Справа №386/486/25
Провадження №2/484/1105/25
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
28.04.2025 року м. Первомайськ
Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Максютенко О.А. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Побузької селищної ради, про позбавлення батьківських прав
встановив
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Голованівського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Побузької селищної ради та просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Побузьке Голованівського району Кіровоградської області Україна, батьківських прав відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Побузьке Голованівського району Кіровоградської області Україна.
28.03.2025 року ухвалою судді Голованівського районного суду Кіровоградської області Червоненко Д.В. матеріали справи №386/486/25 за вказаним позовом передано за підсудністю до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, оскільки відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою Синюхино-Брідської сільської ради №38 від 27.03.2025 року.
24.04.2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі №386/486/25 провадження №2/484/1105/25 визначено суддю Максютенко О.А.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, питання щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви та доказів врегульовані статтями 83, 95, 175-177 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.
Так, тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Враховуючи правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23), суди вирішуючи спори щодо позбавлення батьківських прав, мають з'ясовувати, які докази свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини і, як наслідок, вказують на необхідність застосувати до відповідача крайній захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. З'ясування цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.
Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав".
Позивач, заявляючи вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав, не надала докази на підтвердження факту умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, тобто винної поведінки, у позові, окрім слів позивача, відсутні також будь - які дані з приводу того, чи зверталася позивач до відповідних уповноважених установ щодо неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків та чи вживалися до відповідача відповідні заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідача.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, зважаючи на наведене, не долучено доказів та не зазначено таких доказів, які вказують на викладені у позовній заяві обставини, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом та підтверджують свідоме, умисне нехтування відповідачем своїми обов'язками щодо дитини, а вжиті відповідними уповноваженими установами заходи впливу на відповідача не дали своїх результатів.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом з тим, згідно із ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результатів обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Отже, оскільки спір стосується позбавлення батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини, до участі у справі має бути залучено відповідний орган опіки та піклування за місцем проживання дитини та за місцем проживання відповідача.
Проте, позивачем у позові як третю особу зазначено лише Службу у справах дітей Побузької селищної ради.
Варто звернути увагу позивача на норму ст. 56 ЦК Україн, згідно якої органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дітей, пунктом 3 якого встановлено, що Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Отже, Служба у справах дітей не є органом опіки та піклування, як зазначає позивач у позові.
Таким чином, зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, що є вихідною та початковою задачею, яка передує всім іншим етапам процесу позбавлення батьківських прав.
Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав.
Для підготовки даного висновку комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
Ненадання висновку органу опіки та піклування одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Слід звернути увагу на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі №211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька/матері про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Всупереч зазначеним вимогам закону, позивачем не зазначено чи зверталася вона до відповідного органу опіки та піклування з питанням позбавлення відповідача батьківських прав та чи розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Сторони та інші учасники судового розгляду повинні подати докази у справі безпосередньо до суду разом із поданням відповідних заяв по суті. Порядок та строки подання доказів та копій доказів визначено ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Проте, подані до суду докази не вказують на наявність спору між батьками щодо участі у вихованні, визначення місця проживання та утриманні дитини.
Отже, позивач, заявляючи вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав, не надала докази на підтвердження факту умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, тобто винної поведінки, у позові, окрім слів позивача та наявної заборгованості по сплаті аліментів відсутні також будь - які дані з приводу того, чи зверталася позивач до відповідних уповноважених установ щодо неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків та чи вживалися до відповідача відповідні заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідачки.
Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, позивач не виконала визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви.
Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведенням останньої відповідно до вимог діючого законодавства.
За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України
ухвалив
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Побузької селищної ради, про позбавлення батьківських прав - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків заяви з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, вона буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.
Роз'яснити, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Копію ухвали направити позивачу для виконання.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: