Справа № 560/2985/25
іменем України
28 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 41 від 10.02.2025 року командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.02.2025 року № 92 «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову по мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08 лютого 2025 року у м. Рівне на території АЗС «УкрНафта» за адресою: АДРЕСА_1 , працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 всупереч волі ОСОБА_1 , примусово затримали ОСОБА_1 . У подальшому, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 , доправили ОСОБА_1 до діагностичного центру в АДРЕСА_1 . У зазначеному закладі він не проходив медичного огляду, адже останнє проводилося без дотримання встановлених законодавством процедур та без врахування його медичних документів та медичних діагнозів. В подальшому, 10.02.2025 року Позивача направили до Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , де останньою було видано відповідний наказ начальника Відповідача-2 про зарахування Позивача до списків особового складу Відповідача-2. Таким чином, вказане свідчить про продовження вчинення неправомірних дій з боку Відповідача-1, а в подальшому Відповідача-2, спрямованих на незаконне обмеження його прав і свобод.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від військової частини НОМЕР_1 на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2025 №41 про зарахування до списків частини ОСОБА_1 немає. Таким чином, оскільки підставою для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2025 №41 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини, є протиправність наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу, то позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 є похідними.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву на позовну заяву не надходило.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_2 від 09.02.2025 року.
Позивач стверджує, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.02.2025 року № 92 "Про призов на військову службу під час мобілізації" позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2025 №41 військовозобов'язаний ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та призначений на посаду водія - електрика радіотехнічного поста радіолокаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОЗ - 790058А вважається таким, що призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та зарахований на всі види забезпечення з 10.02.2025.
Позивач не погоджується з протиправними діями та наказами відповідачів, щодо його мобілізації, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-ХІІ.
Частиною другою статті 4 Закону №3543-ХІІ установлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-XII визначено коло осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які докази наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу згідно Закону №3543-XII, а також такі докази не були надані позивачем під час перебування в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач вказує, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , доправлено ОСОБА_1 до діагностичного центру в АДРЕСА_1 . У зазначеному закладі він не проходив медичного огляду, адже останнє проводилося без дотримання встановлених законодавством процедур та без врахування його медичних документів та медичних діагнозів.
Суд зазначає, що жодних доказів наявності у позивача документів, які підтверджують медичні діагнози до суду не надано, при цьому позивач не оскаржує висновок (довідку) військово-лікарської комісії за результатами проходження ним ВЛК, а тому такі твердження є безпідставними.
Отже, позивач підлягав призову на військову службу на період мобілізації згідно Закону №3543-XII.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено протиправності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.02.2025 року № 92 «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову по мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , оскільки останній не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII.
Стосовно вимог що стосуються військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами відповідної військової частини.
Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов'язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
Оскільки в судовому порядку встановлено, що позивача мобілізовано на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.02.2025 року № 92 «Про призов на військову службу під час мобілізації», який є правомірним, та при цьому чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним ТЦК та СП, то наказ № 41 від 10.02.2025 року командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини, не підлягає скасуванню, оскільки командир вказаної військової частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки при прийнятті такого наказу.
Варто вказати, що після видання військовою частини НОМЕР_1 № 41 від 10.02.2025 про призов та направлення позивача для проходження військової служби, стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.
Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Вказаним законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини.
Наказ військової частини НОМЕР_1 № 41 від 10.02.2025 вже реалізовано, а тому після набуття ним статусу військовослужбовця Збройних Сил України правовідносини щодо проходження військової можуть бути припинені лише шляхом звільнення з військової служби, підстави та порядок якого визначені Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008.
Тому підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 41 від 10.02.2025 про зарахування до списків особового складу відсутні.
Під час судового розгляду цієї справи відповідачі довели правомірність дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 41 від 10.02.2025 щодо зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі спростували, а позивач не підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, в їх задоволенні слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не належать.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя О.П. Шевчук