Справа № 522/2386/24-Е
Провадження № 2/522/1252/25
11 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі :
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
сторони в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОК «ЖБК «Пространство» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 (покупець) зазначала про те, що 28.01.2021 між нею та ОК «ЖБК «Пространство» (продавець) укладено договір № ІТ-Н-Е.3.1.1 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцю майнові права на об'єкт нерухомого майна, а покупець - сплатити вартість майнових прав на умовах, визначених договором.
22.12.2021 між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Пространство» укладено додаткову угоду до договору № ІТ-Н-Е.3.1.1 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 28.01.2021, якою сторони домовились за взаємною згодою розірвати з 22.12.2021 вказаний договір № ІТ-Н-Е.3.1.1 від 28.01.2021, у зв'язку з чим продавець зобов'язався повернути покупцеві суму грошових коштів у гривні, що в еквіваленті грошового зобов'язання складає 154 281,05 доларів США за договірним курсом грн за 1 долар США по курсу НБУ, який буде діяти на момент повернення, в строк не пізніше 15.02.2022. Також п. 3 додаткової угоди сторонами було погоджено сплату продавцем покупцю пені за прострочення сплати грошових коштів за весь період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в час прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Посилаючись на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повернення коштів, позивач просить суд стягнути з ОК «ЖБК «Пространство» заборгованість у сумі еквівалентній 154 281,05 доларів США, а також 9 078,22 доларів США - 3 % річних та 126 854,43 доларів США пені, а всього - еквівалент 290 213,70 доларів США на день сплати заборгованості.
Ухвалою суду від 28.02.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
23.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
02.07.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Водночас у клопотанні представник зазначає, що між сторонам дійсно було укладено додаткову угоду від 22.12.2021 до договору № IT/H-E.3.1.1 від 28.01.2021, проте ані в Договорі ані в додатковій угоді відсутні реквізити позивача, що унеможливлювало перерахунок будь-яких коштів. Відповідач суму основного боргу визнає, проте просить застосувати позовну давність щодо пені.
02.07.2024 від представника позивача надійшла заява, у якій зазначає, що строк позовної давності з урахуванням п.п. 12, 19 Перехідних і прикінцевих положень ЦПК України не сплинув, тому немає підстав для його застосування. Проти зменшення штрафних санкцій заперечує, оскільки відповідач свідомо і зухвало відхиляв спроби позивача отримати заборгованість до звернення до суду та без пені. Відповідний пункт договору був узгоджений сторонами в межах принципу свободи договору, тому вважає, що підстави для зменшення пені відсутні.
02.07.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
14.10.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення письмових доказів, а саме відповідь представнику позивача на вимогу-претензію та докази часткової сплати коштів. Зазначає, що на адресу кооперативу наприкінці вересня 2024 року представником позивача було надано банківські реквізити позивача, на які були здійснені перерахування котів в розмірі 411 756 грн 09.10.2024 та 411 934 грн 10.10.2024, що на момент перерахування склало еквівалент 20 тис. доларів США, що унеможливило виконання вимог додаткової угоди від 22.12.2021 до 15.02.2022. Вважає, що оскільки позивач 26.09.2024 через свого представника повідомила відповідача про відповідні реквізити, то строк виконання додаткової угоди - 19.11.2024. Відповідач наполягає, що прострочення виконання грошового зобов'язання місця не має. Наявність боргу в розмірі 134 281,05 доларів США відповідач визнає, але строк виконання умов додаткової угоди ще не настав, тому позовну заяву просить залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 28.01.2021 між ОК «ЖБК «Пространство» та ОСОБА_1 укладено договір № ІТ-Н-Е.3.1.1 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцю майнові права на об'єкт нерухомого майна, а покупець - сплатити вартість майнових прав на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 1.1 Договору, цей договір є договором купівлі-продажу майнових прав відповідно до ЦК України. Цей договір регулює відносини між сторонами з приводу купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення в об'єкті будівництва: «Будівництво багатофункціонального житлово-громадського комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення та об'єктами культурно-розважального центру за адресою: АДРЕСА_1 (ІІ черга будівництва)».
22.12.2021 ОК «ЖБК «Пространство»та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № ІТ-Н-Е.3.1.1 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна від 28.01.2021, якою сторони домовились за взаємною згодою розірвати з 22.12.2021 вказаний договір № ІТ-Н-Е.3.1.1 від 28.01.2021, у зв'язку з чим продавець зобов'язався повернути покупцеві суму грошових коштів у гривні, що в еквіваленті грошового зобов'язання складає 154 281,05 доларів США за договірним курсом грн за 1 долар США по курсу НБУ, який буде діяти на момент повернення, в строк не пізніше 15.02.2022 (п. 2 додаткової угоди).
Також п. 3 додаткової угоди сторонами було погоджено сплату продавцем покупцю пені за прострочення сплати грошових коштів, зазначених в п. 2 додаткової угоди, за весь період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в час прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 2 додаткової угоди від 22.12.2021 встановлено строк виконання зобов'язання ОК «ЖБК «Пространство» в частині повернення коштів ОСОБА_1 не пізніше 15.02.2022, отже з 16.02.2022 має місце прострочення виконання зобов'язання.
Розмір основної суми заборгованості відповідачем у поданому до суду 02.07.2024 клопотанні визнається та становить суму грошових коштів у гривні, що в еквіваленті грошового зобов'язання складає 154 281,05 доларів США за договірним курсом грн за 1 долар США по курсу НБУ, який буде діяти на момент повернення.
Офіційний курс НБУ станом на 15.02.2022 становив 28,53 грн за 1 долар США.
Отже, основна заборгованість станом на час виконання зобов'язання становить 154 281,05 доларів США х 28,53 грн = 4 401 638,36 грн.
При цьому суд не приймає надані представником відповідача копії платіжних інструкцій про перерахування коштів ОСОБА_1 від 09.10.2024 на суму 411 756,00 грн та від 10.10.2024 на суму 411 934,00 грн, оскільки їх подано вже після закриття підготовчого провадження у справі 02.07.2024, та без клопотання про повернення на підготовчу стадію для долучення додаткових доказів.
Також суд відхиляє доводи представника відповідача про неможливість вчасного перерахування коштів у зв'язку з відсутністю у ОК «ЖБК «Пространство» банківських реквізитів для перерахування коштів позивачці, які вона надала відповідачу лише 26.09.2024, оскільки беручи на себе зобов'язання повернути кошти у строк не пізніше 15.02.2022, відповідач повинен був встановити всі обставини щодо можливості вчасного виконання взятого на себе грошового зобов'язання, зокрема і з'ясувати банківські реквізити отримувача коштів. Крім того, доказів звернення до позивача з проханням надати банківські реквізити для перерахування коштів у строк до дати настання виконання зобов'язання, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За перерахунком суду за допомогою програми «Ліга Закон» 3 % річних становить 265 495,99 грн, які входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягають у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів, та враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання в частині повернення коштів, підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення ним грошового зобов'язання у сумі еквівалентній 126 854,43 доларів США на день сплати заборгованості за період з 16.02.2022 по 01.02.2024, що за перерахунком суду за допомогою програми «Ліга Закон» становить 3 619 156,94 грн.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік засовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Представником відповідача у клопотанні від 02.07.2024 заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, та про зменшення розміру пені до 10 %.
Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Водночас суд враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України , згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Штрафні санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних грошових зобов'язань.
Верховний Суд у постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20) зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 та від 28.06.2022 у справі № 902/653/21 вказано, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
Верховний Суд у постановах від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22) вказав, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями частини третьої статті 551 ЦК України.
ОП КГС ВС у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Суд зазначає, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.
З урахуванням вищевикладеного, врахувавши правову природу виникнення заборгованості, а також те, що наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, дійшов висновку про зменшення розміру пені до 19,62 %, що становить 710 291,78 грн.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4 401 638,36 грн основного боргу, 265 495,99 грн - 3 % річних та 710 291,78 грн пені.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий у сумі 15 140,00 грн, а також задоволення позову на 64,95 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 9 833,43 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу задовольнити частково.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» (м. Одеса, вул. Жуковського, 22, код ЄДРПОУ 43376403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 401 638,36 грн основної заборгованості, 710 291,78 грн пені та 265 495,99 грн - 3 % річних за додатковою угодою від 22 грудня 2021 року до договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна № ІТ/Н-Е.3.1.1 від 28 січня 2021 року.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» (м. Одеса, вул. Жуковського, 22, код ЄДРПОУ 43376403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 9 833,43 грн витрат по сплаті судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення відповідно до ст. 259 ЦПК України буде складено протягом десяти днів.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення складено 28.04.2025 (в перший робочий день після виходу судді з відпустки).