Справа № 521/12133/24
Номер провадження № 2/521/892/25
іМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю представників учасників, учасників справи:
від Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса - Андреєв А.Є., в порядку самопредставництва;
від ОСОБА_1 - не з'явилася;
від ОСОБА_2 - не з'явилася;
від ОСОБА_3 - не з'явився;
від ОСОБА_4 - не з'явився;
від Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради - не з'явився;
від Міністерства оборони України - не з'явився;
від Військової частини НОМЕР_1 - Багдасарян А.Ю., в порядку самопредставництва
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, ЄДРПОУ 08038284) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 , (2012 року народження, РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), представник за законом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (2021 року народження, РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ), представник за законом - ОСОБА_2 , Треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22); Міністерство Оборони України (ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6); Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про усунення перешкод у користуванні приміщенням, шляхом виселення
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У липні 2024 року до Малиновського районного суду міста Одеси надійшов позов Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник за законом Ненартович Катерина Сергіївна, ОСОБА_6 , представник за законом ОСОБА_2 , у якому позивач просить суд: усунути перешкоди Одеському квартирно-експлуатаційному управлінню у праві користування житловим приміщенням №10 тимчасового гуртожитку АДРЕСА_4 , шляхом виселення з нього ОСОБА_1 з членами сім'ї: ОСОБА_2 (1983 року народження), ОСОБА_3 (1980 року народження), ОСОБА_4 (2005 року народження), ОСОБА_5 , (2012 року народження) та ОСОБА_6 (2021 року народження).
Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 року №448 «Про затвердження положення про організацію квартирного експлуатаційного забезпечення збройних сил України», «Положення про Одеське квартирно-експлуатаційне управління» від 29.05.2024 року №174 Одеське КЕУ є органом військового управління, призначено для квартирно-експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Збройних Сил України.
Так, за доводами позивача Одеське КЕУ веде облік казарм, житлового фонду в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служби України, Наказу Міністерства оборони України від 03.07.2013 року №448 «Про затвердження положення про організацію квартирного експлуатаційного забезпечення Збройних сил України» та «Положення про Одеське КЕУ, а також здійснює контроль за використанням жилого фонду Міністерства оборони України в порядку ст. 29, 30 Житлового кодексу України.
Позивач вказав, що за адресою: АДРЕСА_1 розташовані будівлі військового містечка № НОМЕР_9 які є військовим майном, балансоутримувачем якого є ІНФОРМАЦІЯ_1 та які перебувають у відповідальній експлуатації Військової частини НОМЕР_1 . Виходячи з цього, вказане містечко знаходиться на балансі Одеського КЕУ.
Так, як зазначив позивач, в ході проведення перевірки житлових умов житловою комісією Військової частини НОМЕР_1 , у відповідальній експлуатації якої знаходиться будівля № НОМЕР_10 військового містечка № НОМЕР_9 , було встановлено, що кімнату № НОМЕР_11 тимчасового гуртожитку № НОМЕР_10 військового містечка № НОМЕР_9 займає ОСОБА_1 , разом із членами своєї сім'ї, а саме донька ОСОБА_7 , чоловік доньки ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , онучки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Як вказано позивачем, ОСОБА_1 не є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , але продовжує утримувати кімнату в казармі Військової частини НОМЕР_1 , відповідач звільнена за вислугою років з військової служби, повернулася у місто Одесу та зайняла нездане своєчасно службове житло - казарму, на обліку військовослужбовців, як потребуючих поліпшення житлових умов не перебуває, тобто житлом забезпечена, у кімнаті казарми зберігає особисті речі, з сім'єю мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .
Таким чином, на переконання позивача, відповідачі без належних правових підстав використовують нерухому будівлю власника для зберігання свого майна.
В той же час, позивач вказав, що будь-які документи, які б підтверджували законність проживання ОСОБА_1 разом з членами її сім'ї в кімнаті № НОМЕР_11 тимчасового гуртожитку будівлі № НОМЕР_10 військового містечка № НОМЕР_9 у Одеського КЕУ як балансоутримувача та Військової частини - відсутні, відповідачі перешкоджають здійсненню права володіння та користування Одеському КЕУ майном, що унеможливлює здійснення Міністерством оборони України свого права щодо розпорядження зазначеним майном.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 01.08.2024 року у справі № 521/12133/24 було відкрито провадження, вирішено розгляд проводити в порядку загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.
30.09.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Малиновського районного суду міста Одеси від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №55407), у якому відповідач - 1 просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Одеського квартирно - експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням № 10 будівлі № 97 Військового містечка № НОМЕР_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відзиву на позовну заяву, відповідач - 1 зазначила, що не погоджується з доводами та вимогами позивача, зазначеними ним у позовній заяві, враховуючи таке.
