490/1773/25
нп 1-кп/490/1246/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1773/25
/про призначення до судового розгляду/
24 квітня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152020000266 від 05 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
14 березня 2025 року до Центрального районного суду м.Миколаєва з Окружної прокуратури міста Миколаєва надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152020000266 від 05 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Під час проведення підготовчого судового засідання прокурор вважав можливим призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.
Дане кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду м.Миколаєва.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, немає.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
За таких обставин, є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Під час проведення досудового розслідування, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що на час розгляду вказаного кримінального провадження, ризики, які послугували підставою для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та продовжують мати місце. Зокрема, продовжують мати місце ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі зможе: переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, оскільки зазначені у клопотанні прокурора ризики є безпідставними та необґрунтованими.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на необґрунтованість зазначених у клопотанні прокурора ризиків. Крім того, зазначив про бажання піти служити до Збройних Сил України.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та додані матеріали, суд приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 07 березня 2025 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04 травня 2025 року включно.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 щодо можливості змінити запобіжний захід, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування) та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_3 є раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, маючи не зняту та непогашену судимість у встановленому законом порядку, знову вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість особистості.
Разом з тим, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працює, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, а також стан його здоров'я (відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" за станом здоров'я).
Щодо доводів обвинуваченого про бажання піти служити до Збройних Сил України, слід зазначити наступне.
Так, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, характеру кримінального правопорушення, відсутність будь-яких даних щодо проходження ОСОБА_3 військової служби у лавах Збройних Сил України або ж прийняття ним участі у АТО та/або ООС, підстав для застосування положень ст.616 КПК України відносно ОСОБА_3 - скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації - судом не встановлено.
За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Доводи обвинуваченого та його захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.
Частина 5 ст.314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Відповідно до ч.1 ст.314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
Згідно ч.2 ст.314-1 КПК України, досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Таким чином, виходячи з наведених вище вимог КПК України, складання досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 є обов'язковим.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 197, 314-316 КПК України, суд -
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м.Миколаєва на 10 годину 00 хвилин 17 червня 2025 року.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 22 червня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю - відмовити.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Доручити Центральному РВ філії ДУ "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях у строк до 17 червня 2025 року скласти та надати до суду досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який станом на теперішній час утримується в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор", яка розташована за адресою: м.Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1