Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 квітня 2025 р. справа №520/2073/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Марини Лук'яненко,
за участі:
секретаря судового засідання - Дениса Гузь,
представника позивача - Володимира Лисенка,
представника відповідача - Еміля Гусейнова,
розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,-
Комунальне підприємство "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (далі за текстом також - позивач, КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі за текстом також - відповідач), в якій просило: визнати незаконним та скасувати Рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на теперішній час є діючим Рішення Податкової, винесене із застосуванням спрощеної процедури ще у 2018 році. (Рішення, від 05.12.2018 року №1 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платників податків), яке передбачає стягнення усієї суми податкового боргу за рахунок готівкових коштів КП «Харківводоканал». За вказаним Рішенням Контролюючим органом систематично здійснюється вилучення готівкових коштів з кас Підприємства. При цьому, Позивач жодним чином не здійснює перешкод таким діям Північного МУ ДПС ВПП, про що свідчать Реєстри актів вилучення готівки у рахунок погашення податкового боргу КП “Харківводоканал» за період з 07.12.2018 по 29.01.2025 року та, як приклад, копії Актів про вилучення готівки у рахунок погашення податкового боргу від 03.02.2021 №1, від 09.12.2021 № 232, від 11.01.2022 №1, від 24.01.2023 №1, від 25.01.2023 № 2, від 02.10.2023. На думку позивача, ухвалюючи оскаржуване Рішення № 1/4 -3500 про стягнення податкового боргу з КП «Харківводоканал» за період 30.09.2018 року - 21.01.2025 року Північне МУ ДПС ВПП припустив порушення приписів п.п. 69.40 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якими унормовано, що тимчасово з 1 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року щодо платників податків - суб'єктів господарювання, податкова адреса яких, станом на дату початку можливих бойових дій, є території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами та доповненнями), серед яких окремим рядком зафіксовано, що Харківська міська територіальна громада (UA63120270000028556) з 15.09.2022 заходиться в зоні виникнення можливих бойових дій до не визначеного строку. Підсумовуючи викладене, вважав очевидним, що стягнення частини заявленого Північним МУ ДПС ВПП податкового боргу КП «Харківводоканал» суперечить вимогам діючого законодавства.
Після подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року заяву Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" про забезпечення адміністративного позову після подання позовної заяви Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
Забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців Комунального підприємства «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/2073/25.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі № 520/2073/25 залишити без змін.
Ухвалою суду від 31.01.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаний адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Розгляд справи призначено у підготовчому судовому засіданні на 17.02.2025.
Протокольною ухвалою суду 07.04.2025 року підготовче судове засіданні закінчене, суд перейшов до розгляду справи по суті, розгляд справи призначено на 23.04.2025 року.
Представник Відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення, оскільки у зв'язку з несплатою Позивачем самостійно задекларованих та узгоджених сум грошових зобов'язань (на підставі п.54.1 ст.54 роз.ІІ ПКУ та які не підлягають оскарженню згідно з п.56.11 ст.56 розд.ІІ ПКУ), в установлені законодавством строки, керуючись вимогами п.59.1 ст. 59 ПКУ підприємству надіслано податкову вимогу від 07.06.2016 року за № 7-17. КП «Харківводоканал» постійно з 2016 року має несплачений податковий борг, податкова вимога не втратила своєї юридичної сили на теперішній час. Законом України N 3219-IX від 30.06.2023 року внесені зміни до ст. 69 Податкового кодексу України. Відповідно до пп. 69.40 п. 10 р. ХХ ПКУ, тимчасово з 01.08.2023 контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року. Також зазначив, що у Позивача наявний податковий борг, який виник після 24.02.2022 в сумі 114 553 444,08 грн., він підлягав стягненню за рішенням заступника начальника Північного міжрегіонального управління від 23.01.2025 №1/4-3500, яке прийнято на підставі п.95.5 ст. 95 ПКУ, оскільки, сума боргу не сплачена протягом 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку його сплати.
Зауважив, що відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПКУ контролюючому органу надано право на здійснення заходів щодо погашення платником податків податкового боргу. Тобто, контролюючим органом правомірно та на законних підставах проведено необхідний перелік дій, визначений законодавцем відповідно до ст. 95 ПК України щодо стягнення коштів платника в рахунок погашення податкового боргу КП «Харківводоканал» за рішенням контролюючого органу без звернення до суду відповідно до умов п.95.5 ст.95 ПКУ та з урахуванням пп. 69.40 ПКУ.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він наполягає на безпідставності та необґрунтованості висновків контролюючого органу та наводить доводи аналогічні тим, що викладені в його позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити,
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзові на позовну заяву, просив залишити позов без задоволення.
