Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 квітня 2025 р. № 520/2815/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, треті особи: Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС", Відокремлений структурний підрозділ "Електромеханічний фаховий коледж Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати дії Міністерства освіти і науки України пов'язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №544467 від 12.12.2024 відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності навчання, протиправною;
2. зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"" відображалося значення "Так, не порушує".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти протиправно відображено відомості про порушення позивачем послідовності навчання, оскільки позивач станом на сьогодні здобуває освіту в послідовному порядку, визначеному, зокрема, ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту". Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Ухвалу суду від 24.02.2025 направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 25.02.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи до суду своїх письмових пояснень не надали.
Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2008 здобув базову загальну середню освіту, у 2010 здобув повну загальну середню освіту, про що свідчать свідоцтво серії НОМЕР_1 від 23.06.2008 та атестат серії НОМЕР_2 від 28.05.2010.
З 01.09.2010 ОСОБА_1 проходив навчання у Харківській національній академії міського господарства на факультеті інженерної екології міст та 01.09.2012 був переведений на курс для продовження навчання для продовження здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) у Харківському національному університеті міського господарства імені О.М.Бекетова, з 20.03.2013 позивач відрахований з цього закладу освіти за академічну неуспішність.
Суд зазначає, що позивач навчання за освітньою програмою не завершив, рівень освіти та диплом не отримав.
Наказом №58-03 від 22.08.2023 року ОСОБА_1 зарахований на 2 курс для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Відокремленого структурного підрозділу "Електромеханічний фаховий коледж Харківського національного університету міського господарства імені О.М.Бекетова".
Термін навчання 01.09.2023 рік - 30.06.2026 рік. Навчається на основі - держбюджет.
В подальшому позивачу сформовано Довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №544467 від 12.12.2024 про поточне здобуття освіти, відповідно до якої зазначено, що є відомості, які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту".
Позивач через свого представника звернувся до Відокремленого структурного підрозділу "Електромеханічний фаховий коледж Харківського національного університету міського господарства імені О.М.Бекетова", Міністерства освіта і науки України із запитами щодо внесення відповідних змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти із значенням про те, що ОСОБА_1 "Так, не порушує" рівень послідовності здобуття освіти.
На вказане звернення Відокремленим структурним підрозділом "Електромеханічний фаховий коледж Харківського національного університету міського господарства імені О.М.Бекетова" надано лист від 10.01.2025 №70-11/04 про те, що ОСОБА_1 раніше навчався на бакалаврському рівні, але не завершив його. Однак факт відрахування з бакалаврської програми фіксується в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) як запис про розпочатий рівень вищої освіти. Алгоритм МОН згідно з листом МОН № 1/9758 від 03.06.24 року "Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти", автоматично оцінює цю ситуацію як порушення послідовності, якщо особа продовжує навчання за освітнім рівнем фаховий молодший бакалавр.
Листом Міністерства освіти і науки України від 09.01.2025 №1/460-25 на звернення представника позивача повідомлено, що згідно з інформацією в ЄДЕБО, ОСОБА_1 , 01.09.2012 був переведений на курс (дата початку навчання - 01.09.2010) для продовження навчання для продовження здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) у Харківському національному університеті міського господарства імені О.М.Бекетова та був відрахований з цього закладу освіти 20.03.2013. У 2023 році був зарахований для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Відокремленого структурного підрозділу "Електромеханічний фаховий коледж Харківського національного університету міського господарства імені О.М.Бекетова". Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено "Ні, порушує".
Позивач вважає вказані дії Міністерства освіти і науки України протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Частиною 1 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України Про освіту, а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
З урахуванням наведеного право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту".
При цьому документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту", є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО.
Як свідчать матеріали справи, на ім'я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №544467 від 12.12.2024, у графі якої "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" зазначено "Ні, порушує".
Отже, спірним у цій справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту", у контексті застосування пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, а відтак правомірність формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України "Про освіту" (далі - Закон № 2145-VIII).
Частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі Закон № 1556-VII) вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Відповідно до абзаців 1-5 частини першої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Таким чином, особа, яка вдруге навчається на тому самому рівні освіти незалежно від причин відрахування, не може вважатися такою, що здобуває наступний рівень освіти.
У спірних правовідносинах, позивач у 2010 здобув повну загальну середню освіту.
З 01.09.2010 ОСОБА_1 проходив навчання у Харківській національній академії міського господарства на факультеті інженерної екології міст та 01.09.2012 був переведений на курс для продовження навчання для продовження здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) у Харківському національному університеті міського господарства імені О.М.Бекетова, з 20.03.2013 позивач відрахований з цього закладу освіти за академічну неуспішність.
Наказом №58-03 від 22.08.2023 року ОСОБА_1 зарахований на 2 курс для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Відокремленого структурного підрозділу "Електромеханічний фаховий коледж Харківського національного університету міського господарства імені О.М.Бекетова".
Суд зазначає, що після першого зарахування на навчання для здобуття освіти відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні освіти.
У даному випадку позивач не завершив навчання на відповідному рівні освіти, тому здобуття на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не відповідає вимогам закону щодо послідовності.
Отже, позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, а тому наявні порушення послідовності здобуття освіти, що відображено у відповідній довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
За таких обставин, у відповідачів були відсутні підстави для зазначення в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - "Так, не порушує".
Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачами не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, тому що не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 28.04.2025, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко