28 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/356/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколас» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколас» (далі - ТзОВ «Ніколас», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31.12.2024 №UA205100/2024/000440/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003594.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2023 між ТзОВ «Ніколас» (покупець) та компанією «COMERCIAL GODEMA, S.L.» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №01/11-2023. 17.10.2024 між сторонами була підписана специфікація №ES8/8240006 відповідно до якої «COMERCIAL GODEMA, S.L.» поставляє позивачу товар (матраци) на загальну суму 83 449,69 Євро. 23.12.2024 виготовлений комерційний інвойс №ЕБ 8/82400006 на загальну суму 83449,69 Євро. Доставка товару здійснювалася автомобільний транспортом ПП «МВП Логістік» на підставі договору №17/12-2024 від 17.12.2024.
З метою здійснення митного оформлення товару ТзОВ «Ніколас» через уповноважену особу подала до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №24UA205140081975U9 від 31.12.2024 з відповідними додатками.
Однак, 31.12.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000440/2 та сформовано картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003594.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо коригування митної вартості товару та відмови в прийнятті митної декларації є неправомірними та безпідставними, оскільки декларант подав до митного органу всі наявні документи передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Натомість відповідач не довів будь-якими доказами наявність розбіжностей, ознак підробки та обставин, що вказуються на відсутність відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначає, що виготовлення прайс-листа на весь товар або виключно на конкретну поставку є домовленістю сторін та відповідно не впливає жодним чином на визначення числових значень складових митної вартості товарів. Навантаження товару здійснювалося за рахунок продавця на його складі і відповідно будь-яких документів позивач надати не може. Експедиційні витрати не були включені до митної вартості.
Крім того, Волинською митницею ні в рішенні, ні у картці відмови не було обґрунтовано в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості заявленій позивачем чи неточності у визначеній митній вартості.
З урахуванням зазначеного позивач вважає, що Волинська митниця під час винесення оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення необґрунтовано застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, замість основного методу - за ціною договору.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів за МД №24UА205140081975U9 від 31.12.2024 встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості та містять розбіжності, а саме:
- прайс-лист виробника б/н від 17.10.2024 виданий виключно на конкретну поставку товару, проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;
- згідно заявлених умов поставки FCA до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на завантаження, страхування, транспортні витрати до кордону України. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;
- відповідно пункту 1.3 договору № 17/12-2024 від 17.12.2024 та заявки-договору б/н від 18.12.2024 передбачено надання транспортно-експедиційних послуг. В довідці про транспортні витрати б/н від 30.12.2024 зазначена вартість транспортних послуг, інформація про експедиційні витрати відсутня, що свідчить про можливе не включені таких витрат до митної вартості;
Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості.
Оскільки позивачем не було надано усіх витребовуваних документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.
З огляду на вказане, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000440/2 від 31.12.2024, відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби а саме: товар №1 на рівні - 8,42 дол.США/кг за МД №UА209140/2024/032347 від 18.11.2024 та №UA100230/2024/526141 від 27.12.2024.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим (а.с.46-54).
У відповіді на відзив представник позивача просив задовольнити позов повністю, з підстав, що є аналогічними доводам, викладених у позовній заяві (а.с.103-105).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 01.11.2023 між ТзОВ «Ніколас» (покупець) та компанією «COMERCIAL GODEMA, S.L.» (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт №01/11-2023, відповідно до умов якого продавець продає товар власного виробництва під торговою маркою «KARIBIAN DESCANSO» та під торговою маркою «TRIBEKKA», а покупець купує товар згідно умов цього контракту. Асортимент, кількість товару, ціна - обговорюється в специфікаціях, інвойсах, пакувальних листах та прайсі - узгоджених обома сторонами, які є невід'ємною частиною цього контракту (а.с. 13-14).
Пунктом 2 контракту визначено, що загальна сума контракту складає 1 000 000,00 Євро. Ціни на товар встановлюються в Євро за одиницю включають вартість тари, упаковки та маркування. Вартість кожної поставки товару буде визначено у специфікації кожної поставки окремо.
Згідно із пунктом 4 контракту оплата товару здійснюється протягом 120 днів після отримання товару покупцем. Оплата за товар здійснюється в Євро відповідно до узгодженої, підписаної та скріпленої печаткою з обох сторін специфікацією, переказом на S.W.I.F.T. продавця, зазначений у пункті 12 цього Контракту,
Пунктом 5 контракту визначено, що відвантаження товарів здійснюється протягом 90 днів після підписання специфікації продавцем та покупцем на умовах FCA, Екла, Іспанія відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс (у редакції 2020 року).
