25 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1095/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) про визнання протиправним та скасування рішення №032950011579 від 03.01.2025 щодо відмови у призначенні пенсії по віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.01.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ);
зобов'язання призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 04.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до регіонального відділу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до положень статті 55 Закону №796-ХІІ за зменшеним пенсійним віком, надавши на вимогу установи всі необхідні документи. Однак, відповідач прийняв рішення №03295011579 від 03.01.2025 про відмову в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується, вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 с.Карпилівка, Камінь-Каширського району, де позивач проживала з народження і на момент Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивачка покликається на те, що має статус потерпілої 3 категорії від наслідків аварії на ЧАЕС, довідка про період проживання на забрудненій території, яка видана виконавчим комітетом Сошичненської селищної ради №601 від 27.09.2024, підтверджує необхідний період проживання на забрудненій території та у неї наявний необхідний загальний страховий стаж для призначення пенсії - понад 37 років, що стверджується трудовою книжкою та розрахунком страхового стажу, який міститься в матеріалах пенсійної справи та не заперечується відповідачем.
З врахуванням наведеного вважає, що має беззаперечне право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 частини другої статті 55 Закону №796-ХІІ.
З огляду на вказані підстави позивач просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.13).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.20-23) позовні вимоги не визнала та в задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що згідно наданого диплому НОМЕР_1 ОСОБА_2 (дівоче прізвище позивачки) з 1986 по 1990 навчалась у Жовтоводському педагогічному училищі. При цьому, місце навчання позивача не відноситься до радіоактивно забрудненої території, а тому період навчання ОСОБА_1 не може бути зарахований до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Таким чином, позивач станом на 01.01.1993 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а тому не має права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 257 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина (громадянки), який (яка) потерпів(ла) від Чорнобильської катастрофи Б №177455 (а.с.7).
Позивачка у віці 54 роки звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
ГУ ПФУ в Харківській області відповідно до принципу екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 03.01.2025 №032950011579 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. У зазначено рішенні відповідач вказав, що документами підтверджено факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 3 місяці 20 днів (а.с.5, 25).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 рік.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом, позивачці видане Волинською обласною державною адміністрацією посвідчення №177455 від 20.10.1993, відповідно до якого вона має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (а.с.7).
Суд відхиляє доводи позивачки про те, що наявність посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Так, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 03.01.2025 №032950011579 вказано відсутність необхідного проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 (а.с.5, 25).
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивачки на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Як слідує із долучених до позовної заяви письмових доказів, факт проживання позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення підтверджується довідкою Карасинського старостинського округу Сошичненської сільської ради від 27.09.2024 №601, відповідно до якої позивачка дійсно була зареєстрована і проживала в селі Карпилівка Камінь-Каширського району Волинської області з дня народження по 12.09.1990 по АДРЕСА_1 , з 12.09.1990 по даний час по АДРЕСА_2 (а.с.6).
Записами трудової книжки серії НОМЕР_2 підтверджено, що позивачка з 15.08.1990 по даний час призначена на посаду вчителя початкових класів Карпилівської школи.
Разом з тим, відповідно до диплома НОМЕР_1 ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) навчалася з 1986 по 1990 роки у Жовтоводському педагогічному училищі в місті Жовті Води Дніпропетровської області (а.с.9). При цьому період навчання слід обраховувати з 01.09.1986 по 25.06.1990 (дата отримання диплома), що свідчить про те, що ОСОБА_1 у вказаний період навчалася та проживала у місті Жовті Води.
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 населені пункти Жовті Води не включені у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і не віднесені до зони гарантованого добровільного відселення, та є значно віддаленими територіально від села Карпилівки Камінь-Каширського району Волинської області.
Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 матеріали справи не містять, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
На думку суду, управління правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв'язку з відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку, оскільки позивач не надала доказів проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій