні у стаціонарі, а також за період перебування у відпустці для лікування тяжкого поранення, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
В даному ж випадку, обидві вищевказані умови дотримані та підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, постановою військово - лікарської комісії від 27.11.2023 № 9170.
Також, відповідно до положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерств оборони України від 07.06.2018 № 260 (у редакції, що діяла на момент отримання поранення) грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відтак, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та час перебування у відпустці для лікування після поранення важкого ступеня за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Оскільки, як вже було встановлено вище, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та часу перебування у відпустці для лікування після поранення важкого ступеня, тобто за період з 07.12.2023 по 29.12.2023, не виплата відповідачем відповідної винагороди є грубим порушенням прав позивача.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 включно, виходячи з її розміру 100000,00 ( сто тисяч ) грн. на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень 00 копійок за період з 07.12.2023 по 29.12.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень 00 копійок за період з 07.12.2023 по 29.12.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя О.П. Шевчук