Згідно із специфікацією №ES8/8240006 від 17.10.2024 до вказаного контракту сторони контакту домовилися про поставку 579 одиниць товару (матраци, подушки) на загальну суму 83449,69 Євро (а.с.15-16).
На виконання умов контракту, відповідно до рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №8/8240006 від 23.12.2024 (а.с.17-18) компанія «COMERCIAL GODEMA, S.L.» поставила позивачу відповідний товар на загальну суму 83449,69 Євро.
З метою здійснення митного оформлення товару, що постачався згідно з вищевказаним контрактом, декларантом позивача до Волинської митниці подано МД №24UA205140081975U9 від 31.12.2024 (а.с.75-76), згідно з якої митну вартість товару визначено за першим основним методом - за ціною договору.
Відповідно до вказаної МД позивачем задекларовано: товар №1 «матраци безпружинні з наповнювачем із полімерних матеріалів (піна пінополіуретанова,з ефектом пам'яті) та з покриттям з синтетичних текстильних матеріалів», товар №2 «готові текстильні вироби, білизна постільна з комбінованих текстильних матеріалів, в яких переважає бавовна з доданням поліестеру для міцності)» та товар №3 «постільні речі, подушки з текстильних матеріалів, заповнені синтетичним волокном».
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.11.2023 №01/11-2023, специфікація №8/8000807 від 17.10.2024 до вказаного контракту, рахунок-фактура (комерційний інвойс) №ES8/8240006 від 23.12.2024, пакувальний лист №1 від 23.12.2024, прайс-лист виробника товару від 17.10.2024, договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2024 №17/12-2024, заявка договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 18.12.2024, довідка про транспортні витрати №30-12 від 30.12.2024, довідка б/н від 31.12.2024, автотранспортна накладна (CMR) №025518 від 23.12.2024, митна декларація країни відправлення №24ЕS0017411АЕRVQBЗ від 27.12.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А 0582370 від 27.12.2024 (а.с.13-27, 29, 86-98, 100-101).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, транспортні (перевізні) документи, якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с.78 зворот.).
Позивачем додатково надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000099 від 31.12.2024 (а.с.28, 99 зворот.).
Листом від 31.12.2024 №31/12/2024 позивач повідомив, що всі документи по МД №24UA205140081975U9 від 31.12.2024 згідно статті 53 МК України подані та просив прийняти рішення митного органу не враховуючи десятиденний строк для подачі документів (а.с.99).
Проте, 31.12.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000440/2 (а.с.31-32, 81 зворот.-82) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003594 (а.с.33, 83).
У графі 33 оскаржуваного рішення від 31.12.2024 №UA205100/2024/000440/2 зазначено, що митна вартість товару №1, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією 24UA205140081975U9 документи містять розбіжності, зокрема: прайс-лист виробника б/н від 17.10.2024 виданий виключно на конкретну поставку товару, проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Згідно заявлених умов поставки FCA до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на завантаження, страхування, транспортні витрати до кордону України. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості. Відповідно пункту 1.3 договору № 17/12-2024 від 17.12.2024 та заявки-договору б/н від 18.12.2024 передбачено надання транспортно-експедиційних послуг. В довідці про транспортні витрати б/н від 30.12.2024 зазначена вартість транспортних послуг, інформація про експедиційні витрати відсутня, що свідчить про можливе не включені таких витрат до митної вартості.
Згідно із статями 53 та 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові.
Декларант надав додатковий документ - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000099 від 31.12.2024. Декларант не надав витребовуваних додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, про що повідомив листом №31/12/2024 від 31.12.2024.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У митного органу відсутні підстави для застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар №1 на рівні - 8,42дол.США/кг за МД UA209140/2024/032347 від 18.11.2024, UA100230/2024/526141 від 27.12.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість з врахуванням найменування та призначення товару, країни походження, обсягу ввезеної партії та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів/
31.12.2024 декларант подав МД №24UA205140081993U0, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України (а.с. 34-36, 84-85).
Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.11.2023 №01/11-2023, специфікація №8/8000807 від 17.10.2024 до вказаного контракту, рахунок-фактура (комерційний інвойс) №ES8/8240006 від 23.12.2024, пакувальний лист №1 від 23.12.2024, прайс-лист виробника товару від 17.10.2024, договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2024 №17/12-2024, заявка договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 18.12.2024, довідка про транспортні витрати №30-12 від 30.12.2024, довідка б/н від 31.12.2024, автотранспортна накладна (CMR) №025518 від 23.12.2024, митна декларація країни відправлення №24ЕS0017411АЕRVQBЗ від 27.12.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А 0582370 від 27.12.2024 (а.с.13-27, 29, 86-98, 100-101).
На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом від 01.11.2023 №01/11-2023 визначено предмет, ціну та загальну вартість контракту, умови платежу та терміни поставки.
Згідно із специфікацією №ES8/8240006 від 17.10.2024 до вказаного контракту сторони контакту домовилися про поставку 579 одиниць товару (матраци, подушки) на загальну суму 83449,69 Євро (а.с.15-16).
На виконання умов контракту, відповідно до рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №8/8240006 від 23.12.2024 (а.с.17-18, 88-89) компанія «COMERCIAL GODEMA, S.L.» поставила позивачу відповідний товар на загальну суму 83449,69 Євро.
Ціна товару в інвойсі №8/8240006 від 23.12.2024 (83449,69 Євро) відповідає загальній фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205140081975U9 від 31.12.2024 (графа 22) (а.с.75-76).
Кількість товару, яка постачалася згідно із інвойсом №8/8240006 від 23.12.2024 (579 одиниць), відповідає кількості товару, яка була обумовлена сторонами контракту в специфікації №ES8/8240006 від 17.10.2024 (а.с.15-16), а також кількості товару, яка вказана в пакувальному листі №1 від 23.12.2024 (а.с.19-20, 100-101).
Однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що прайс-лист виробника б/н від 17.10.2024 виданий виключно на конкретну поставку товару, проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.
З цього приводу суд зазначає, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Поданий до митного оформлення прайс-лист містить інформацію про вартість за одиницю товару та оформлений для широкого кола осіб, адже не містить конкретного адресата. Окрім того, прайс-лист скріплений печаткою та підписом посадових осіб компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності.
При цьому, суд зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Фактично прайс-лист є ціновою пропозицією щодо товару, на який є запит покупця (позивача); його відомості наводяться продавцем та до формування прайс-листа покупець відношення не має.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення документах.
Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно заявлених умов поставки FCA до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на завантаження, страхування, транспортні витрати до кордону України. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд зазначає, що умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.
При цьому, пунктом 5 контракту від 01.11.2023 №01/11-2023 передбачено, що продавець гарантує відвантаження товарів, митне очищення протягом 24 годин після подачі транспортного засобу покупцем на склад продавця. Тому незрозуміло, на чому ґрунтуються сумніви відповідача з приводу можливого не включення до митної вартості витрат на навантаження, як з огляду на міжнародні правила тлумачення комерційних умов поставки (FCA), так і виходячи з умов договору, погоджених сторонами письмово.
З поданих документів чітко вбачається, що передача товару перевізнику здійснювалася продавцем, який ніс зобов'язання по завантаженню товару. З жодних документів - ні з договору, укладеного між продавцем та покупцем, ні з тих, які видані продавцем та є товарно-супровідними документами, не випливає інше. Тому відсутні підстави вважати, що витрати по завантаженню товару у місці передачі є додатковими витратами позивача, які не включені у митну вартість товару.
Крім того, судом встановлено, що в наданих під час митного оформлення довідці про транспортні витрати від 30.12.2024 №30-12 (а.с.27) та довідці від 30.12.2024 (а.с.95). містились відомості про те, що страхування вантажу не проводилося.
Також в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарі митний орган вказує, що відповідно пункту 1.3 договору №17/12-2024 від 17.12.2024 та заявки-договору б/н від 18.12.2024 передбачено надання транспортно-експедиційних послуг. В довідці про транспортні витрати б/н від 30.12.2024 зазначена вартість транспортних послуг, інформація про експедиційні витрати відсутня, що свідчить про можливе не включені таких витрат до митної вартості.
Надаючи оцінку таким доводам відповідача суд зазначає таке.
За умовами договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2024 №17/12-2024 (а.с.23-25, 90-92), укладеного між ПП «МВП Логістік» (перевізник, експедитор) та ТзОВ «Ніколас» (відправник, одержувач, клієнт) у порядку та на умовах, визначених договором перевізник зобов'язується доставити довірений відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право одержання вантажу, а відправник зобов'язується сплатити перевезення вантажу встановлену плату на умовах, визначених у конкретній заявці - договорі, підписаного вповноваженими представниками сторін, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із договором - заявкою від 18.12.2024 сторонами було погоджено надання послуг з перевезення вантажу (матраців) за маршрутом Іспанія - Україна (а.с.26, 92 зворот.).
Відповідно до довідки ПП «МВП Логістік» від 30.12.2024 №30-12 транспортні витрати по перевезенню вантажу згідно заявки-договору від 18.12.2024 по маршруту становлять: 30510 Yecla, Murcia, Іспанія - Краківець - 162 722 грн; Краківець - м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 1 - 34 648 грн (а.с.27, 94 зворот.).
Перевезення товару здійснювалося згідно із автотранспортною накладною (CMR) №025518 від 23.12.2024 (а.с.29).
Окрім того як вбачається із матеріалів справи додатково митному органу був наданий рахунок-фактуру №СФ-0000099 від 31.12.2024 виставлений позивачу на загальну суму 197 370 грн, а саме міжнародні вантажні перевезення: 30510 Yecla, Murcia, Іспанія - Краківець - 162 722 грн; Краківець - м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 1 - 34 648 грн (а.с.28, 99 зворот.).
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Вказаної правової позиції суд дотримується при вирішенні даного спору та зазначає, що подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення.
При цьому, як вбачається із довідки від 30.12.2024 при транспортуванні товару автомобілем НОМЕР_1 /АС3664XО згідно заявки-договору на перевезення вантажу від 18.12.2024 по маршруту 30510, YECLA, MURCIA - м.Київ (Україна) через митний перехід «Краковець» вартість транспортних послуг до кордону України складає: 162722,00 грн. Товар не був застрахований. Пропорційно ваги брутто товарів по маршруту 30510, YECLA, MURCIA - м.Київ (Україна) через митний перехід «Краковець» вартість перевезення до кордону України становить: 12212,00 кг, ЦМР А №025518 - 160773,55 грн 148 кт, ЦМР А №025516 - 1948,45 грн (а.с.95).
Судом встановлено, що визначена у митній декларації МД №24UA205140081975U9 від 31.12.2024 митна вартість товару у загальному розмірі 3826434,70 грн включає вартість товару 3665661,15 грн (еквівалентно 83449,69 Євро) і вартість витрат на транспортування в сумі 160 773,55 грн. та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Суд зауважує, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять інформації про експедиторські витрати, що свідчить про те, що такі витрати не були включені до митної вартості товару, про що власне і зазначає позивач у поданій позовній заяві.
Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Також не можна погодитися із діями відповідача стосовно витребування у позивача додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Зокрема, суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою також є вимога митниці про надання висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Крім того, що ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Щодо необхідності надання транспортних (перевізних) документів, то суд зауважує, що декларантом позивача під час митного оформлення товару було надано документи, які підтверджували вартість понесених витрат на перевезення товару, а тому необхідності повторного витребування вказаних документів не було.
Ненадання додаткових документів (каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
Також безпідставною є вимога про надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки як уже зазначалося вище в наданих під час митного оформлення довідках про транспортні витрати від 30.12.2024 №30-12 (а.с.27) та від 30.12.2024 (а.с.95) містилася інформацію про те, що страхування вантажу не проводилося.
На думку суду, за обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено, а вказані митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості.
З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій (№UA209140/2024/032347 від 18.11.2024 та №UA100230/2024/526141 від 27.12.2024), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 31.12.2024 №UA205100/2024/000440/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003594 теж є необґрунтованою та безпідставною.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 6056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.01.2025 №НИ538 (а.с.10).
За приписами частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону Закон №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою,1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 19 липня 2024 року «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення про коригування митної вартості товарів має майновий характер, оскільки ним здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості товару у сторону збільшення, що породжує підстави для зміни майнового стану позивача у вигляді забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею. При цьому загальна оспорювана сума (ціна позову) у справі становить різницю показників митної вартості товару, визначених митницею та позивачем.
Таким чином, позовна вимога майнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів має бути оплачена судовим збором у сумі 3028,00 грн (64 286,07 грн (різниця митних платежів) х 1,5%, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а немайнова вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - судовим збором у сумі 3028,00 грн (тобто, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Разом 6056,00 грн.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 4844,80 грн (6056 грн х 0,8), що підлягав сплаті за подання цього позову.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить відшкодувати судові витрати, які пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4844,80 грн, при цьому питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколас» (02094, місто Київ, вулиця Гніздовського Якова, 1, код ЄДРПОУ 37631737) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.12.2024 №UA205100/2024/000440/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003594.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколас» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк