25 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14670/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач1), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) (далі - в/ч НОМЕР_3 , відповідач2), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_4 ) (далі - в/ч НОМЕР_4 , відповідач3) про визнання протиправною бездіяльності відповідача1 щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 01.12.2015 по 04.07.2017 з урахуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
зобов'язання відповідача1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 04.07.2017 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
визнання протиправною бездіяльності відповідача2 щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 04.07.2017 по 19.12.2017 з урахуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
зобов'язання відповідача2 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 04.07.2017 по 19.12.2017 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
визнання протиправною бездіяльності відповідача3 щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 19.12.2017 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
зобов'язання відповідача3 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 19.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу з 09.07.2015 по 04.07.2017 у в/ч НОМЕР_1 , з 04.07.2017 по 19.12.2017 у в/ч НОМЕР_3 , з 19.12.2017 по 01.08.2018 у в/ч НОМЕР_5 , правонаступником якої згідно з відомостями у ЄДРПОУ є військова частина НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 )).
Позивач зазначає, що відповідачі не забезпечили виплату належного розміру індексації його грошового забезпечення, що підтверджується: - довідкою-розрахунком НОМЕР_6 прикордонного загону про нарахування та виплату належної та виплаченої/невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 за період з 09.07.2015 по 05.07.2017, з якої вбачається, що за вказаний період для обрахунку індексації грошового забезпечення позивачу як базовий місяць було визначено червень 2015, серпень 2015, липень 2016 та листопад 2016; довідкою-розрахунком НОМЕР_2 прикордонного загону індексації грошового забезпечення з 06.07.2017 по 18.12.2017 від 22.05.2023 № 329, згідно якої за вказаний період для обрахунку індексації грошового забезпечення позивачу як базовий місяць було визначено листопад 2016 згідно з даними в/ч НОМЕР_1 ; особистими картками грошового забезпечення позивача за січень-лютий 2018 року у військовій частині НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), правонаступником якого є НОМЕР_7 прикордонний загін, якими підтверджується, що у період проходження позивачем військової служби у вказаному загоні індексація грошового забезпечення взагалі не виплачувалася.
Позивач не погоджується із нарахованою та виплаченою йому сумою індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у зв'язку із неправильним визначенням відповідачами базового місяця для обрахунку розміру індексації.
Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, оскільки ними порушується законне право на отримання індексації грошового забезпечення в належному розмірі.
З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.39).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.46зворот-51) представник відповідача1 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених НОМЕР_6 прикордонному загону коштів. Зазначив, що нарахування індексації є дискреційними повноваженнями відповідача.
У відзиві на позовну заяву (а.с.60-67,73-78) представник відповідача2 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, оскільки в період з 01.12.2015 по 01.03.2018 розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач, відбулась в минулому - до 01.12.2015, підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця» на січень 2008 року) відсутні. Також зазначає, що Порядок №1078 ніколи не передбачав повернення до раніше встановлених «базових місяців», а передбачав лише поточну зміну «базового місяця» через зміну розмірів доходів.
У відзиві на позовну заяву (а.с.84-88) представник відповідача3 просив відмовити в позові з підстав, аналогічним тим, про які зазначили відповідачі1 та 2. Крім того, зазначив, що військова частина, яка є останнім місцем служби військовослужбовця, проводить аналіз по всім виплатам та за необхідності робить відповідні перерахунки та здійснює виплати. Також, Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято розпорядження від 03.03.2020 №Т/116-1743 та розпорядження від 02.06.2020 №01.11-5760/0/6-20-Вих, згідно яких визначено виплачувати індексацію грошового забезпечення тим органом, з якого військовослужбовця було виключено зі списків особового складу у зв'язку із звільненням з військової служби. Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та вибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача є не військова частина НОМЕР_4 , тому позивач повинен звернутися зі своїми вимогами до належного відповідача, який на день виключення із списків особового складу повинен розрахувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 провадження у цій справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №460/21394/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними.
