25 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/680/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ в Чернівецькій області) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ);
зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем проживання позивача) зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки станом на 01.01.1993 та призначити і виплачувати пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з дня виникнення права на призначення пенсії (з 26.10.2024).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, народився та постійно по даний час проживає у с.Видерта Камінь-Каширського району Волинської області. Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991, с.Видерта Камінь-Каширського району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач зазначає, що 09.11.2024 звернувся до Відділу обслуговування громадян №4 (сервісного центру) ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, однак ГУ ПФУ в Чернівецькій області йому було відмовлено в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що він постійно не проживав у с.Видерта Камінь-Каширського району в період, передбачений статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що позивач з 26.04.1986 по 20.06.1986 навчався у Володимир-Волинському технікумі (місце навчання м.Володимир-Волинський Волинської області), та у період з 23.10.1989 по 28.05.1992 проходив строкову військову службу, тому період його проживання на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить менше 3 років. Будь-яких інших обставин для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ГУ ПФУ в Чернівецькій області не наведено.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача2, вважає його протиправним та таким, що порушує його права, оскільки довідка про місце проживання №801 від 11.10.2024, видана Видертським старостинським округом Камінь-Каширської міської ради Волинської області, свідчить, що на день аварії (26.04.1986) він перебував в с.Видерта, а з 09.06.1992 постійно проживає на території, що віднесена до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, у нього наявне посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Позивач зазначає, що період навчання (диплом) лише підтверджує факт навчання, а не проживання, та вказує, що на навчання добирався транспортом та перший рік навчання фактично проживав у батьків у с.Видерта, так як в гуртожитку не було місця, а відстань до навчального закладу невелика. Також, на думку позивача, протиправно не враховано пенсійним органом, що під час навчального процесу студентам надаються канікули, а це два тижні у січні місяці та липень серпень по закінченню навчального року. Тобто у 1986, 1987, 1988 роках позивач мав 2,5 місяці канікул, а у 1989 році - 2 тижні зимових канікул.
Крім того, відповідачем2 не враховано той факт, що всі практики він проходив в своєму колгоспі та після навчання був направлений на роботу до свого колгоспу. Після закінчення переддипломної практики готувався до державних іспитів та писав дипломну роботу, перебуваючи у с.Видерта з 04.05.1989 по 29.06.1989, а після отримання диплому не прописався, хоча фактично повернувся у с.Видерта 30.06.1989 і до призову в армію був на роботі колгоспі ім.Куйбишева.
Під час служби в армії був у відпустці терміном 30 днів.
З огляду на вищенаведене, ОСОБА_1 вважає, що має беззаперечне право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 частини другої статті 55 Закону №796-ХІІ.
З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.45).
Представник відповідача2 у відзиві на позовну заяву (а.с.50-52) позовні вимоги не визнала та зазначила, що при опрацюванні наданих позивачем документів для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону №796-ХІІ розраховано страховий стаж, що становить 29 років 4 місяці 11 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
До періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період з 26.04.1986 по 20.06.1986, оскільки в цей період заявник навчався в технікумі у Володимир-Волинському, яке не відноситься до 3 категорії ЧАЕС; період військової служби з 23.10.1989 по 28.05.1992, оскільки не відоме місце дислокації військової частини, де проходив військову службу заявник.
Отже, у позивача відсутнє право для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
З наведених підстав представник відповідача2 просила в позові відмовити.
У відзиві на позовну заяву (а.с.72-75) відповідач1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що згідно з довідкою, виданою Видертським старостинським округом Камінь-Каширської міської ради від 11.10.2024 №801, позивач з 25.10.1970 по 02.09.1986, з 07.09.1988 по 22.10.1989, з 09.06.1992 та по даний час проживав та був зареєстрований у с.Видерта Камінь-Каширського району Волинської області, що відноситься до 3-ї зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за наявності страхового стажу на момент досягнення пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на 01.01.1993 становить - 10 місяців 15 днів.
Крім цього, представник відповідача1 звертає увагу суду на ту обставину, що згідно з дипломом № НОМЕР_1 від 20.06.1989 позивач з 26.04.1986 по 20.06.1986 навчався в Володимир-Волинському технікумі, що знаходиться у м.Володимир.
Згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 23.10.1989, що виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач проходив службу в армії з 23.10.1989 по 28.05.1992.
Дані обставини унеможливлюють проживання та/або перебування позивача на території гарантованого добровільного відселення в ці періоди.
З наведених підстав представник відповідача1 просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідчення Волинської ОДА №524795 від 18.04.2006 (а.с.15).
12.11.2024 позивач у віці 54 роки звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с.57).
ГУ ПФУ в Чернівецькій області розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 18.11.2024 №032950011350 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутнє право на зниження пенсійного віку. Підставою для прийняття зазначеного рішення слугувало те, що не враховано періоди з 26.04.1986 по 20.06.1986, оскільки заявник навчався в технікумі у Володимир-Волинському, яке не відноситься до 3 категорії ЧАЕС; з 23.10.1989 по 28.05.1992, оскільки не відоме місце дислокації військової частини, де проходив військову службу заявник (а.с.29).
ГУ ПФУ у Волинській області листом повідомило позивача про прийняте рішення від 18.11.2024 №032950011350 (а.с.28).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 рік.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом, позивачу видане Волинською обласною державною адміністрацією посвідчення №524795 від 18.04.2006, відповідно до якого він має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 (а.с.15).
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 18.11.2024 №032950011350 вказано не підтвердження тривалості проживання на забрудненій території станом на 01.01.1993 - 3 роки (а.с.29).
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
При цьому, як слідує із матеріалів справи, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення в селі Видерта Камінь-Каширського району Волинської області підтверджується довідкою Видертського страростинського округу від 11.10.2024 №801, відповідно до якої позивач дійсно був зареєстрований і проживав у періоди із 25.10.1986 (дня народження) по 02.09.1986, з 07.09.1989 по 22.10.1989, з 09.06.1996 по теперішній час в селі Видерта Камінь-Каширського району (а.с.14).
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 населений пункт с.Видерта включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, видана органом місцевого самоврядування довідка не підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Крім того, з відомостей диплому серії НОМЕР_3 від 20.06.1989 слідує, що ОСОБА_1 у 1985 році вступив до Володимир-Волинського технікуму гідромеліорації і механізації сільського господарства та в 1989 році закінчив повний курс названого технікуму (а.с.16).
Також довідкою Володимир-Волинського фахового коледжу від 26.11.2024 №80/24 підтверджено, що з 11.07 по 01.11.1988 був направлений на виробничо-технологічну практику до колгоспу ім. Куйбишева, Камінь-Каширського району Волинської області; з 23.03 по 03.05.1989 - на виробничу переддипломну практику до колгоспу ім. Куйбишева, Камінь-Каширського району Волинської області.
У період з 23.10.1989 по 28.05.1992 позивач проходив службу в лавах радянської армії, що підтверджується військовим квитком ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а.с.18).
Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт постійного проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 матеріали справи не містять, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Доводи позивача про те, що в період з моменту народження позивач проживав в селі Видерта без реєстрації, що можуть підтвердити показання свідків, суд відхиляє, оскільки покази свідків не надавались у пенсійний орган до винесення спірного рішення.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, де зазначено, що оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Постійне місце навчання на денній формі нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання позивача у місті Володимирі Волинської області та проходження військової служби у військовій частині, місце дислокації якої не підтверджено у зоні гарантованого добровільного відселення, спростовує факт його постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у цей період, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 не менше 3 років, тому управлінням правомірно відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність спірного рішення.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій