24 квітня 2025 року м. Рівне №460/424/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Омельчук Т.В., відповідача: представник Кузьмич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
13.01.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №13719/1700240523, №13720/1700240523, №13721/1700240523, №13722/1700240523, №13723/1700240523 від 17.09.2024.
Ухвалою від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/424/25. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.02.2025.
Ухвалою від 06.02.2025 закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06.03.2025. Сторона позивача зобов'язалась надати виписки з банківських рахунків за відповідний період і з відповідних банків.
Ухвалою від 06.03.2025 підготовче засідання відкладено на 03.04.2025, оскільки суд визнав причини неприбуття сторони позивача в судове засідання поважними.
В судове засідання 03.04.2025 представник позивача не прибула повторно, подала клопотання про відкладення. Суд не визнав причини її неприбуття в дане засідання поважними, однак відклав судовий розгляд, позаяк сторона позивача не виконала взяте на себе зобов'язання по наданню усіх банківських виписок. Також суд поклав на сторону відповідача обов'язок по наданню наявної у податкового органу інформації про рух коштів на рахунках позивача.
В судове засідання 11.04.2025 представник позивача не прибула втретє, подала клопотання про відкладення. Суд не визнав причини її неприбуття в дане засідання поважними та розпочав розгляд справи по суті. Разом з тим, в судовому засіданні оголошено перерву до 24.04.2025 з огляду на те, що позивач, який прибув до суду не зміг надати жодних пояснень.
В судовому засіданні 24.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що документальна перевірка проводиться на підставі первинних документів (в тому числі документів фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів). Спірним актом перевірки викладено висновки про відсутність під час проведення документальної невиїзної перевірки первинних документів ОСОБА_1 , в той же час висновки акту перевірки базуються на Інформаційних базах даних «ІС Податковий блок», що є прямим порушенням вимог пп.75.1.2. п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України. При цьому, сторона позивача доводила, що ОСОБА_1 не відмовлявся надати документи. Фактично ненадання таких документів відбулося через необізнаність про проведення перевірки. Також, Головним управлінням ДПС в Рівненській області не було здійснено додаткових заходів в частині здійснення запитів або зустрічних звірок для правильного, повного, об'єктивного та законного винесення податкових повідомлень-рішень. Головним управлінням ДПС в Рівненській області не було в повному обсязі дотримано процедуру проведення перевірки та здійснення заходів для отримання документів. Також сторона позивача зауважувала на тому, що висновки податкового органу базуються лише на листі НБУ Національного банку №24-0006/21625/БТ від 20.03.2024 щодо значних обсягів переказів поповнення рахунків фізичних осіб, ЕПЗ яких використовувалися у схемі здійснення платежів на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри без відповідної ліцензії. В той же час, будь-які відомості про задіяння позивача в таку схему відсутні. Доводила, що кошти, які в 2023 році надходили на рахунки позивача, це кошти, які надходили від батька, друзів, а також кошти, які самостійно позивачем переказувались з одного свого рахунку на інший. Сторона позивача вважає результати перевірки неправомірними і такими, які не могли слугувати належною підставою для накладення податкових санкцій.
Згідно з відзивом на позовну заяву, письмовими і усними поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що від Національного банку України була отримана інформація, щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі). Зокрема, у 2023 році на банківські рахунки фізичної особи - ОСОБА_1 надходили грошові кошти, загальний обсяг яких склав 2610875,00 грн., та здійснювались значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб, що могло вказувати на схему обходження заборони здійснення діяльності, яка передбачає наявність відповідних дозвільних документів (ліцензії, дозволи, тощо) згідно діючого законодавства. У відомостях Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 по платнику податків ОСОБА_1 доходи у вищевказаній сумі відсутні, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір у джерела виплати не нараховано та не перераховано. З огляду на вказане податковим органом було надіслано запит про надання пояснень та копій первинних документів, щодо походження грошових коштів та інформацію щодо їх оподаткування. Такий запит направлявся на податкову адресу позивача. Відомостей про зміну такої податкової адреси позивач до ДПІ не надавав. Запит не був вручений платнику, лист повернувся з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до цього, 11.06.2024 видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, копію якого разом з письмовим повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки було надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом. Ні до, ні під час, ні після проведення перевірки позивач не надав жодної інформації про підстави надходження на його рахунки коштів в таких значних обсягах і не підтвердив правомірність їх надходження документально. Відтак, податковий орган вважає, що податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження в цій справі, винесені без жодних порушень вимог законодавства.
