Справа № 2-637/10
Провадження №6/523/174/25
"24" квітня 2025 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Бєлік Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань покладених рішенням Суворовського районного суду м. Одеси,-
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з поданням про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.
В обґрунтування подання приватний виконавець зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича перебуває виконавче провадження № 65223068 із виконання виконавчого листа № 2-637/10 виданого 08.09.2010 року Суворовським районним судом м. Одеси (суддя Н.В. Виноградова) про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 297, 97 гривень. Виконавець зазначає, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси № 2-637/10 набрало законної сили 13.04.2010 року, тобто, майже 15 років тому, але рішення суду досі не виконано.
На підставі викладеного просить: тимчасово обмежити громадянку України - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 2-637/10, що набрало законної сили 13.04.2010 року.
Приватний виконавець до суду не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч. 4 ст. 441 ЦПК України).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши матеріали подання в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 04 березня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси винесено заочне рішення по цивільній справі № 2-637/10 за позовною заявою Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором кредиту, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» суму заборгованості за договором кредиту у розмірі 19 297, 97грн. та стягнуто в рівних частках державне мито у розмірі 192,98 грн., а також витрати на інформаційне-технічне забезпечення процесу у розмірі 120 грн.
Матеріалами подання встановлено, що 20.04.2021 року приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 65223068 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 21.04.2021 року за вих. № 2411 за адресами, вказаними у виконавчому документі та в заяві стягувача. Згідно із вказаною постановою боржника було зобов'язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника.
Матеріалами подання встановлено, що в день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме 20.04.2021 року була винесена постанова про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника та постанова про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно.
Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів. Незважаючи на те, що вказані постанови були надіслані до 35 банківських установ, станом на дань звернення з поданням, не вдалось виявити та списати кошти з рахунків боржника, у зв'язку з їх відсутністю.
У ході перевірки майнового стану боржника нерухомого майна не виявлено.
Згідно відповіді МВС про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу - зареєстрованого рухомого майна за боржником не виявлено.
Згідно відповіді ПФУ джерел доходів, на які можливо звернути стягнення - відсутні.
Згідно даних Державної фіскальної служби України, отриманих приватним виконавцем з Автоматизованої системи виконавчого провадження, боржник працює (отримує заробітну плату (дохід) у Товаристві з обмеженою відповідальністю "АЛМІТРЕЙД", код ЄДРПОУ 37550276.
11.05.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка була направлена для виконання підприємству.
З заробітної плати кошти не надходили, у зв'язку з чим приватним виконавцем навправлялась вимога (від 24.05.2021 року, від 12.08.2021 року) про повідомлення причин, через які не здійснюється відрахування та не виконується постанова приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД" відповідь на вимоги так і не надало.
Згідно відповіді ПФУ від 21.09.2023 року встановлено, що боржниця ОСОБА_3 стоїть на обліку в Центральному об'єднаному управлінні ПФУ в м. Одесі, як пенсіонер.
Також, матеріалами справи встановлено, що згідно актового запису про шлюб № 393 від 02.04.2016 року змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
З даного приводу приватним виконавцем винесено постанову від 14.12.2023 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, а саме на підставі актового запису про шлюб внесено відомості щодо заміни прізвища боржника « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_6 ».
Встановлено, що приватним виконавцем 11.02.2025 року направлено Вимогу на ім'я боржника ОСОБА_8 згідно якої встановлено, що виконавець вимагає боржника з'явитися до приватного виконавця 21.02.2025 року на 10 год.
Дана вимога боржником отримана не була, на адресу виконавця повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Також приватним виконавцем отримано відповідь на запит № 247855074 від 29.01.2025 року до ДПС України щодо перетину боржником державного кордону, Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.04.2025 згідно якої встановлено, що боржниця перетинає кордон України.
Таким чином, з огляду на досліджені документи, що додані до матеріалів подання, встановлено, що приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами не виявлено майна та коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду, ненадання боржником декларації, у якій, зокрема вказуються готівкові кошти та майно, що перебуває у інших осіб, але належить боржнику, подальше виконання рішення суду неможливо саме через перешкоджання боржника у його виконанні. Встановлено, що боржник здійснює перетин державного кордону.
Отже, судом встановлено, що Приватним виконавцем було вжито низку дій та заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого документа.
Таким чином, дослідивши матеріали подання, судом встановлено, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, а саме: не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належних йому доходів, а державними виконавцями були вчинені всі можливі заходи щодо примусового виконання рішення суду.
За приписами статті 1291 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних, адміністративних, господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Невиконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили, порушує положення статті 1291 Конституції України, статті 14 ЦПК України, статті 4-5 ГПК України, інших нормативно-правових актів України, суперечить практиці Європейського суду з прав людини у справах проти України щодо тривалого невиконання рішень національних судів та відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту в розумінні статей 6 та 13 Конвенції та стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянин України, який має паспорт, у разі, коли існують обставини, що обмежують відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право його виїзду за кордон, зобов'язаний здати свій паспорт на збереження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин. За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, повертається у 10-денний термін з моменту звернення громадянина або його законного представника.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що громадянин України, що має паспорт, може бути тимчасово обмежений у праві виїзду закордон у випадках, коли діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Окрім вказаного, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», також може бути тимчасово обмежений у праві виїзду закордон громадянин України, що ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Отже, Законом встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
За таких обставин, враховуючи невиконання судового рішення щодо стягнення суми грошових коштів у якості погашення заборгованості, з урахуванням роз'яснень, наданих Верховним Судом України 01.02.2013 року в Аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, того, що боржник, не виконуючи рішення суду, здійснює виїзди за межі України, суд дійшов висновку про задоволення подання приватного виконавця.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», ст. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд
Подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань покладених рішенням Суворовського районного суду м. Одеси - задовольнити.
Тимчасово обмежити громадянку України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 2-637/10, що набрало законної сили 13.04.2010 року, за виконавчим провадженням ВП№ 65223068.
Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 25.04.2025р.
Суддя: