Справа № 497/2772/24
18 квітня 2025 року смт.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича ,
за участю:
секретаря судового засідання Попочебенюк Владлени Олександрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерне товариство «Універсал Банк», юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352 до ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості,-
31.12.2024 року з Болградського районного суду Одеської області, до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов за підсудністю позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.07.2020 року у розмірі 41176 гривень 43 копійок, станом на 25.08.2024 року, в тому числі:
- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 41176 гривень 43 копійок;
- заборгованість за пенею - 2 гривень;
- заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 гривень, та судові витрати, у розмірі 3028 гривень.
Позивач посилається на те, що 19.07.2020 року відповідач встановив мобільний додаток monobank. "Monobank" - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам. Спеціальним платіжним засобом вказаних рахунків є платіжні картки monobank. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень.
Позивач зазначає, що відповідач по справі є клієнтом банку та користується послугами «Monobank», позивач має відповідний банківський рахунок, та платіжну картку monobank .
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.07.2020 року у повному обсязі, а саме надав кредит встановивши відповідачу на його поточний рахунок кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Натомість Відповідач, отримавши доступ до кредитних коштів через платіжну картку, не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту відповідно до умов договору. У результаті порушення Відповідачем умов договору станом на 25.08.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 41176,43 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) у розмірі 41176,43 грн.
Позивач зазначає, що неодноразово інформував Відповідача про необхідність погашення заборгованості через повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, однак Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості. У зв'язку з цим Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму заборгованості в розмірі 41176,43 грн та відшкодувати сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Позивач у судове засідання, що було призначено судом на 18.04.2025 року, не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, подав заяву, у якій справу просив розглядати без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення по даній справі.
Відповідач у судове засідання, що було призначено судом на 18.04.2025 року, не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, не надав відзив на позовну заяву у даній справі.
Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи неявку учасників справи у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу при розгляді справи не здійснювалось.
Дослідивши матеріали даної справи, надані сторонами докази, встановивши правовідносини що виникли між сторонами суд прийшов до таких висновків.
Між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі договору про надання банківських послуг, що був укладений між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 . Укладання та підписання вказаного договору між сторонами відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, згідно з Умовами і Правилами АТ «Універсал Банк», Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг «Monobank» (Анкета-заява) - це письмове звернення клієнта до Банку з проханням відкрити йому банківський рахунок та/або надання йому інших банківських послуг на умовах, визначених Договором. Підписана клієнтом Анкета-заява є підтвердженням укладення Договору.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.626, ст. 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пройшовши реєстрацію, одним із вищезазначених шляхів та надавши один із пакетів документів, відповідач підписав Анкету-заяву Клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису.
Підписання документів цифровим власноручним підписом узгоджується з Постановою НБУ 13.12.2019 № 151 та ст. 207 ЦК України.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом із Умовами і правила обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank І UnivегsаlВаnк, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.uа/tегms та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.uа/ratеs, складають Договір про надання банківських послуг (далі-Договір).
Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. Відповідач просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті у банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису або УЕП.
Після укладання договору про надання банківських послуг відповідачу стала доступна можливість користуватись коштами АТ «Універсал Банк» в межах встановленого кредитного ліміту в розмірі 20000 (двадцять тисяч гривень).
Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, станом 25.08.2024 року становить 41176 гривень 43 копійок та складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом у розмірі (тілом кредиту) 41176 гривень 43 копійок; заборгованості за пенею та комісією в сумі 0 гривень.
На підтвердження того, що між банком і відповідачем було укладено договір про надання кредиту, позивачем надано в якості письмового доказу анкету-заяву до договору про надання банківських послуг про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг від 19.07.2024 року, відповідно до якого відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . Вказана Анкета-заява підписана 28.10.2017 року від імені відповідача.
Як вбачається з Анкети-заяви, в ній вказані лише персональні дані Відповідача щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, РНОКПП, а також міститься інформація про те, що позичальник ознайомився з договором про надання банківських послуг та погодився з ними, а також з тим, що він отримав їх примірник у мобільному додатку. Також позичальник висловив свою згоду, що дана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять договір про надання банківських послуг. Вказана Анкета-заява підписана 19.07.2024 року позичальником та представником банку.
Судом встановлено, що Анкета-заява не містить жодних даних про те, яку саме картку отримав відповідач, строк її дії, та розмір наданого кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже однією з ключових обставин, яку необхідно встановити для вирішення цієї справи з урахуванням заявлених позовних вимог, є факт надання Позивачем кредитних коштів Відповідачу. Враховуючи особливості такого виду кредитування, як встановлення кредитного ліміту на банківський рахунок, слід зазначити, що на відміну від договору кредиту що передбачений ст.1054 ЦК України, кошти в рамках кредитного ліміту не перераховуються позичальнику автоматично після укладення договору, а стають доступними для використання лише в момент невистачання чи відсутності власних коштів на рахунку для здійснення операцій з платіжною карткою: оплатою товарів чи послуг, зняття готівки, тощо. Надання кредитних коштів у цьому випадку не зводиться лише до встановлення відповідачу кредитного ліміту тобто встановлення можливості користуватись такими коштами. Надання кредитних коштів за вказаних обставин проявляється у фактичному їх використанні Відповідачем у межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідно ч.1 ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно ч.2 ст.1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, за даних обставин моментом надання кредиту є використання відповідачем коштів наданих за кредитним лімітом. Відповідно факт використання коштів наданих в рамках кредитного ліміту можуть бути підтверджені випискою по рахунку що закріплений за відповідною платіжною карткою відповідача.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості надано до суду такі докази (документи):
оригінал розрахунку заборгованості станом на 04.11.2024,
копію Анкети-заяви від 08.01.2021,
витяг з «Тарифів Банку»,
витяг з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи»,
копію ID-картки Відповідача,
З перелічених вище документів лише один містить інформацію щодо розміру заявлених позовних вимог, і саме ним позивач обґрунтовує факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту, це - розрахунок заборгованості за даним кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 (провадження №14-131цс19) у постанові від 03 липня 2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).
Отже наданий позивачем до суду розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором не є належним та допустимим доказом наявності такої заборгованості за умови відсутності інших доказів надання відповідачу кредитних коштів. Як неодноразово зазначалось, таким доказом може бути виписка з банківського рахунку відповідача, яка позивачем до суду надана не була.
Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, ретельно проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного поданого доказу окремо, а також їхню достатність і взаємозв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що наданий Позивачем розрахунок заборгованості разом із доказами укладення договору не є достатніми, у розумінні ст. 80 ЦПК України, для підтвердження факту отримання Відповідачем кредитних коштів.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 18, 19, 81, 141, 178, 187, 247, 258, 259, 273, 274-279, 354 ЦПК України, ст. 11, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 639, 652, 1049, 1054 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.07.2022 року у розмірі 41176 гривень 43 копійок - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Спічак В.О.