Вислухавши пояснення сторін, розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що КП "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715) зареєстроване у встановленому законом порядку Виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа та перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків як платник податків.
Пунктами 1.2, 1.3 Розділу І Статуту Комунального підприємства "Харківводоканал", затвердженого заступником директора Департаменту економіки та комунального майна - начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та погоджено директором Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, КП "Харківводоканал" належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова. Засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради. Підприємство як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому засновником на праві господарського відання, самостійний баланс, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків, знак для товарів та послуг, фірмовий знак, круглу печатку та кутовий штамп зі своєю назвою та ідентифікаційним кодом (пункт 2.3 Статуту). Майно підприємства знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова та закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Основні фонди передаються підприємству власником на підставі відповідного договору укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 5.2. Статуту).
Ані в позовній заяві та відзиві на позов, ані під час судового засідання стронами не заперечуєтья факт наявності у Позивача податкового боргу, який підприємством не сплачено.
Заступником начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято рішення 23.01.2025 за № 1/4-3500 про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців Комунального підприємства "Харківводоканал" у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Позивач вважаючи, оскаржуване Рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025 протиправним, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню контролюючого органу, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно із підпунктами 95.3-95.5 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов'язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.
У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання держави.
У таких випадках:
рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:
1) стягнення коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду;
2) стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги;
3) податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки;
4) за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
5) за умови та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, водночас, у разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання.
Сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Перевіряючи наявність сукупності обставин, визначених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням №1/4-3500 від 23.01.2025 вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП "Харківводоканал" відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.
За доводами відповідача КП «Харківводоканал» постійно з 2016 року має несплачений податковий борг, податкова вимога не втратила своєї юридичної сили на теперішній час. На думку відповідача відповідно до умов п. 95.5 ст. 95 ПК України, під стягнення за рішенням керівника підпадає податковий борг за несплаченими задекларованими грошовими зобов'язаннями з ПДВ в розмірі 114 676 243 грн.
При цьому в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано відомостей про податкові декларації, зобов'язання за якими не сплачені позивачем більш ніж 90 днів. Не надано таких відомостей і до матеріалів справи.
Матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано доказів, що на час прийняття спірного рішення контролюючим органом встановлено відсутність зобов'язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Крім того, судом враховано, що оскаржуване рішення № 01/4-3500 від 23.01.2025 не містить розміру податкового боргу, який підлягає стягненню, період його виникнення, що також свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.
Суд зауважує, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов'язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.
Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих згідно з пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов'язкових умов, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення.
Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 805/1427/17, від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19, від 16.01.2025 у справі №280/27/22, від18.02.2025 у справі №440/8447/23.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.
Крім того, слід зазначити, що невизначення у спірному рішенні розміру податкового боргу позивача, що підлягає стягненню та періоду його виникнення також свідчить про недотримання відповідачем принципу належного урядування за умов ініціювання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу з позивача як і за рахунок коштів, так і за рахунок майна.
У цьому контексті є аргументованою позиція позивача стосовно відсутності законодавчого закріплення форми рішення на стягнення коштів з рахунків у банках, що, утім, не звільняє відповідача від обов'язку приймати рішення, що мають відповідати наведеним у ст. 2 КАС України критеріям, зокрема, розсудливості, добросовісності, пропорційності та обґрунтованості, яких під час прийняття рішення №1/4-3500 від 23.01.2025 відповідачем не дотримано, що встановлено проведеним судовим розглядом.
Вирішуючи спір про правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.
Відсутність у рішенні ГУ ДПС у Харківській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ст.2 КАСУ).
Захист прав суб'єктів господарювання є однією з найважливіших категорій права. Способами захисту прав суб'єктів господарювання є ті законодавчо закріплені заходи, за допомогою яких проводиться відновлення порушеного права. Здійснення такого захисту передбачає органічне поєднання конкретних способів, засобів і форм з активними, цілеспрямованими діями суб'єкта господарювання, права якого були порушені, перелік способів захисту прав суб'єктів господарювання не має вичерпного характеру, що допускає можливість захисту прав суб'єктів господарювання іншими способами, які передбачені законом.
Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що в спірних правовідносинах задоволення позовної вимоги скасування рішення №1/4-3500 від 23.01.2025 є дотриманням судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Наявності дискреційних повноважень з боку ДПС України судом в даному випадку не вбачається та відповідачами не доведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даній справі відповідачами суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, в зв'язку з чим суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Комунальним підприємством "Харківводоканал" сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. згідно наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №427 від 29.01.2025.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати Рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ: 44131658) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ: 03361715) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 28.04.2025.
Суддя Марина Лук'яненко