490/2819/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2819/25
1 - кп/490/1323/2025
28 квітня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025153020000080 від 25.03.2025р. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаєва, неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовцю військової служби за мобілізацією на посаді сапера 1 відділення механізованих мостів інженерно-мостобудівного взводу інженерної роти 1 інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос»,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_4 17.05.2022р. призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією та направлено до військової частини НОМЕР_2 .
В подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024р. № 85, матроса ОСОБА_3 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , призначено на посаду електрозварника відділення зварювальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 та з 20.08.2024р. зараховано до списків особового складу військової частини.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025р. № 66, матроса ОСОБА_3 призначено на посаду сапера 1 відділення механізованих мостів інженерно-мостобудівного взводу інженерної роти 1 інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, ОСОБА_3 з 17.05.2022р, тобто з моменту відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Виконуючи покладені на нього обов'язки по військовій службі Збройних Сил України, матрос ОСОБА_3 згідно вимог ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, ст. ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний суворо дотримуватися Конституції України та законів України, правил військової ввічливості, поважати честь і гідність кожної людини, бути зразком високої культури, скромності й витримки, ґрунтувати відносини з іншими військовослужбовцями на взаємній повазі, бути хоробрим і дисциплінованим, берегти військову честь, захищати свою і поважати чужу гідність, не допускати негідних дій самому і утримувати від здійснення цих дій інших військовослужбовців, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Матрос ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІУ, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Відповідно до положень ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.
Положеннями ст.ст. 3, 27 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Відповідно до ст. 68 Конституції України матрос ОСОБА_3 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку проти життя та здоров'я особи, за наступник обставин.
Так, 17.03.2025р. приблизно о 09 год. 30 хв., потерпіла ОСОБА_5 на законних підставах перебувала у приміщенні буд. АДРЕСА_1 , куди прибула для спільного відпочинку з проживаючою за вказаною адресою ОСОБА_6 . У той же час вдома за вказаною адресою перебував ОСОБА_3 . В подальшому, в ході спільного відпочинку між ОСОБА_3 та його співмешканкою ОСОБА_6 у приміщенні кухні вказаного будинку виник конфлікт. Намагаючись припинити виниклу сутичку, потерпіла ОСОБА_5 наблизилась до ОСОБА_3 , забравши його від ОСОБА_6 , внаслідок чого, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт. У ході вказаного конфлікту у ОСОБА_3 виник раптовий протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, їх караність, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , перебуваючи навпроти ОСОБА_5 , кулаком правої руки наніс удар в область лівого ока ОСОБА_5 . Після чого, коли ОСОБА_5 намагалась покинути приміщення будинку, перебувала у положенні напівоберти лівою стороною тулубу відносно ОСОБА_3 , останній кулаком лівої руки наніс один удар в область лівого плеча ОСОБА_5 .
В результаті вищезазначених дій, ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця та забою в ділянці нижньої повіки лівого ока, синця на зовнішній поверхні лівого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 381 КК України, після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п'ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно призначає судовий розгляд. Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.04.2025р. призначено судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Частиною 1 статті 302 КК України, передбачено, що встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Прокурором на виконання вимог ст. 302 КПК України, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 зазначено клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Відповідно до письмової заяви, складеної у присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 , обвинувачений не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_5 також надала заяву, в якій зазначено, що вона згодна з встановленими під час досудового розслідування обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, тобто без її виклику та без проведення судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Заява обвинуваченого щодо беззастережного визнання вини у пред'явленому йому обвинуваченні не викликає сумнівів у її добровільності.
Проаналізувавши викладене, дослідивши обвинувальний акт та матеріали досудового розслідування, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання, що має бути призначене обвинуваченому, суд, відповідно до ст. ст. 65-67 КК України, враховує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, його особу, а саме те, що він раніше не судимий, військовослужбовець, на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві "Миколаївський обласний центр психічного здоров'я" не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, як обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжує покарання.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що мета кари виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального судочинства не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий ОСОБА_1