Так, відповідач - 1 вказала, що спірне майно, кімната № НОМЕР_11 будівлі № НОМЕР_10 Військового містечка № НОМЕР_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить до державної власності, а власником, відповідно, є Держава в особі Міністерства оборони України; вказане майно знаходиться на оперативному обліку Одеського квартирно-експлуатаційного управління; перебуває в експлуатації Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, на переконання відповідача -1, позивач не є власником спірного нерухомого військового майна, а згідно повноважень та функцій, визначених «Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 448 від 03.07.2013 року та Положенням про Одеське КЕУ, лише веде бухгалтерський та картковий облік цього майна. За довідкою № 3275 від 14.12.2023 року, наданою Одеським КЕУ, будівля за ГП № 97 «казарма, клуб» військового містечка № НОМЕР_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на оперативному обліку позивача, та в експлуатації військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, як вважає відповідач - 1, позивачем не надано до суду жодного документального доказу, визначеного законодавством, що підтверджує його право власності на спірне нерухоме майно, тобто у даній справі позивачем має бути саме власник такого майна.
Також, як вказано відповідачем -1, ОСОБА_1 з 2014 року зареєстрована та постійно проживає разом із членами своєї сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 , заселилась не самовільно, а на законних підставах, будучи військовослужбовцем, і не маючи житла за місцем проходження служби, за дозволом командира військової частини. На час заселення будівля АДРЕСА_6 (колишній клуб) знаходилась в аварійному стані, але ОСОБА_1 за власний рахунок зробила ремонт приміщення № 10, привела його до належних технічних і санітарних норм, стану належного до проживання.
Крім того, як вказано відповідачем -1, на підставі договорів, укладених з Військовою частиною НОМЕР_1 , відповідач постійно, своєчасно і в повному обсязі сплачувала житлово-комунальні послуги на підставі виставлених рахунків.
В той же час, відповідач - 1 зазначила, що 02.01.2018 року між Військовою частиною НОМЕР_1 «Наймодавцем» та ОСОБА_1 «Наймачем» укладено договір найму, предметом якого є правовідношення, які виникли між «Наймодавцем та «Наймачем» в процесі представлення у тимчасове використання житлового приміщення № 10 в вивільненій будівлі № НОМЕР_10 військового містечка № НОМЕР_9 , загальною площею 55 кв.м. Військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначає відповідач, додатком до договору є Акт прийому-передачі даного житлового приміщення.
Так, як вказано відповідачем - 1 приміщення № 10 будівлі № 97 військового містечка № НОМЕР_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , переобладнане відповідачами з дозволу Військової частини під житлове, є їх житлом, яке вони займають на законних підставах, на підставі договору найму, умови якого вони виконують належним чином (використовують за призначенням, житлово-комунальні послуги сплачують, тощо). В свою чергу, наймодавець - Військова частина НОМЕР_1 ніколи не повідомляв наймачів про припинення даного договору найму або про свій намір його припинити. Тобто, договір найму від 02.01.2018 року автоматично пролонгований та діючий на теперішній час. Ані позивач, ані Військова частина ніколи не попереджали відповідачів про необхідність звільнення спірного житлового приміщення, а відповідно позовні вимоги є незаконними.
Окрім наведеного, відповідач - 1 вказала, що ОСОБА_1 відноситься до категорій осіб, які не підлягають виселенню з службового житла, а відповідно має три законні підстави для неможливості її виселення, а саме: 1) є особою з інвалідністю ІІ групи (довічно) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, на підставі довідки МСЕК серія 12ААБ № 725625 від 03.03.2020 року, що також підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5124 від 16.06.2020 року; 2) Військову службу у Збройних Силах України проходила з 23.08.1991 року до 17.08.2009 року, тобто вислуга років становить 18 років, що підтверджується Трудовою книжкою НОМЕР_12 ; звільнена з військової служби у відставку (на пенсію) за наказом командира Військової частини НОМЕР_13 № 163 від 17.08.2009 року відповідно п. «в» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).
Враховуючи наведене, а також посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення із зазначеними позовними вимогами та процесуальні неточності дій позивача, як сторони у даній справі, відповідач -1 вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог позивача.
11.10.2024 року до Малиновського районного суду міста Одеси від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №59086), у якій позивач заперечив проти доводів відзиву відповідача - 1.
Зокрема, за доводами відповіді на відзив, позивач зауважив, що Одеське КЕУ згідно ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим майна збройних сил України» та ст. 137 ГК України, має речове право суб'єкта господарювання, який володіє користується, розпоряджається майном, закріпленим за ним власником для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах встановлених цим Кодексом та іншими Законами, а також власником майна. Крім того, Одеське КЕУ вказало, що не зазначало у позові про те, що воно є власником спірного нерухомого військового майна.
