Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
28.04.2025 р. справа №520/5360/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №169 від 20.12.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.04.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №169 від 20.12.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився, надавши 12.03.2025 р. відзив, де наполягав на відсутності підстав для перерахунку пенсії та наголошував на правильному обчисленні розміру пенсії та виплаті пенсії у повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеним у позові твердженням, заявник отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обліковується як пенсіонер по лінії Міністерства надзвичайних ситуацій України.
На виконання вимог п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 пенсійним органом за документом про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на 01.03.2018р. у розрізі компонентів: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років з 01.01.2018р. було проведено перерахунок пенсії заявника.
Національним університетом цивільного захисту України відносно заявника було складено документ про розмір та структуру грошового забезпечення діючого публічного службовця за посадою інженер-програміст станом на 05.03.2019р. у розрізі компонентів: 1) оклад за посадою - 3.810,00 грн, 2) оклад за військовим званням полковник - 1.340,00 грн, 3) відсоткова надбавка за вислугу років (450%) - 2.317,50 грн; 4) надбавка за особливості проходження служби (50%) - 3.733,75грн; 5) премія (10%) - 381,00 грн, а загалом на суму грошового забезпечення - 11.582,25 грн (довідка від 20.12.2024 р. №169).
Заявником через представника перед органом публічної адміністрації було порушено питання про перерахунок власної пенсії у зв'язку із збільшення поточної винагороди за службу діючого публічного службовця.
За згаданим зверненням листом від 29.01.2025 №2825-1447/А-02/8-2000/25 пенсійним органом було вчинено відмову.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення нового розміру пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV) (який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; далі за текстом - Закон України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ), а згідно з ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV відносно заявника реалізація цього права унормована положеннями Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Приписами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, у процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).
Положення ч.18 ст.43 Закону України №2662-ХІІ цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого діючого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ.
Слушність саме такого тлумачення змісту положень ст.ст.43 і 63 Закону України №2662-ХІІ є правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18, згідно з яким процедури призначення пенсії (ст.43 Закону України №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Також і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23 аналіз положень ст.ст.43, 63 Закону України №2262-ХІІ засвідчує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.
Цей висновок Верховного Суду є цілком релевантним відносно обставин спірних правовідносин.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення (тобто видів грошового забезпечення) як бази обчислення розміру пенсії), адже протилежне з невідворотною неминучістю призводить до появи віртуального показника грошового забезпечення - неіснуючої винагороди за службу, який фізично у дійсності не одержується жодним із діючих публічних службовців (військовослужбовцем) і арифметично складається із платежів з винагороди за службу, отриманих у минулому самим заявником - військовослужбовцем у відставці (тобто власної винагороди за службу) та поточних платежів з винагороди за службу, котрі наразі отримуються діючим військовослужбовцем (тобто винагороди за службу третьої сторонньої особи).
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Таке тлумачення змісту правової підстави для обчислення нового розміру раніше вже призначеної у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсії цілком корелюється із правовим висновком п.31 постанови Верховного Суду від 28.11.2022р. по справі №820/3451/18.
З 01.01.2008р. структура грошового забезпечення військовослужбовців, а також розміри її складових були визначені постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.
30.08.2017р. КМУ з цього ж самого питання було прийнято постанову №704 (далі за текстом - Постанова КМУ №704), яка остаточно набрала чинності з 01.03.2018р.
На відносини за участю заявника поширюється дія саме положень постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, що підтверджується змістом складеної довідки про грошове забезпечення.
З 01.03.2018р. діючі військовослужбовці за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 почали отримувати винагороду за службу у підвищених розмірах, а тому саме з 01.04.2018р. (ч.2 ст.51 Закону України №2262-ХІІ) громадянин-пенсіонер з категорії військовослужбовець у відставці набув суб'єктивне право на перерахунок розміру раніше призначеної пенсії з урахуванням приписів Порядку №45 та постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
Пунктами 1, 2, 3, 6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 були внесені зміни до механізму обчислення грошового забезпечення діючого військовослужбовця, унаслідок яких, зокрема, перерахунок розміру раніше призначених пенсій було проведено не з 01.04.2018р. (як то передбачено ч.2 ст.51 Закону України №2262-ХІІ), а з 01.01.2018р. (хоча подія підвищення розмірів видів грошового забезпечення настала лише 01.03.2018р.); було змінено базу обчислення пенсії у цілях проведення перерахунку (оклад за посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років); було запроваджено розмір прожиткового мінімуму для обчислення грошового забезпечення за п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 - 1.762,00грн.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяли до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18).
Утрата чинності пунктами 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 з 05.03.2019р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаної календарної дати відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії військовослужбовцям у відставці.
Викладене узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
Оскільки перерахунок пенсії заявника з 01.01.2018р. суб»єктом владних повноважень було проведено з урахуванням запроваджених пунктами 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 обмежень, то утрата чинності нормативно-правовим актом у цій частині зумовлює припинення існування перепон (перешкод) у перерахунку пенсії за усіма складовими грошового забезпечення, котрі реально отримує діючий на відповідній військовій посаді військовослужбовець.
Таким чином, з 05.03.2019р. (як із календарної дати - дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18) відпали підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із ст.43 Закону України №2262-ХІІ, з урахуванням лише розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років без взяття до обрахунку інших додаткових видів грошового забезпечення.
Відтак, новий розмір пенсії за повною величиною розрахункової бази для обчислення має застосовуватись з 01.04.2019р.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв до 29.01.2020р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18).
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.
За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб»єкта владних повноважень як у спорі про оскарження новоствореного органом публічної адміністрації публічного обов»язку, так і у спорі про прагнення приватної особи до набуття будь-якого блага за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб»єктом владних повноважень було реалізовано управлінську функцію у формі відмови, але у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу відмови у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за усіма складовими компонентами грошового забезпечення, яке реально отримує діючий військовослужбовець, що проходить військову службу на тій же самій (аналогічній чи прирівняній) військовій посаді, звідки заявник був звільнений з військової служби.
Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України №2262-ХІІ у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті державного органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті державного органу; 3) прийняття компетентним суб'єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім публічним службовцям такого державного органу; 4) співставності умов проходження служби заявника умовам проходження поточної публічної служби діючим публічним службовцем на тій же самій (аналогічній, рівнозначній) посаді; 5) реального (а не умовного чи потенційно можливого) отримання діючим публічним службовцем підвищеної поточної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі на ім"я заявника довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження; 7) надходження виданої на ім"я заявника довідки про підвищене поточне грошове забезпечення до пенсійного органу; 8) відсутності у пенсійного органу заперечень чи зауважень відносно дефектів, вад, недоліків виданої на ім"я заявника довідки про підвищене поточне грошове забезпечення.
У спірних правовідносинах суб»єкт владних повноважень жодних заперечень з приводу змісту довідки про розмір та структуру грошового забезпечення не висловив.
Також, суд зважає, що у контексті механізму/алгоритму перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії (ст.63 Закону України №2262-ХІІ, ст.86 Закону України "Про прокуратуру" тощо) слід розрізняти подію підвищення розміру винагороди за виконану роботу діючого публічного службовця за актом права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення) від події оцінки роботодавцем трудової участі (вкладу) конкретного працівника у показники службової діяльності органу за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом призначення премії).
Відповідно до ст.ст.2, 15 Закону України "Про оплату праці" у випадку премії (процедура чого охоплює собою етапи прийняття управлінського рішення про призначення премії, нарахування премії за обліком, ініціювання переказу коштів) в аспекті використання цього факту у цілях перерахунку пенсій іншим особам вирішальне юридичне значення має акт права, котрий передбачає умови виплати цього заходу заохочення як матеріального стимулу і у разі, коли цей акт поширюється на невизначене коло осіб - така виплата підлягає включенню до структури бази обчислення пенсії з метою перерахунку, а у разі, коли цей акт стосується виключно однієї особи чи однієї посади і результатів трудової (службової) діяльності за конкретний проміжок часу - то відсутні підстави для кваліфікації цієї події як загального підвищення розміру винагороди за виконану роботу.
Між тим, жодних заперечень і за цією позицією суб"єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не висловив.
Отже, факт порушення права заявника на перерахунок пенсії з 01.04.2019р. за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого публічного службовця у спірних правовідносинах слід визнати підтвердженим.
У спірних правовідносинах органом публічної адміністрації було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови, втіленої у письмовому листі, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення питання з приводу обчислення нового розміру пенсії у зв»язку із підвищенням поточної винагороди за службу рівнозначному діючому публічному службовцю, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, що спонукає суд до застосування положень ч.2 ст.5 і ч.2 ст.9 КАС України, виходу за межі позовних вимог і визнання протиправним реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення у формі відмови.
При цьому, право та охоронюваний законом інтерес заявника повністю та ефективно поновлюються визнанням протиправної спірної відмови і обтяженням пенсійного органу обов'язком здійснити перерахунок пенсії, а тому позов у решті вимог не підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір за епізодом обмеження пенсії заявника максимальним розміром, суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту відповідної категорії громадян у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, суб'єкт владних повноважень повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судом з протоколу перерахунку пенсії заявника з 01.03.2025р. обчислений суб»єктом владних повноважень розмір пенсії заявника становив - 8.133,14 грн, а саме 3.733,75 грн основного розміру як 50% грошового забезпечення у сумі 7.467,50 грн + 522,736 грн індексація пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2022р. №118 + 838,53грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2023р. №168 + 405,56грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 632,57 грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 + 2000,00 грн щомісячна доплата у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Водночас з цим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів обмеження пенсії заявника з 01.04.2019р. максимальним розміром, доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх виплат за встановленою доплатою матеріали справи також не містять.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже в даній частині вимог відсутнє порушене право позивача.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з»ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, ст.ст. 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 29.01.2025 №2825-1447/А-02/8-2000/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за довідкою Національного університету цивільного захисту України №169 від 20.12.2024 року з урахуванням раніше здійснених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 ) 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко