Справа № 500/787/25
28 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» звернувся з позовною заявою до відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 067837 від 22.10.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що факт вчинення ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідачем не доведено, а тому постанова підлягає безумовному скасуванню. Зокрема, зазначає, що 04.09.2024 о 13:30 год. посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Укртрансбезпеки складено акт перевірки №083333 додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що належить позивачу ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК», яким керував водій ОСОБА_1 .
Вказаним актом встановлено порушення водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме здійснення перевезень вантажів без щоденних реєстрацій листків, режиму праці та відпочинку водія, а саме роздруківки даних роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 з 31.08.2024 по 03.09.2024 на паперовому носію та/або відповідного бланку підтвердження діяльності водія у вказаний період, відповідальність за яке визначена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто виконання перевезень вантажів без наявності передбачених законом документів, а саме відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія з 31.08.2024 по 03.09.2024.
Додатково, позивач звертає увагу, що транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом. Тахокарти з 30.08.2024 по 03.09.2024 не використовувалися, оскільки водій не здійснював керування транспортним засобом, а на паперовому носії був наявний бланк підтвердження діяльності, що підтверджував інформацію про відпустку водія з 31.08.2024 по 03.09.2024, який був наданий інспектору, але не прийнятий ним до уваги. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що відсутність щоденних реєстраційних листів, режиму праці та відпочинку не може бути підставою для застосування штрафу, а тому прийнята спірна постанова підлягає скасуванню.
Відповідачем було подано до суду відзив, в якому проти позову заперечує, постанову вважає правомірною та зазначає наступне.
Під час проведення перевірки було встановлено, що належним позивачу транспортним засобом, обладнаним аналоговим тахографом, здійснювалося перевезення вантажу. Вказаним транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки встановлено відсутність необхідних документів у водія, а саме щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія, а саме роздруківки даних роботи та відпочинку водія з 31.08.2024 по 03.09.2024 на паперовому носії або відповідний бланк підтвердження діяльності водія у вказаний період, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, про що зазначено в акті від 04.09.2024 № 083333.
Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Акт про порушення складено на місці перевірки в присутності водія. Після оформлення акту перевірки спростування виявлених у ході рейдової перевірки порушень водієм жодного доказу щодо суті порушення не було надано. Під час складання акту, водій зазначив, що «був вихідний». Із вказаного пояснення в акті вбачається, що дані щодо режиму роботи водія протягом вказаного періоду з 31.08.2024 по 03.09.2024 відсутні.
Враховуючи вищезазначене, у спростування виявлених у ході рейдової перевірки порушень водієм жодного доказу та заперечень щодо суті порушення не було надано, а навпаки - підтверджено встановлений факт відсутності необхідних документів. Зазначений документ відсутній, що підтверджує факт наявності порушення, а відповідно - беззаперечної підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу. Враховуючи зазначені обставини відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Від позивача відповідь на відзив не надходила.
Судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що відділом державного нагляду (контролю) у Київській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №002148 від 29.08.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) в с. Лісники, Київської області 04.09.2024. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевірено транспортний засіб марки КАМАЗ н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 .
Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладну від 04.09.2024 №Р2720/0147229, відповідно до якої автомобільним перевізником і власником згаданого транспортного засобу є ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК». Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), перевірено наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та дотримання режимів праці та відпочинку водія, відповідно до вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція №385).
Під час перевірки встановлено, що транспортний засіб марки КАМАЗ н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 , обладнаний аналоговим тахографом, автомобільний перевізник не забезпечив водія документами передбаченими ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: на момент перевірки відсутні записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахогафом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія) або бланк підтвердження діяльності водія.
На час проведення перевірки відсутні записи роботи тахографа за 31.08.2024, 01.09.2024, 02.09.2024, 03.09.2024, бланк підтвердження діяльності за вказані дати відсутній, чим порушено п. 6.1 Положення №340, п. 3.3 Інструкції №385, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Зважаючи на виявлене порушення складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР083333 від 04.09.2024. В акті зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Водій ознайомився з актом та підписав його, надавши пояснення «був вихідний».
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР083333 від 04.09.2024 призначено на 22.10.2024, повідомлення про розгляд направлено автомобільному перевізнику листом від 19.09.2024. 22.10.2024 винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме за відсутність заповнених тахокарт у кількості, що передбачає ЄУТР або бланку підтвердження діяльності водія під час перевезення вантажу. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ067837 від 22.10.2024 направлена позивачу листом від 24.10.2024.
30.01.2025 штраф за вказаною постановою позивачем сплачено.
Позивач не погодився із прийнятою постановою, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103).
Відповідно до п.1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006(далі Порядок - №1567).
Відповідно до пп. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області. Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху. З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Зі змісту даної норми слідує, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами. Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник, серед іншого, повинен: забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства. Згідно з статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарнопобутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Режим праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340. Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Згідно п. 1.3 наведеного Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до п. 6.1. Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Згідно пункту 6.4. Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців. Отже, оскільки транспортний засіб позивача обладнаний аналоговим тахографом, відповідно до вимог чинного законодавства, позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій такого транспортного засобу повинен мати при собі необхідну документацію, тобто реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) або бланк підтвердження діяльності (у разі не здійснення водієм вантажних перевезень).
Форма бланку підтвердження діяльності чітко визначена та передбачена чинним законодавством. Згідно додатку 4 Положення № 340 бланк підтвердження заповнюється перевізником і водієм. Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 встановлює вимоги щодо установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах.
Відтак, вимоги Інструкції є обов'язковими до виконання перевізниками за умови обладнання транспортного засобу тахографом. Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з пунктом 3.6 Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
У відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями. Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 т. Крім того, 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.03.2025 8 заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Шоста поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху. Отже, під час перевірки водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності.
Так, водій, який виконує вантажні перевезення відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення №385, а у випадку обладнання транспортного засобу тахографом ще й Інструкції №385, має бути забезпечений перевізником усіма необхідними документами. Варто зазначити, що п. 6.4 Положення №340 чітко вказано, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Отже, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише Бланком підтвердження діяльності.
За частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, який у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 816/124/17 від 10.05.2019 дійшов правового висновку стосовно необхідності надання до контролюючого органу реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Крім того, відповідно до норм Закону України «Про автомобільний транспорт», у випадку, якщо при здійсненні внутрішніх перевезень транспортний засіб обладнаний тахографом, то водії таких транспортних засобів зобов'язані допускати до перевірки тахографів інспекторів та надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти чи роздруківки даних роботи тахографа. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
За відсутності документів, зокрема, в даному випадку, реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія (тахокарт) або бланку підтвердження діяльності, до осіб які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Позивач не заперечує і підтверджує факт відсутності реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія (тахокарт) у кількості передбаченій законодавством (28+1).
У постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, від 10.05.2019 року у справі №816/124/17, від 29.08.19 у справі №823/5035/15 зазначено, що носієм доказової інформації щодо встановлених обставин є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.
Надання бланків підтвердження діяльності водія в подальшому на розгляд справи чи до позовної заяви жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акта наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
Виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред'явлених водієм документів.
Так, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.
Положенням № 340 та нормами ЄУТР передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку коли ним не здійснювались рейси. Такі обставини, можуть засвідчуватися бланками підтвердження встановленої форми, які повинні бути заповнені перед рейсом, підписані перевізником та водієм та надані уповноваженій особі під час перевірки.
З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. Із наведених вище положень слідує, що водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.
Відповідач наполягає, що на момент проведення рейдової перевірки позивач не забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв'язку з чим інспектором зафіксовано в акті перевірки порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідач стверджує, що відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення вантажу вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.
У постанові від 14.11.2024 у справі № 440/8156/23 Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
З урахуванням зазначених правових висновків Верховного Суду з метою забезпечення застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності нових доказів, які долучені позивачем до позовної заяви, зокрема, бланку підтвердження діяльності, яким стверджується, що водій ОСОБА_1 перебував з 31.08.2024 по 03.09.2024 у відпустці, а також взаємозв'язку зазначеного бланку підтвердження діяльності із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки, ухвалою суду від 28.02.2025 позивачу запропоновано надати до 10.03.2025 письмові докази, як то табелів обліку робочого часу водія ОСОБА_1 за серпень і вересень 2024 року, наказів про надання відпустки водію ОСОБА_1 у серпні-вересні 2024 року, інших бухгалтерських документів, що підтверджують нарахування і виплату водієві ОСОБА_1 заробітної плати за серпень та вересень 2024 року із зазначенням складових заробітної плати, як то розміру заробітної плати за час відпустки, тимчасової непрацездатності, простою тощо.
До визначеного судом строку позивач запропоновані судом письмові докази не надав, хоча ухвала суду отримана ним у електронному кабінеті 28.02.2025. Як наслідок, ухвалою суду від 11.03.2025 учасникам справи повторно запропоновано надати такі докази. Разом з тим, позивач таким правом не скористався, хоча ухвала суду від 11.03.2025 отримана ним як в електронному кабінеті, так і у письмовій формі згідно поштового рекомендованого повідомлення ф.119 про вручення 27.03.2025.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Цей же принцип включено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 цього ж Кодексу).
З урахуванням наведених обставин, надавши оцінку усім доказам у сукупності, суд приходить до висновку, що ненадання бланку підтвердження діяльності водія під час проведення перевірки свідчить про його відсутність на дату проведення такої перевірки, а його долучення до матеріалів справи під час прийняття рішення по акту і до позовної заяви за відсутності інших доказів не змінює виявленого порушення.
Стосовно доводів позивача про допущену описку в акті проведення перевірки суд виходить з такого.
Так, у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип - «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18.
Враховуючи наведене, описка в акті, а саме зазначення місяця в одній із граф акту неправильних відомостей (08 замість 09) не змінює виявленого порушення. З акту №АР083333 від 04.09.2024 та викладених в ньому обставинах вбачається, що перевірка проведена саме 04.09.2024, а також цей акт підписаний водієм без зауважень чи заперечень щодо його змісту.
Відповідачем забезпечено у повній мірі реалізацію прав позивача, як особи, яка притягується до відповідальності, як під час складення акта перевірки, так і під час розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Так, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР083333 від 04.09.2024 призначено на 22.10.2024, повідомлення про розгляд направлено автомобільному перевізнику листом від 19.09.2024, що не заперечується позивачем з урахуванням долучення вказаного доказу до позовної заяви (а.с. 6 зворот).
22.10.2024 винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону.
Згідно пункту 29 Порядку № 1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №067837 від 22.10.2024 направлена позивачу листом від 24.10.2024, що не заперечується позивачем з урахуванням долучення вказаного доказу до позовної заяви (а.с. 7, 8, 42). Штраф за вказаною постановою сплачено позивачем 30.01.2025.
Таким чином, судом не встановлено порушень відповідачем вимог закону у сфері здійснення державного нагляду (контролю) під час застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача, не йдеться про такі й у позовній заяві. Окрім того, у позовній заяві не йдеться також й про те, яким чином допущена описка в акті перевірки вплинула чи могла вплинути на реалізацію прав позивача, порушення його законних інтересів тощо. Сама по собі лише констатація допущення описки в акті перевірки не свідчить про наявність підстав для визнання протиправною спірної постанови від 22.10.2024 за умови погодження сторонами і не оспорювання дати вчинення правопорушення 04.09.2024.
Суд звертає увагу, що непред'явлення належним чином оформлених документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому відповідачем правомірно складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до ч.2 ст.78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій, а позивачем доказів протиправності рішення відповідача надано не було, отже позовні вимоги є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК" (місцезнаходження: вул. Поліська, 12, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 44792308);
відповідач:
- Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.