ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
28 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючий - суддя ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 156, ч.ч.3, 4, 6 ст.152, ч.4 ст.301 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження №12021162510000105 від 03.02.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 156, ч.ч.3, 4, 6 ст.152, ч.4 ст.301 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, в обґрунтування якого прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 не зникли та існувати не перестали.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що відносно ОСОБА_7 в межах іншого кримінального провадження постановлено обвинувальний вирок, яким останньому призначено покарання, яке слід відбувати реально, у зв'язку із чим вважали за недоцільно продовжувати запобіжний захід.
Заслухавши сторони кримінального провадження, оцінивши доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет його обґрунтованості та доведеності, суд приходить наступних висновків.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК якими суд керується в силу положень ч.2 ст.331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству та, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Пунктом 9 рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1/0/2-22 визначено, що при розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
З огляду на наведене, суд розглядає клопотання прокурора в контексті наявності чи відсутності нових обставин, які могли би змінити підстави застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу порівняно з обставинами, які існують на теперішній час, а також з огляду на запровадження в Україні воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, серед яких злочини, за які, у тому числі, передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення в даному конкретному випадку; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; наявність в нього постійного місця реєстрації та проживання, а також те, що до затримання він не мав постійного місця роботи; відповідно до даних обвинувального акту ОСОБА_7 раніше не судимий.
Зазначені вище обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК, зокрема можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Суд зазначає, що зазначений ризик в даний час навіть посилився у зв'язку із введенням воєнного стану на території України у світлі того, що на теперішній час після запровадження воєнного стану, в Україні ведуться активні військові дії, частина територій окупована та не підконтрольна Україні, а тому суд вважає, що ступінь наявного ризику для обвинуваченого його переховування від суду вочевидь суттєво не зменшився порівняно із ситуацією на час застосування запобіжного заходу.
Отже, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому після затримання, із можливим засудженням до покарання у виді довічного позбавлення волі у найближчій перспективі робить цей ризик переховування достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, продовження застосування строку запобіжного до обвинуваченого, на переконання суду є обґрунтованим.
Також суд враховує, що судовий розгляд даного кримінального провадження перебуває на етапі допиту потерпілих, свідків та самого обвинуваченого, які судом ще не допитані, у зв'язку із чим вважає, що не перестав існувати доведений прокурором перед судом ризик можливого здійснення обвинуваченим впливу на потерпілих, із застосуванням погроз.
Більш того, потерпілі в зазначеному кримінальному провадженні неповнолітні, тобто відносяться до вразливої категорії і можуть піддаватись залякуванню, погрозам з боку обвинуваченого задля викривлення, спотворення або зміни ними показів, у зв'язку із чим суд вважає, що продовжує існувати ризик можливого перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню.
Окрім того, з огляду на кількість інкримінованих ОСОБА_7 епізодів злочинів, які відповідно до формулювання обвинувачення вчинялись ним протягом 2016-2021 років, тобто достатньо довгий період часу та мали системний характер, суд вважає, що ризик можливого вчинення ним аналогічних злочинів не відпав та продовжує існувати.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , на теперішній час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на волі може переховатися від суду, вчиняти дії щодо здійснення тиску на інших учасників даного кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, що знайшло своє підтвердження перед судом.
Вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_7 на свободу.
Що стосується тверджень сторони захисту про те, що відносно ОСОБА_7 в межах іншого кримінального провадження ухвалено обвинувальний вирок та призначено покарання, яке слід відбувати реально, суд зауважує те, що питання щодо застосування запобіжного заходу вирішується в межах кожного кримінального провадження окремо.
При цьому, той факт, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 в межах іншого кримінального провадження постановлено обвинувальний вирок, яким призначено покарання, яке слід відбувати реально, не перешкоджає застосуванню відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах даного кримінального провадження, більш того, чинним законодавством передбачена можливість апеляційного та касаційного перегляду вироку, а також заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким, умовно-дострокове звільнення.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_7 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні перебуває лише на стадії допиту потерпілих та свідків, а також існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_7 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів і не вбачає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_7 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
При цьому, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Вирішуючи у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК питання про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись ст.ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 червня 2025 року.
Строк дії ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить до 26 червня 2025 року, включно.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Колегія суддів
Приморського районного суду м. Одеси
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний номер справи: №522/17869/21
Номер провадження № 1-кп/522/466/25
Головуючий суддя - ОСОБА_1