Ухвалою суду від 25.04.2025 поновлено провадження у справі.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з проходив військову службу з 09.07.2015 по 05.07.2017 у в/ч НОМЕР_1 , з 06.07.2017 по 18.12.2017 у в/ч НОМЕР_3 , з 19.12.2017 по 31.07.2018 у в/ч НОМЕР_5 , правонаступником якої згідно з відомостями у ЄДРПОУ є військова частина НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується витягом з послужного списку, військовим квитком позивача, довідкою-розрахунком в/ч НОМЕР_1 про нарахування та виплату індексації, довідкою в/ч НОМЕР_3 від 06.01.2025 №24, витягами з наказів НОМЕР_8 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_5 ) від 19.12.2017 №9-ос та від 31.07.2018 №135-ос (а.с.9-13, 14-15, 16, 70, 91-92).
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Як визначено у статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами «103».
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Абзацами першим-п'ятим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, застосовується з 01 грудня 2015 року) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналіз наведених норм дає підстави суду дійти висновку, що за загальним правилом для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов'язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації. При цьому базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів) незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
До набрання чинності Постановою №1013 абзац перший пункту 5 Порядку №1078 був викладений та застосовувався у такій редакції: «У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації».
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Крім того, пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Схеми посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були затверджені відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності у січні 2008 року. Надалі зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01 березня 2018 року у зв'язку з набранням 01 березня 2018 року чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).
Тобто, підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року, в тому числі у період перебування позивача на військовій службі, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з грудня 2015 року по лютий 2018 року є саме січень 2008 року.
У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до Постанови №704, яка набрала чинності 01.03.2018, та наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Отже, якщо підвищення тарифних ставок (окладів) мало місце у січні 2008 року, то для розрахунку індексації з 01.12.2015 цей місяць і є базовим, а обчислення індексу споживчих цін слід проводити з лютого 2008 року (наступного місяця після місяця підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець). Відповідно до положень пункту 10-2 Порядку №1078 з 01.12.2015 це правило застосовується і для новоприйнятих працівників.
Пунктом 14 Порядку №1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/о/66-17 на запит Департаменту фінансів Міноборони від 18.07.2017 №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 №28/о/66-18 також вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного суд погоджується із доводами позивача, що у спірний період - з грудня 2015 року по лютий 2018 року - необхідно було застосовувати як базовий місяць січень 2008 року (посадові оклади військовослужбовців за посадами з січня 2008 року по лютий 2018 року включно були незмінними).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21 та ін., в яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Доказів застосування саме січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідачі суду не подали.
Разом з тим, при вирішенні спору суд враховує, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 09.07.2015 по 05.07.2017 у в/ч НОМЕР_1 , з 06.07.2017 по 18.12.2017 у в/ч НОМЕР_3 , з 19.12.2017 по 31.07.2018 у в/ч НОМЕР_5 , правонаступником якої є в/ч НОМЕР_4 .
За встановлених у цій справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_3 та в/ч НОМЕР_4 щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 05.07.2017, з 06.07.2017 по 18.12.2017 та з 19.12.2017 по 28.02.2018 відповідно, та зобов'язання відповідача1 здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 05.07.2017 включно із встановленням січня 2008 року як базового місяця (місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін) з урахуванням виплачених сум, зобов'язання відповідача2 здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 06.07.2017 по 18.12.2017 включно із встановленням січня 2008 року як базового місяця (місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін) з урахуванням виплачених сум, зобов'язання відповідача3 здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 19.12.2017 по 28.02.2018 включно із встановленням січня 2008 року як базового місяця (місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін) з урахуванням виплачених сум.
Разом з тим, суд не бере до уваги посилання представника відповідача3 на те, що оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача є не військова частина НОМЕР_4 , тому ОСОБА_1 повинен звернутися зі своїми вимогами до належного відповідача, який на день виключення із списків особового складу повинен розрахувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення, так як у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у справі 140/21461/23, яке набрало законної сили 24.10.2024, суд дійшов висновку про те, що НОМЕР_9 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) (військова частина НОМЕР_10 ), з якого був звільнений ОСОБА_1 , не може бути відповідачем у справі щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 01.12.2015 по 28.02.2018.
При цьому суд не бере до уваги доводи представника відповідача1 про те, що нарахування індексації грошового забезпечення є дискреційними повноваженнями відповідача.
Слід зазначити, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
При цьому повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17).