Дослідженими по справі доказами суд встановив таке.
ДПС України листом №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 надіслала Головному управлінню ДПС у Рівненській області інформацію, надану листом Національного банку України №24-0006/21625/БТ від 20.03.2024 щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році. Зокрема, за такою інформацією по фізичній особі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обсяг зарахувань на його рахунок у 2023 році склав 2577675,00 грн., обсяг списань - 2610875,00 грн. (а.с.81, 201-203).
Відповідно до цього, Головне управління ДПС у Рівненській області, надіслано фізичній особі ОСОБА_1 письмовий запит №3380/Ж12/17-00-24-05-25 від 06.05.2024, в якому зауваживши на вищевказаних обсягах зарахувань та на факті неподання ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, просило надати пояснення та документальне підтвердження (посвідчені копії документів), що підтверджують отримання вказаного доходу та повноту його оподаткування (а.с.88-90).
Зазначений запит було направлено на адресу позивача, яка отримана контролюючим органом із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків, згідно з якою ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований за адресою проживання: АДРЕСА_1 (а.с.208-210) .
Направлене на адресу платника податків рекомендоване поштове відправлення повернулося відправнику із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.96-97).
Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області №1470-п від 11.06.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1., 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 15.07.2024 тривалістю 10 робочих днів. Визначено провести перевірку за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2023 щодо повноти декларування отриманих за цей період доходів з урахуванням інформації, наданої Національним банком України (а.с.83).
Цього ж дня, підготовлено повідомлення про проведення перевірки за №248/Ж4/17-00-24-05-17 (а.с.84), яке разом із копією наказу надіслано на податкову адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення 12.06.2024 (а.с.103-104).
15.07.2024 головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Рівненській області Подлєсною О.М. було розпочато проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а 22.07.2024 нею для фізичної особи ОСОБА_1 сформовано запит за №18 про надання документів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, а саме платіжних доручень, чеків, банківських виписок, інших розрахункових документів, виписок по всіх відкритих рахунках у банку, документів та пояснень щодо неподання декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та інших наявних документів, що стосуються предмета перевірки (а.с.87).
Зазначений запит надіслано на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення 23.07.2024 (а.с.95-96).
Не є спірною та обставина, що рекомендований лист, надісланий ОСОБА_1 повернувся на адресу відправника з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Актом №662/Ж6/17-00-24-05-19 від 23.07.2024 податковий інспектор зафіксувала ненадання платником податків документів до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с.86).
Актом №689/Ж6/17-00-24-05-19 від 26.07.2024 податковий інспектор повторно засвідчила факт ненадання платником податків документів до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с.85).
01.08.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області оформлено Акт №11656/Ж5/17-00-24-05-18/3828010716 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з питань подання до органів ДПС декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2023р по 31.12.2023р, повноти декларування отриманих доходів та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору» (а.с.7-28).
За висновками акту, перевіркою встановлені такі порушення:
пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік;
пп.162.1.1 п.162.1, п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.179.7 ст.179 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами самостійно за результатами річного декларування у 469957,50 грн.;
пп.1.2, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з військового збору, що сплачуються фізичними особами самостійно за результатами річного декларування у сумі 39163,13 грн.;
п.44.1 ст.44, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено ненадання контролюючому органу первинних документів;
пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України внаслідок чого, встановлено ненадання до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.
В основу зазначених висновків покладено ті обставини, що за відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023, фізична особа - платник податків ОСОБА_1 отримав доходи у сумі 1372,03 грн., як додаткове благо за ознакою доходу «126», обов'язок щодо відображення якого у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається (а.с.12-13) . Однак, під час перевірки встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід у 2023 році, у вигляді грошових переказів від фізичних осіб на загальну суму 2610875,00 грн., із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), що є платіжним інструментом, при переказі коштів фізичними особами один одному, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом, та з суми яких не сплачено податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір.
Акт перевірки №11656/Ж5/17-00-24-05-18/3828010716 від 01.08.2024, в якому міститься вказівка про те, що у випадку незгоди з висновками перевірки, чи фактами і даними, викладеними у ньому, платник податків може потягом 10 робочих днів подати свої заперечення та/або додаткові документи, цього ж дня направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
ДПС України листом №23858/7/99-00-24-04-03-07 від 21.08.2024 додатково до інформації про обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році надіслала Головному управлінню ДПС у Рівненській області відомості, одержані листом Національного банку України №57-0008/60696/БТ від 09.08.2024 щодо обсягів видаткових і прибуткових операцій фізичних осіб із зазначенням номерів рахунків та банків, у яких вони відкриті, для використання під час здійснення заходів податкового контролю. У витягу з додатку до такого листа розкрито інформацію по фізичній особі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , де загальний обсяг зарахувань на його рахунок у 2023 році склав 2577675,00 грн., обсяг списань - 2610875,00 грн., в розрізі окремих рахунків та окремих банківських установ (а.с.204-207).
Зокрема, за такою інформацією наявні три рахунки з ЕПЗ в АТ «Універсалбанк» із такими обсягами зарахувань коштів: 26203318333454 : 79164,41 грн., 77396, 00 грн.; 26209311850507: 47272,06 грн., 8778,18 грн., 19805,75 грн., 44289,24 грн., 1773,72 грн., 2231,03 грн., 2896,62 грн., 544,83 грн., 485,16 грн., 463,64 грн., 473,50 грн., 17005,41 грн.; 26200335325943: 278,71 грн., 37501,95 грн., 22782,38 грн., 102462,38 грн., 85868,19 грн., 193914,00 грн., 39454,80 грн., 54928,08 грн.
Один рахунок з ЕПЗ в ПАТ «Банк Восток» 26200998352690: із такими обсягами зарахувань коштів: 97477,86 грн., 2522,14 грн., 41250,00 грн., 46087,40 грн.
Декілька рахунків з ЕПЗ в АТ КБ «Приватбанк», зокрема із такими значними обсягами зарахувань коштів: UA543052990000026203908557477: 38617,25 грн., 3045,25 грн.; UA513052990000026202881341499: 268550,00 грн., 352205,00 грн., 157740,09 грн., 76685,72 грн., 124098,00 грн., 91700,00 грн.
17.09.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
№13719/1700240523, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 587850,88 грн., в тому числі: 469957,50 грн. - за основним платежем, 117893,38 грн. - за штрафними санкціями (а.с.56-57);
№13723/1700240523, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 48953,91 грн., в тому числі: 39163,13 грн. - за основним платежем, 9790,78 грн - за штрафними санкціями (а.с.64-65);
№13720/1700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік (а.с.58-59);
№13721/1700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів (а.с.60-61);
№13722/1700240523, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 7100,00 грн. за ненадання до податкових органів відповіді на письмовий запит (а.с.62-63).
Зазначені податкові повідомлення-рішення того ж дня направлені платнику податків (а.с.34).
Направлене на адресу платника податків рекомендоване поштове відправлення повернулося відправнику із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.35).
Відповідно, в адміністративному порядку зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до положень пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Підставою для проведення перевірки позивача став лист Державної податкової служби України №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 та інформація, надана Національним банком України щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році.
При цьому, надісланий на податкову адресу фізичної особи ОСОБА_1 обов'язковий письмовий запит податкового органу залишений платником податків без відповіді.
Таким чином, вказані обставини обґрунтовано слугували підставою для прийняття відповідачем наказу №1470-п від 11.06.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ».
Статтею 45 Податкового кодексу України визначено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пунктів 70.1, 70.2 ст.70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є громадянами України. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
Відповідно до пункту 70.7. статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 42.3. статті 42 Податкового кодексу України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Тобто, від дій добросовісного платника податків залежить достовірність та актуальність даних ДРФО щодо місця проживання такого платника.
Судом встановлено, що зареєстрованою податковою адресою платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Доказів про повідомлення податковому органу про зміну своєї податкової адреси позивач суду не надав.
Згідно з положеннями абзаців першого, третього пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Положеннями пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з положеннями пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у даному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
Верховний Суд сформував усталений підхід (зокрема, у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18, від 11 червня 2020 року у справі № 823/1606/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 640/3605/19), що наказ вважається надісланим контролюючим органом в порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням.
З урахуванням положень пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, датою, з якої платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки, є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.
Також за вимогами абзацу другого пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Судом встановлено, що копія наказу №1470-п від 11.06.2024 разом з повідомлення про дату і місце проведення перевірки були надіслані на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення 12.06.2024, який повернувся на адресу відправника з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 розпочато 15.07.2024, тобто з дотриманням тридцятиденного терміну від дати надсилання йому повідомлення і копії наказу.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що посадовими особами відповідача були виконані всі умови пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, що надавало їм право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки позивача.
Відповідно до положень підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що документальну невиїзну перевірку позивача відповідач провів на підставі відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023, щодо фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , відомостей про відсутність поданих до органів ДПС даною особою податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також інформації НБУ про надходження на банківські рахунки фізичної особи ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у загальній сумі 2610875,00 грн., тобто з дотриманням вимог підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
При цьому, фізична особа ОСОБА_1 не надав ні податковому органу, ні суду жодного аргументованого пояснення та жодного документального підтвердження про підстави отримання такої значної суми грошових коштів від фізичних осіб на свої банківські рахунки.
Покликання представника позивача про те, що такі кошти міг переказувати позивачу його батько, друзі, а також про те, що перекази здійснював сам позивач між своїми рахунками в різних банках, судом не приймаються, позаяк вони є абсолютно голослівними та алогічними.
Окремо слід наголосити і на тому, що про існування відповідного документального обґрунтування підстав надходження у 2023 році на свої банківські рахунки грошових коштів у загальному обсязі 2610875,00 грн. сторона позивача не зазначила, ні при зверненні до суду з відповідним позовом, ні під час розгляду справи, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання ним у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.
Долучені стороною позивача до матеріалів справи банківські виписки з деяких банків жодним чином не спростували дані отримані податковим органом від НБУ.
Покликання сторони позивача на нечіткість обставин, зафіксованих у акті перевірки та про наявність протиріч у його висновках суд відхиляє.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі можливе порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення акта такої перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Отже, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з процедурними порушеннями, які на думку позивача існували при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів.
Що стосується суті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд зауважує на такому.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового Кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. А за пп.163.1.2 цього ж пункту об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
За правилами пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу. Відповідно до п.164.3 ст.164 Податкового кодексу при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено ст.168 Податкового кодексу України. Відповідно до пп.168.2.1 п.168.2 цієї статті, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Згідно п.167.1 ст.167 Податкового Кодексу України cтавка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на рахунки фізичної особи ОСОБА_1 склав 2577675,00 грн., обсяг списань - 2610875,00 грн.
P2P-платежі (з англ. peer-to-peer або person-to-person) - це грошові перекази від однієї людини іншим людям. P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках. Такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів рідним, знайомим, друзям.
Але разом з тим, поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), різними фізичними особами в такому обсязі, річна сума якого перевищує 2,5 млн.грн. та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання грошових коштів в такому значному обсязі, свідчить про отримання фізичною особою ОСОБА_1 в 2023 році доходів від певного виду діяльності на території України.
Під час перевірки податковим органом встановлено, що у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 по платнику податків ОСОБА_1 доходи у сумі, яка надійшла на його банківські рахунки, не задекларовані. Враховуючи це та факт ненадання ОСОБА_1 жодних первинних документів з приводу одержання такої суми коштів, податковий орган цілком слушно вказав на порушення пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням платником податків- фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у сумі 2610875,00 грн. від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), в результаті чого не був нарахований та сплачений за 2023 рік податок на доходи фізичних осіб у розмірі 469957,50 грн. (2610875,00 грн. х 18 %).
Доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об'єкта оподаткування (п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Відповідно до цього, податковим органом зроблено цілком слушні висновки і про ненарахування та несплату ОСОБА_1 за 2023 рік військового збору у розмірі 39163,13 грн. (2610875,00 грн. х 1,5% = 41677,73грн.).
Також, в силу вимог пп.16.13 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, за порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України до ОСОБА_1 правомірно було застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.
Також матеріалами справи в повній мірі підтверджено, що ОСОБА_1 порушено вимоги п.44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів, що стало підставою для застосування штрафної санкції в сумі 1020,00 грн.
Також доведено порушення вимог пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України в частині ненадання ОСОБА_1 відповіді на обов'язковий запит податкового органу, що стало підставою для застосування штрафної санкції в сумі 7100,00 грн.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Поряд з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. Наведене випливає зі змісту частини першої цієї статті.
Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього процесуальний обов'язок, а саме довів правомірність своїх рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги сторони позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судового збору, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподілу він не підлягає.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ОСОБА_1 в позові до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №13719/1700240523, №13720/1700240523, №13721/1700240523, №13722/1700240523, №13723/1700240523 від 17 вересня 2024 року, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 28 квітня 2025 року
Суддя Н.В. Друзенко