Щодо самоправного заняття житлового приміщення відповідачами, позивач вказав, що згідно п. 64 «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженими Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року №737 на підставі рішення про надання місця для проживання в казармі, квартирно-експлуатаційний орган видає спеціальний дозвіл на проживання у спеціально пристосованій казармі. Згідно довідки Одеського КЕУ № 4544 від 03.10.2024 року квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси, правонаступником якого є Одеський КЕУ, не видавався для вселення спеціальний дозвіл на проживання в пристосованій казармі за адресою АДРЕСА_7 .
Щодо укладення договору найму позивач вказав, що доводи відповідача про фактичне укладення з нею договору найму вказаного спірного житлового приміщення не можуть бути взяті до уваги, оскільки це не є підставою для отримання службового житла, тим більше слугувати доказом отримання такого житла на законних підставах, а сплата відповідачем комунальних послуг не свідчить про правомірність її заняття такого житла.
Також за доводами позивача щодо посилань відповідача - 1 на права дітей та перелік категорій осіб, які не можуть бути виселені, останній вказав, що на праві власності відповідачів є декілька об'єктів житлової нерухомості, тобто вони не мають потреби в отриманні житла від держави, саме тому ОСОБА_1 не перебувала та не перебуває на квартирному обліку в Одеському КЕУ згідно відкритого реєстру нерухомого майна. Так, як вказано позивачем, станом на 02.10.2024 року наявне зареєстровано право власності на нерухоме майно за відповідачами.
Щодо доводів відповідача - 1 про застосування у спільних правовідносинах строку позовної давності, позивач зазначив, що негаторний позов може бути пред'явлений впродовж всього часу тривання відповідного правопорушення, посилаючись при цьому на сталу практику Верховного Суду.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 18.10.2024 року у справі №521/12133/24 клопотання представника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Гамоліної Н.П. про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, Міністерства оборони України та В/ч НОМЕР_1 задоволено; залучено до участі в справі за позовом Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник за законом Ненартович Катерина Сергіївна, ОСОБА_6 , представник за законом Ненартович Катерина Сергіївна, про усунення перешкод у користуванні приміщенням в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради; Міністерство Оборони України; Військову частину НОМЕР_1 .
18.10.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №60747), у якій відповідач - 1 наголосила, що в порушення ст. 81 ЦПК України позивачем так і не надано до суду жодного документального доказу, визначеного законодавством, що підтверджує його право власності (суб'єкта права володіння чужим майном) на спірне нерухоме майно (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; свідоцтво про право власності; первинного бухгалтерського документа; акту прийому-передачі, картки обліку будівлі щодо її введення в експлуатацію, власника, технічного стану, статусу тощо). Також позивачем так і не надано повноважень, а саме Положення про Одеське КЕУ щодо його повноважень на здійснення обліку, управління, розпорядження спірним майном, а також на звернення із даним позовом до суду.
Також, за твердженнями відповідача - 1, у даному разі немає правових обґрунтувань для застосування до відповідача ОСОБА_1 ст. 116 ЖК України та це спростовується наявними в матеріалах справи довідкою про перевірку житлових умов № 125 від 29.10.2023 року Військової частини НОМЕР_1 , довідкою про реєстрацію місця проживання № С1-335866-ф/л від 13.12.2021 року та договором найму від 02.01.2018 року, укладеним в порядку ст. 61 ЖК України, між Військовою частиною НОМЕР_1 «Наймодавцем» та ОСОБА_1 «Наймачем», предметом якого є правовідношення, які виникли між «Наймодавцем та «Наймачем» в процесі представлення у тимчасове використання житлового приміщення № 10 в вивільненій будівлі № 97 військового містечка № НОМЕР_9 , загальною площею 55 кв.м. військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Додатком до Договору є Акт прийому-передачі даного житлового приміщення та з моменту укладення договору сторони обопільних претензій один до одного не пред'являли.
Як зазначено відповідачем - 1, під час заселення відповідачів у спірне приміщення, як вже зазначалось у відзиві на позовну заяву, приміщення будівлі зі статусом «казарма/клуб» було в непридатному для проживання стані, не належало до житлового фонду, тому і спеціальний дозвіл на вселення за Інструкцією, затвердженою наказом МО України № 737 від 30.11.2011 року, квартирно-експлуатаційним органом не видавався. До того ж і на теперішній час позивачем не надано документальних доказів на підтвердження статусу будівлі, як житлової, і її належність до державного (відомчого) житлового фонду. Відтак, на переконання відповідача 1, вона заселилась і проживає в приміщенні № 10 будівлі № 97 військового містечка № НОМЕР_9 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на законних та документально обґрунтованих підставах.
Окрім наведеного, відповідач -1 наголосила, що інформація позивача про наявність майна у ОСОБА_1 в м. Чернівці є неналежним доказом, не стосується предмету спору і не може вплинути на результат його розгляду.
Наведені обставини, окрім інших, зазначених у запереченнях, на переконання відповідача 1 є підставами для відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Заперечення долучено судом до матеріалів справи.
20.11.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Малиновського районного суду міста Одеси надійшли пояснення від Третьої особи - Військової частини № НОМЕР_14 (вх. № НОМЕР_15 ), у яких представник В/ч вказав, що позовні вимоги позивача вважає обґрунтованими з огляду на те, що відповідачка вважається такою, що самоправно зайняла житлове приміщення, оскільки жодних підтверджуючих документів, що давали б їй право для вселення та користування цим приміщенням немає.
Також, як вказав представник Військової частини щодо договору від 02.01.2008 року укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та відповідачем - 1, вказаний договір представником Кабінету Міністрів України як власником спірного майна не підписувався, з огляду на що, вказаний договір є нікчемним та не потребує визнання його недійсним. Відтак, за доводами третьої особи Одеським КЕУ обрано вірний спосіб захисту порушеного права, а саме усунення перешкод у користуванні належним власником майном, тобто негаторний позов.
Пояснення долучено судом до матеріалів цивільної справи.
28.11.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Малиновського районного суду міста Одеси від представника Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення (вх. №69844), у яких Третя особа вказала, що Міністерство оборони України підтримує позовні вимоги Одеського квартирно експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, оскільки по-перше, будівля за ГП № 97 “Казарма, клуб» загальною площею 2404 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є військовим нерухомим майном, перебуває у державній власності, Міністерство оборони України є органом управління державним (військовим) майном, балансоутримувачем майна є Одеське квартирно-експлуатаційне управління, майно знаходиться у відповідальній експлуатації у військовій частині НОМЕР_1 . Тобто казарма за ГП № 97 не є об'єктом житлового фонду, на які поширюються норми ст. 118 ЖК України і не можуть бути предметом договору найму житла. Вказана будівля у 2007 році була надана КЕВ м.Одеси військовій частині НОМЕР_1 для утримання та правильної експлуатації. Майно Одеського КЕУ є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Установа користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та Положенню про Одеське КЕУ. Тобто Одеське КЕУ, яке має право оперативного управління військовим нерухомим майном, уповноважене разом з військовою частино НОМЕР_1 вивільняти приміщення (пристосовані для проживання) казарми, які не можуть займати особи в силу Закону (звільнення, переміщення військовослужбовців тощо). Військова частина НОМЕР_1 забезпечує відшкодування коштів військовій частині, витрачених на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, пов'язаних із утриманням та експлуатацією будівлі казарми.
Отже, на думку Міністерства, відповідачі протиправно займають приміщення спеціально пристосованої казарми, адже військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходять та зареєстровані за іншою адресою місця проживання, чим порушують права інших військовослужбовців, яких не можна гарантовано розселити у казармах згідно ст. 12 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Окрім наведеного, третя особа вказала, що у преамбулі договору від 02.01.2018 вказано, що командир діє на підставі наказу МОУ № 300 від 16.07.1997 року “Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», яким не передбачено укладання договорів найму житлових приміщень, а лише покладається обов'язок на командира частини підтримувати у справному стані та правильному використанні казармено-житлового фонду (п. 3.1.3.). Командир військової частини НОМЕР_1 не може бути наймодавцем приміщення військового майна згідно вимог ЦК України та ЖК України, повноважень таких не має. Отже, якщо вважати договір від 02.01.2018 року договором найму, то слід встановити, що він нікчемний. Законодавством лише передбачено, що військова частина може орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення.
За висновками Міністерства, приміщення № 10 не є службовим житлом, для отримання якого є визначений порядок його отримання, тому на ОСОБА_1 і не поширюється ст. 125 ЖК Української СРСР. Тим більше, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, а не внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що пов'язані із виконанням службових обов'язків, як це визначено у вказаній нормі Закону. Так як відповідачка ОСОБА_1 заселялась тимчасово на час служби у приміщення казарми, а не у службове житлове приміщення, то за відсутності факту перебування на обліку осіб, що потребуть поліпшення житлових умов, Одеське КЕУ як балансоутримувач військового нерухомого майна (з правом оперативного управління) має право вимагати усунення перешкод у його користуванні (використанні за призначенням (розквартирування військ) та завданнями військової частини), а відповідачі зобов'язані звільнити займане приміщення казарми загальною площею 55 кв. м разом з іншими особами, які його займають.
Пояснення судом долучені до матеріалів цивільної справи.
11.03.2025 року до суду від представника позивача надійшло повідомлення про те, що назву позивача на підставі внесених змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було змінено на Квартирно - експлуатаційний відділ міста Одеса без зміни форми установи та без присвоєння іншого коду ЄДРПОУ.
Вказану заяву було прийнято судом та долучено до матеріалів цивільної справи разом з відповідними додатками.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 14.04.2025 року підготовче провадження у цивільній справі №521/12133/24 закрите, призначено дату судового розгляду по суті позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, з мотивів, викладених письмово у позові, відповіді на відзив на позовну заяву, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Військової частини в судовому засіданні підтримав вимоги позивача з мотивів, викладених письмово у письмових поясненнях. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за доводами та вимогами письмових пояснень просив суд позовні вимоги КЕВ міста Одеси задовольнити у повному обсязі. Також надав суду заяву про розгляд справи без його участі у зв'язку із зайнятістю. Вказана заява судом розглянута та задоволена.
Представник Органу опіки та піклування також надала суду заяву про розгляд справи без її участі, що розглянуто судом та задоволено.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Малиновського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для відмови Квартирно - експлуатаційному відділу міста Одеси до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник за законом Ненартович Катерина Сергіївна, ОСОБА_6 , представник за законом - Ненартович Катерина Сергіївна, треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради; Військова частина НОМЕР_1 у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні приміщенням, враховуючи таке.
Малиновським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Відповідно до Положення про Одеське квартирно-експлуатаційне управління, затверджене Наказом командувача сил логістики Збройних Сил України від 29.05.2024 року №174, Одеське квартирно-експлуатаційне управління є органом військового управління, який входить до складу Збройних Сил України та створений з метою організації та виконання завдань з інженерного інфраструктурного квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин закладів установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України, дислокованих у гарнізонах Одеського, Березівського, Подільського, Роздільнянського районів Одеської області у мирний час та на особливий період (п. 1 Положення).
Одеське КЕУ є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України. За організаційно-правовою формою Одеське КЕУ є неприбутковою державною установою, здійснює кількісний та вартісний бухгалтерський оперативний аналітичний облік та веде статистичну і фінансову звітність.
Одеське КЕУ є правонаступником Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, який в свою чергу, є правонаступником Одеської квартирно-експлуатаційної частини Котовської квартирно-експлуатаційної частини, Чабанської квартирно-експлуатаційної частини, Севастопольський квартирно-експлуатаційної частини.
З довідки від 18.12.2023 року № 3320, виданої Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України, вбачається, що ОСОБА_9 станом на 01.12.2023 року не перебуває в узагальнених списках обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання в Одеському гарнізоні відповідно «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №3080.
З довідки від 14.12.2023 року №3275, виданої Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням, вбачається що станом на 01.12.2023 року на оперативному обліку Одеського квартирно-експлуатаційного управління обліковується будівля №97, казарма - клуб, загальною площею 2404 м?, Військового містечка № НОМЕР_9 , що розташована за адресою : АДРЕСА_1 згідно акта - прийому передачі для утримання та експлуатації будівель споруд на території від 02.11.2007 року, затвердженого начальником Одеського гарнізону, передана для утримання та експлуатації Військовій частині НОМЕР_1 .
З листа начальнику Одеського квартирно-експлуатаційного управління від Військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023 року №350/304/6/2414/пс вбачається, що колишній військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 проживає в переобладнаному приміщенні на території Військового містечка № НОМЕР_9 , будинку АДРЕСА_8 . Разом з нею проживають: син ОСОБА_4 , онучка ОСОБА_5 , онучка ОСОБА_6 , донька ОСОБА_10 , чоловік доньки ОСОБА_3 . В розпорядженні Військової частини НОМЕР_1 відсутні жодні підтверджуючі документи, які б надавали ОСОБА_1 та членам її сім'ї право для вселення в зв'язку з чим, останні вважаються такими, що самоправно зайняли приміщення військового містечка, що є власністю Міністерства оборони. На сьогоднішній день зазначений будинок перебуває на балансі Одеського КЕУ.
Також відповідно до вказаного листа судом встановлено, що Військова частина повідомила КЕУ про те, що Законом встановлено, що єдиною підставою для вселення на житлову площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку. Таким чином, враховуючи наведене, Військова частина просила вжити заходів судового захисту щодо виселення ОСОБА_1 та членів її сім'ї із службового приміщення, без надання їм іншого житлового приміщення.
Відповідно до довідки про перевірку житлових умов від 29.10.2023 року №442, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , комісія у складі голови житлової комісії майора ОСОБА_11 , заступника голови житлової комісії капітана ОСОБА_12 , секретаря житлової комісії старшого солдата ОСОБА_13 , перевірила житлові умови та встановила, що ОСОБА_1 яка звільнена за вислугою років з військової частини, мешкає в АДРЕСА_1 квартира займає житлову площу, загальною площею 55 м?, звільнена зі Збройних Сил України по закінченню контракту, на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов станом на 27.10.2023 року не перебуває, будинок належить Військовій частині НОМЕР_1 . Склад сім'ї - шість осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; тимчасово родина проживає: АДРЕСА_5 , але речі зберігаються у вказаному вище приміщенні.
За висновками комісії, у зв'язку з тим, що громадянка ОСОБА_1 не перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та не є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , вона підлягає виселенню з кімнати № НОМЕР_11 , будівлі № НОМЕР_10 військового містечка № НОМЕР_9 .
З довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії №525131 серії 12 ААВ вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має другу групу інвалідності, встановленої на підставі захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, безстроково, у зв'язку із чим останній також було призначено одноразову грошову допомогу, що вбачається із довідки від 16.06.2020 року №5124.
Разом з тим в матеріалах справи також наявний договір б/н від 02.01.2018 року, який укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) відповідно до умов п.1.1 якого, предметом дійсного договору являються правовідносини, які виникли між наймодавцем та наймачем в процесі представлення у тимчасове використання житлового приміщення вивільненої будівлі № НОМЕР_10 Військового містечка № НОМЕР_9 , кімната № НОМЕР_11 загальною площею 55 м?, Військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, приміщення та майно, яке знаходиться в ньому, передаються наймодавцем наймачу по факту та фіксується актом прийому-передачі який є невід'ємною частиною договору додаток номер один.
Згідно п. 1.3 вказаного договору під час проживання наймач та члени його сім'ї повинні дотримуватись правил проживання у гуртожитках, визначених згідно Положення про тимчасові гуртожитки Військової частини НОМЕР_1 .
Також судом встановлено, що відповідну до п. 2.1.4 наймодавець має право зобов'язати наймача звільнити займане приміщення з метою використання для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому Законом порядку протягом трьох діб згідно з п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року.
За розділом п'ятим вказаного договору, а саме п. 5.1 цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018 року. Договір вважається продовженим на один календарний рік, якщо наймач сумлінно виконує умови договору та виконує свої обов'язки.
Окрім наведеного, з п. 6.1 договору вбачається, що дострокове розірвання договору наймодавцем здійснюється з попереднім письмовим попередженням наймача за 30 календарних днів і може мати місце у визначених договором випадках.
Невід'ємними додатками до вказаного договору є акт прийому - передачі житлового приміщення від 02.01.2018 року.
Вказаний договір підписаний як з боку наймодавця, так і з боку наймача без застережень та зауважень
З акта прийому - передачі до договору від 2.01.2018 року, як додатку до вказаного вище договором, вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 передала, а ОСОБА_1 з іншої сторони, прийняла у користування тимчасове житлове приміщення, яке являє собою кімнату, загальною площею 55 м?, приміщення обладнане водопостачанням, електропостачанням та опаленням.
З договору № 31 від 01.01.2022 року про надання житлово-комунальних послуг, вбачається, що вказаний договір укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та ОСОБА_1 . За умовами п. 1.1 договору сторона 1 забезпечує організацію надання стороні 2 послуги з холодного водопостачання, водовідведення, з електропостачання, з теплопостачання. В свою чергу за п. 1.2 договору, сторона 2 зобов'язалася своєчасно оплачувати надані комунальні послуги.
Вказаний договір підписаний як з боку командира Військової частини НОМЕР_1 , так із боку ОСОБА_14 Стратій.
За актом прийому-передачі до договору №31 від 01.01.2022 року, Військова частина НОМЕР_1 в особі командира Військової частини НОМЕР_1 з однієї сторони передала, а ОСОБА_1 прийняла в тимчасове користування приміщення будівлі № НОМЕР_10 Військового містечка № НОМЕР_9 кімната № НОМЕР_11 , загальною площею 55 м?: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_1 житлове приміщення являє собою кімнату загальною площею 55 м?, приміщення обладнане водопостачанням , електропостачанням, теплопостачанням.
У відомостях про наймача вказано, що наймачем є ОСОБА_1 , а кількість проживаючих п'ять осіб: донька ОСОБА_7 , чоловік доньки ОСОБА_4 , онучка ОСОБА_5 , онучка ОСОБА_6 .
Також в матеріалах справи наявна трудова книжка відповідача ОСОБА_1 з якої судом вбачається, що остання з 23.08.1991 розпочала службу у Збройних Силах України, а 17.08.2009 року була з неї звільнена у відставку за віком.
Окрім наведеного, встановлено, що у матеріалах справи наявні роздруківки інших документів, а саме документи про відомості належності відповідачам нерухомого майна, витяги з декларацій, копія титульної сторінки звіту про вартість та показник зносу нерухомого майна, які судом в судовому засіданні не досліджуються та їм правова оцінка не надається, оскільки витяги з декларацій та документи приналежності нерухомого майна відповідачам не мають жодних ідентифікуючих ознак щодо їх походження, а з копії титульної сторінки звіту про оцінку та ступінь зносу майна неможливо встановити яких саме правовідносин такий звіт стосується.
Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин, матеріали цивільної справи не містять.
Окрім наведеного, у матеріалах справи наявна виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань з якого вбачається, що 07.02.2025 року назву позивача було змінено на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси.
Відповідно до наявного у матеріалах справи положення про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси, затверджений Наказом начальника Південного квартирно-експлуатаційного управління 30.01.2025 року №4 КЕВ міста Одеси є органом управління, який входить до структури командування Сил логістики Збройних сил України та створений з метою організації і виконання завдань з інженерно- інфраструктурного забезпечення органів військового управління, військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України, як у мирний час, так і під час дії особливого періоду. Колишнє найменування: Одеське квартирно - експлуатаційне управління.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для усунення перешкод позивачу у праві користування житловим приміщенням шляхом виселення з нього відповідача 1 та членів її родини (інших відповідачів у справі).
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані ним норм права під час прийняття аргументів позивача, викладених ним у позовній заяві.
В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління та головним органом у сфері оборони і військового будівництва, а Одеське КЕУ є його структурним підрозділом та є органом влади на місцях у системі Збройних Сил України, на балансі якого перебувають військове майно та покладено відомчий контроль за його використанням.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі-військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурнопросвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Судом у даній справі встановлено, що Одеське КЕУ (наразі КЕВ міста Одеса) веде облік казарменно-житлового фонду, а також здійснює контроль за використанням жилого фонду Міністерства оборони України в порядку, передбаченому ЖК України, будівля № НОМЕР_10 Військового містечка № НОМЕР_9 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на балансі Одеського КЕУ та у відповідальній експлуатації Військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, як зазначено самим позивачем у позовній заяві, згідно обліку Одеського КЕУ вказана вище будівля обліковується як «казарма, клуб».
Відтак, у даному разі, зважаючи на те, що позивачем суду не доведено факту того, що спірна будівля обліковується як «гуртожиток», до спірних правовідносин слід застосовувати норми ЖК України в частині гл. 2 «Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду», також і з урахуванням того, що «казарма, клуб» належить до державної форми власності в особі власника - Міністерства оборони України.
Положеннями ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 310 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 311 ЦК України передбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Звертаючись до суду з позовом, позивач наголосив, що в першу чергу відповідач 1, вселилася до займаного нею приміщення самоправно, без належних правових підстав разом зі своєю родиною, не отримавши відповідний ордер на вселення, не перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а тому має бути виселеною із приміщення без надання іншого житла разом із членами сім'ї.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 116 ЖК України, виселенню без надання громадянам іншого жилого приміщення підлягають особи, які самоправно зайняли жиле приміщення.
Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 року у справі № 630/588/17 зробив висновок, що самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні. Вселення громадян у житлове приміщення не на підставі ордера, а на підставі іншого адміністративного акта (наприклад, письмового дозволу відповідної посадової особи) або рішення некомпетентного органу і таке інше не є самоуправним вселенням. Якщо ж особа зайняла житлове приміщення без ордера, але на підставі якогось дозволу, така особа не може вважатися такою, що самоправно зайняла житлове приміщення.
У даному разі, судом встановлено, що відповідач 1, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки, 23.08.1991 розпочала службу у Збройних Силах України, а 17.08.2009 року була з неї звільнена у відставку за віком.
З довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії №525131 серії 12 ААВ, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має другу групу інвалідності, встановленої на підставі захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, безстроково, у зв'язку із чим останній також було призначено одноразову грошову допомогу, що вбачається із довідки від 16.06.2020 року №5124.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач 1 з 17.08.2009 року не перебуває в лавах ЗСУ, є особою з інвалідністю ІІ групи.
Водночас, з матеріалів справи також встановлено, що після звільнення з лав ЗСУ між відповідачем 1 (наймач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (наймодавець) було укладено договір б/н від 02.01.2018 року, відповідно до умов п.1.1 якого, предметом дійсного договору являються правовідносини, які виникли між наймодавцем та наймачем в процесі представлення у тимчасове використання житлового приміщення вивільненої будівлі № НОМЕР_10 Військового містечка № НОМЕР_9 , кімната № НОМЕР_11 загальною площею 55 м?, Військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, приміщення та майно, яке знаходиться в ньому, передаються наймодавцем наймачу по факту та фіксується актом прийому-передачі який є невід'ємною частиною договору додаток номер один.
Згідно п. 1.3 вказаного договору під час проживання наймач та члени його сім'ї повинні дотримуватись правил проживання у гуртожитках, визначених згідно Положення про тимчасові гуртожитки Військової частини НОМЕР_1 .
Також судом встановлено, що відповідну до п. 2.1.4 наймодавець має право зобов'язати наймача звільнити займане приміщення з метою використання для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому Законом порядку протягом трьох діб згідно з п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року.
За розділом п'ятим вказаного договору, а саме п. 5.1 цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018 року. Договір вважається продовженим на один календарний рік, якщо наймач сумлінно виконує умови договору та виконує свої обов'язки.
Окрім наведеного, з п. 6.1 договору вбачається, що дострокове розірвання договору наймодавцем здійснюється з попереднім письмовим попередженням наймача за 30 календарних днів і може мати місце у визначених договором випадках.
Невід'ємними додатками до вказаного договору є акт прийому - передачі житлового приміщення від 02.01.2018 року.
Вказаний договір підписаний як з боку наймодавця, так і з боку наймача без застережень та зауважень
З акта прийому - передачі до договору від 2.01.2018 року, як додатку до вказаного вище договором, вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 передала, а ОСОБА_1 з іншої сторони, прийняла у користування тимчасове житлове приміщення, яке являє собою кімнату, загальною площею 55 м?, приміщення обладнане водопостачанням, електропостачанням та опаленням.
Окрім того, в подальшому, між наймодавцем та наймачем було укладено договір № 31 від 01.01.2022 року про надання житлово-комунальних послуг, з якого вбачається, зокрема з п. 1.1 договору, що сторона 1 забезпечує організацію надання стороні 2 послуги з холодного водопостачання, водовідведення, з електропостачання, з теплопостачання. В свою чергу за п. 1.2 договору, сторона 2 зобов'язалася своєчасно оплачувати надані комунальні послуги.
Вказаний договір підписаний як з боку командира Військової частини НОМЕР_1 , так із боку ОСОБА_14 Стратій.
За актом прийому-передачі до договору №31 від 01.01.2022 року, Військова частина НОМЕР_1 в особі командира Військової частини НОМЕР_1 з однієї сторони передала, а ОСОБА_1 прийняла в тимчасове користування приміщення будівлі № НОМЕР_10 Військового містечка № НОМЕР_9 кімната № НОМЕР_11 , загальною площею 55 м?: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_1 житлове приміщення являє собою кімнату загальною площею 55 м?, приміщення обладнане водопостачанням , електропостачанням, теплопостачанням.
У відомостях про наймача вказано, що наймачем є ОСОБА_1 , а кількість проживаючих п'ять осіб: донька ОСОБА_7 , чоловік доньки ОСОБА_4 , онучка ОСОБА_5 , онучка ОСОБА_6 .
Статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно до вимог ст. 61-63, 108 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. До відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми Цивільного кодексу України. Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом, і тільки в судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що загрожують обвалом.
Відповідно до ст. 759, 763, 764 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Таким чином, враховуючи наведені вище встановлені судом обставини справи, підстави вважати, що відповідач - 1 разом із своєю родиною вселилася до житлового приміщення без належної правової підстави - відсутні, оскільки між нею та Військовою частиною НОМЕР_1 виникли правовідносини у сфері найму житлового приміщення, за наслідками яких було укладено договір найму, який, з огляду на його умови в частині строку дії діє на даний час, добровільно і в судовому порядку його не розірвано, не визнано недійсним в цілому або в частині. Вказане підтверджено і представником позивача, і представником Військової частини під час розгляду даної справи.
Водночас підстав позову щодо нікчемності (неукладеності) такого договору позивачем у позові не викладено, відтак правова оцінка доводам третіх осіб з цього приводу судом не надається, оскільки у даному разі судом розглядаються предмет та підстави позову, викладені позивачем, які останнім під час розгляду даної справи судом не змінювалися, разом з тим, письмові пояснення Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача є їх міркуваннями з приводу позовних вимог.
Таким чином, враховуючи наведене, суд виснує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог КЕВ міста Одеса до ОСОБА_1 , та, відповідно до інших відповідачів у даній справі, у зв'язку із необґрунтованістю.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. 379, 759, 763, 764 ЦК України, ст. 61-63, 108, 109, 116 Житлового кодексу України, ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, Малиновський районний суд міста Одеси
Позовну заяву Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, ЄДРПОУ 08038284) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 , (2012 року народження, РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), представник за законом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (2021 року народження, РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ), представник за законом - ОСОБА_2 , Треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22); Міністерство Оборони України (ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6); Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про усунення перешкод у користуванні приміщенням, шляхом виселення - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 28.04.2025 року.
Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Квартирно - експлуатаційний відділ міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, ЄДРПОУ 08038284);
Відповідачі: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 , (2012 року народження, РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), представник за законом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (2021 року народження, РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ), представник за законом - ОСОБА_2 ;
Треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22); Міністерство Оборони України (ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6); Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Суддя: Н.О. Шевчук