про відмову у забезпеченні позову
28 квітня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/5683/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
25.04.2025 через систему ЄСІТС "Електронний суд" представник ОСОБА_1 подав до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти будь-дії органам ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по повістці на відправку 28.04.2025 до набрання законної сили рішення суду у справі.
Вказана заява обґрунтована тим, що 22.04.2025 органами ІНФОРМАЦІЯ_1 було незаконно доставлено ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), змушено пройти ВЛК та в подальшому протиправно поставлено на облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 та видано повістку на відправку на 28.04.2025.
Представник заявника наголошував, що невжиття таких заходів фактично унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а також ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав та законних інтересів позивача, оскільки у випадку його призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, ОСОБА_1 набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь ОСОБА_1 .
Оскільки ця заява про забезпечення позову була подана до підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС після закінчення робочого дня (18 год 07 хв), вона була зареєстрована судом 28.04.2025 року (26 та 27 квітня - вихідні дні).
Протоколом автоматизованого розподілу заяви між суддями заяву про забезпечення позову 28.04.2025 передано для розгляду судді Шевякову І.С.
Дослідивши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Факт наявності порушення прав останнього потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову.
Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) дій та прийнятого рішення можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх обставин та доказів.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача у справі може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
У заяві представник зазначає, що ОСОБА_1 було незаконно знято ІНФОРМАЦІЯ_3 з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та поставлено на облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Про наявність у ОСОБА_1 підстав для відстрочки, бронювання, тощо, будь-які обставини, що могли б у законний спосіб перешкоджати його мобілізації, представник позивача не повідомляє. Єдиним аргументом для забезпечення позову представник вказує незаконність мобілізації не за місцем постановки на облік.
Однак, відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Таким чином, будь-які ознаки очевидної протиправності дій ТЦК відсутні.
Інша підстава для можливого вжиття заходів забезпечення позову, визначена частиною 2 статті 150 КАС України: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
На підтвердження існування цієї підстави представник вказував на те, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи щодо ОСОБА_1 будуть завершені, а тому будь-яке рішення у справі не поновить його права.
З цього приводу суд вказує на таке. За змістом заяви дії територіального ТЦК та СП щодо доставлення ОСОБА_1 , направлення його на ВЛК та зміна місця його обліку (про яку представник стверджував) були вчинені 22.04.2025 року. Представник подав заяву про забезпечення позову тільки 25.04.2025 року за межами робочого дня судових установ. Повістка на відправку ОСОБА_1 видана на 28.04.2025 року на 10.00 год. Внаслідок подання заяви представником після закінчення робочого дня у п'ятницю, заява була зареєстрована судом, визначено склад суду вже наступного робочого дня, у понеділок, 28.04.2025 року. Передана судді для розгляду вже після 10.00 28.04.2025 року. Таким чином, станом на час передачі цієї заяви судді для розгляду мобілізаційні заходи, про загрозу незворотності яких стверджував представник, вже є завершені, час на їх проведення минув.
У той же час суд вказує, що за відсутності чіткого формулювання предмету спору та зазначення позовних вимог у майбутньому позові, на забезпечення якого подана ця заява, суд не має можливостей для висновку чи може бути ускладнено або унеможливлено виконання рішення суду (адже не зрозуміло про що саме воно може бути). Так само неможливо зробити обґрунтований висновок щодо неможливості ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, адже представником не вказано жодних відомостей про спосіб захисту, про який він має намір просити суд у подальшому.
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заявлені позивачем заходи забезпечення позову.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання адміністративного позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.С. Шевяков