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.06.2024 у справі №280/4745/23, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо розрахунку, нарахування та виплати цієї суми не є дискреційними.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які заявлені до стягнення у розмірі 3510,00 грн, суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 09.05.2023, детальний опис виконаних робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 13.02.2025, рахунки №№004801, 004855, акти виконаних робіт від 07.01.2025 №004801 та від 30.01.2025 №004855, платіжні інструкції від 07.01.2025 та 30.01.2024 про оплату послуг правничої допомоги в сумі 2760,00 грн та 750,00 грн відповідно (а.с.106-110).
Згідно з договором про надання правової допомоги від 09.05.2023, який укладений між адвокатським об'єднанням «Греца і партнери» (далі - Об'єднання) та ОСОБА_1 , за послуги клієнт сплачує виконавцю гонорар в наступних розмірах: 1800 грн за одну годину роботи старшого партнера Об'єднання, 1500 грн за одну годину роботи партнера Об'єднання, 1200 грн за одну годину роботи адвоката Об'єднання. Надані послуги оформляються актами виконаних робіт (розділ 5 договору).
Оплата за цим договором здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку виконавця (розділ 6 договору).
З актів виконаних робіт слідує, що вартість послуг, наданих адвокатом Бігуну В.К. на суму 2760,00 грн, включає: підготовку позовної заяви (1,5 год) - 2250,00 грн, оформлення та подання до суду засобами електронного кабінету ЄСІТС позовної заяви (0,34 год) - 510 грн, підготовку заяви про розподіл судових витрат (0,50 год) - 750,00 грн.
Детальний опис виконаних робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 13.02.2025 включає в себе надані послуги, які зазначені в актах виконаних робіт.
Платіжні інструкції від 07.01.2025 та 30.01.2024 підтверджують оплату позивачем послуг правничої допомоги в сумі 2760,00 грн та 750,00 грн відповідно.
У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Суд звертає увагу, що представник відповідача2 подав заперечення на клопотання про розподіл і стягнення судових витрат, у якому вказав, що сторона позивача не надала детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідний для визначення розміру витрат на правничу допомогу, як це передбачено частиною четвертою статті 134 КАС України. Також просить врахувати, що предмет спору в даній справі не є складним, містить лише вимогу про здійснення перерахунку та доплату індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність підготованих, оформлених та поданих документів не є значним (а.с.116-118).
Представник відповідача1 у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги повністю не згідна із понесеними стороною позивача витратами на правничу допомогу, оскільки належними та допустимими доказами не доведено, а розмір заявленої суми - є неспівмірним з обставинами та складністю даної справи (а.с.125-127).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд вважає, що заявлена до стягнення сума є співмірною та обґрунтованою, а доводи представників відповідачів про протилежне не є доведеними.
Суд також погоджується із запропонованою позивачем пропорційністю розподілу обов'язку з відшкодування судових витрат між відповідачами відповідно до періодів порушення відповідачами права позивача на отримання належного розміру індексації грошового забезпечення:
- НОМЕР_6 прикордонний загін - з 01.12.2015 по 05.07.2017 (583 дні);
- НОМЕР_2 прикордонний загін - з 06.07.2017 по 18.12.2017 (166 днів);
- НОМЕР_7 прикордонний загін - з 19.12.2017 по 28.02.2018 (72 дні).
Загальний період порушення права позивача становив 821 день.
Відсотковий розподіл між відповідачами обов'язку з виплати позивачу індексації становить: в/ч НОМЕР_1 - 71,01% (2492,45 грн); в/ч НОМЕР_3 - 20,22% (709,72 грн); в/ч НОМЕР_3 - 8,77% (307,83 грн).
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 3510,00 грн: з відповідача1 - 2492,45 грн, відповідача2 - 709,72 грн, відповідача3 - 307,83 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 05.07.2017 з врахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 05.07.2017 включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.07.2017 по 18.12.2017 з врахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.07.2017 по 18.12.2017 включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.12.2017 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.12.2017 по 28.02.2018 включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 2492,45 грн (дві тисячі чотириста дев'яності дві грн 45 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 709,72 грн (сімсот дев'ять грн 72 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 307,83 грн (триста сім грн 83 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 );
Відповідач1: ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 );
Відповідач2: НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 );
Відповідач3: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14 ).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій