28.04.2025
Справа № 945/574/24
Номер провадження 2/482/430/2025
28 квітня 2025 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Шведової Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м. Нова Одеса суду у порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ Ю.ЕС.АЙ.» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана внаслідок ДТП, -
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ Ю.ЕС.АЙ.» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана внаслідок ДТП.
У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 27.10.2021р. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки "ВАЗ" н. з. НОМЕР_1 в районі будинку №91 по проспекту Героїв України в м. Миколаєві в порушення п. 2.3 "б", 12.1, 13.1 ПДР не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки "SUBARU" н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався попереду. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Власнику ТЗ ОСОБА_1 було завдано значних матеріальних збитків.
Водія ОСОБА_2 було визнано судом винним у вчинені ДТП.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.». Поліс обов'язкового страхування ЦПВ № 202812787 страхова сума - 130 000,00 гривень.
Позивач направив на адресу ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату з відповідними додатками. Позивач чекав представника страховика для огляду ТЗ для оцінки розміру заподіяної шкоди але не дочекався. Пізніше позивач дізнався, що страховик позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 02.08.202 ОСОБА_3 .
Позивач був вимушений звернутись до оцінювача за проведенням автотоварознавчого дослідження за власним замовленням та за власні кошти. Згідно з експертним висновком за результатами проведеного експертного автотоварозначого дослідження від 27.10.2021 №317-21, вартість відновлювального ремонту автомобіля "SUBARU" н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДІТ складає 110 766,03 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля "SUBARU" н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 54 634, 72 гривень
Позивач направив на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України скаргу щодо наявного, на думку скаржника, порушень вимог чинного законодавства в діях страховика, ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." у справі. Пізніше на електронну адресу Позивача надійшов лист МТСБУ, згідно з яким останню повідомлено, що ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." втратила статус асоційованого члена МТСБУ, а тому у МТСБУ немає правових підстав вживати до страховика заходи впливу.
29.12.2021 року позивач відремонтував свій ТЗ за власні кошти, на СТО «АВТОСМАЙЛ» ФОП ОСОБА_4 , за 92 000,00 гривень.
Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити завдану не шкоду та зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме 92000.00 (завдана шкода) - 54 634,72грн. (матеріальна шкода, яку повинен сплатити страховик) =37365,28 грн. (різниця).
Посилаючись на вищевикладене просив стягнути з ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." 54 634,72 грн. матеріальної шкоди, а із ОСОБА_2 37365,28 грн. різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, яке підлягає виплаті страховиком.
Також позивач вказував, що у наслідок ДТП йому також заподіяно й моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з ушкодженням власності - нового автомобіля, та неможливості протягом тривалого часу (більше двох місяців користуватися ним за призначенням.
Позивач був вимушений брати таксі та витрачати більше коштів. У позивача порушилися нормальні життєві зв'язки певного удару завдано престижу в організації, де працює позивач. Також Позивач був змушений неодноразово відвідувати авторинки та магазини в пошуку необхідних для ремонту запчастин і в наслідок відсутності грошей на ремонт чекати виплаті страхового відшкодування. Позивач був змушений взяти позику у друзів для авансу замовлення запчастин СТО, необхідних для відновлювального ремонту.
Відповідач у телефонному режимі та під час зустрічей обіцяв допомогти із ремонтом, вирішити питання мирно, але потім ігнорував дзвінки. Його бездіяльність і безвідповідальність впливала на самопочуття позивача та доводила до психічних розладів, розпочалися нервові зриви, випадкова агресія та сильна недовіра до людей. Після ДТП позивач почав погано спати, відчував постійний сильний біль у задній ділянці голови й шиї, тому змушений був звертатися до лікаря. Позивач має дружину яка має другу групу інвалідності, яку потрібно постійно возити до лікарів те реабілітаційні центри, в спортивні секції. Всі сімейні плани на зимові свята були зруйновані. Позивач був змушений до звертатися адвокатів та юристів, а у подальшому до суду. Позивач, дуже засмучений, адже цей спір змушує його згадувати пригоду, нервуватися та як наслідок - вживати заспокійливі ліки.
Посилаючись на вищевикладене позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 50000грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
У судове засідання позивач та його представник позивача не з'явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлялися належним чином у тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, про причини неявки суд не повідомили, відзивів не подавали.
У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність сторін, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва №490/9284/21 від 26.01.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за наступних обставин: 27.10.2021р. близько 08:20г. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки "ВАЗ" номерний знак НОМЕР_1 в районі будинку №91 по проспекту Героїв України в м. Миколаєві в порушення п. 2.3 "б", 12.1, 13.1 ПДР не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки "Субару" номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався попереду. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постанова набрала законної сили 08.02.2022 року.
Частиною 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Автомобіль "SUBARU" н.з. НОМЕР_2 належить позивачу ОСОБА_1 (свідоцтво прореєстрацію серії НОМЕР_3 видане ТСЦ 4841 від 20.05.2021 року).
Автомобіль "ВАЗ" номерний знак НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_2 на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди був забезпеченим відповідно до договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202812787, страховик ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай." Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих лімітований сумою 130000.00 грн.
Позивач направив на адресу ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату з відповідними додатками, однак представник ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ для оцінки розміру заподіяної шкоди не з'явився.
Позивач був вимушений звернутись до оцінювача за проведенням автотоварознавчого дослідження за власним замовленням та за власні кошти.
Згідно з експертним висновком за результатами проведеного експертного автотоварозначого дослідження від 27.10.2021 №317-21 (а.с.27-33) та ремонтної калькуляції до нього (а.с.34-36), вартість відновлювального ремонту автомобіля "SUBARU" н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 27.10.2021року складає 110 766,03 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля "SUBARU" н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 54 634, 72 гривні .
Крім того позивач направив на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України скаргу щодо наявного, на думку скаржника, порушень вимог чинного законодавства в діях страховика, ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." у справі. Пізніше на електронну адресу Позивача надійшов лист МТСБУ, згідно з яким останню повідомлено, що ТДВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." втратила статус асоційованого члена МТСБУ, а тому у МТСБУ немає правових підстав вживати до страховика заходи впливу.
29.12.2021 року позивач відремонтував свій ТЗ за власні кошти, на СТО «АВТОСМАЙЛ» ФОП ОСОБА_4 , за 92 000,00 гривень, що підтверджується рахунком фактурою №РА-0000024 від 29.12.2021 року (а.с.11), актом №РА-0000015 від 29.12.2021 року здачі-прийняття робіт (виконаних послуг).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.
В силу ст.5 зазначеного вище Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п.34.1 ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з положенням п. 36.2 ст.36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
Відповідно до п.34.3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відомостей про проведення відповідачем ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» виплати страхового відшкодування позивачу матеріали справи не містять та ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відповідних доказів не надано.
Відповідачам не надано доказів в розумінні положень ст. ст.76-81 ЦПК України на спростування позовних вимог.
З урахуванням вищевказаного, суд вбачає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог позивача до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» та стягнення на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 54634,72 грн.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 різниці між розміром шкоди та страховим відшкодуванням, слід зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.
За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження 14-176цс18, зроблено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з особи, винної у ДТП - ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено і страховим відшкодуванням, яке підлягає до виплати страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими за страхове відшкодування.
Таким чином з ОСОБА_2 підлягає стягненню 37365,28 грн. виходячи із розрахунку 92000.00 (завдана шкода) - 54634,72грн. (матеріальна шкода, яку повинен сплатити страховик) = 37365,28 грн.
Вирішуючи спір у частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України, яка зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку за каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За роз'ясненнями п. 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Досліджені судом матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку з пошкодженням належного позивачу транспортного засобу він дійсно зазнав моральних страждань і позивач позивачу дійсно завдано моральної шкоди, завдання якої стало наслідком неможливості протягом тривалого часу користуватися належним йому транспортним засобом, що порушило нормальний для нього життєвий уклад і порядок його побуту. Позивач був змушений займатися пошуком деталей і запчастин необхідних для ремонту автомобіля в умовах відсутності виплат від відповідачів за завдано позивачу шкоду.
Водночас, суд вважає, що розмір моральної шкоди на суму 50000 грн. позивачем не обґрунтовано в повному обсязі.
Так позивачем не надано жодних доказів порушення його нормальних життєвих зв'язків, завдання шкоди його престижу, не надано доказів що пошкоджений транспортний засіб був його єдиним автомобілем тощо.
Крім того деякі вказані позивачем додаткові клопоти що виникли у зв'язку із пошкодженням і необхідністю відновлення його автомобіля є наслідком також бездіяльності страхової компанії, позов про стягнення моральної шкоди до якої не заявлено.
Виходячи із вищевикладеного, засад розумності та справедливості, суд прийшов до переконання, що із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 5000 грн. моральної шкоди.
З відповідачів підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, керуючись ст.268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ Ю.ЕС.АЙ.» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), 37365,28 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, а разом 42365 (сорок дві тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 28 коп. У задоволенні позову в іншій частині до цього відповідача - відмовити.
Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ Ю.ЕС.АЙ.» код ЄДРПОУ 32404600, (адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 4 корпус 6А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 54634(п'ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять чотири ) грн. 72 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), 2213,73?грн. судових витрат, з яких 423,65 грн. витрати на сплату судового збору та 1790,08грн. витрати на правничу допомогу.
Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ Ю.ЕС.АЙ.» код ЄДРПОУ 32404600, (адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 4 корпус 6А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), ?2854,86?грн. судових витрат, з яких 546,35грн. витрати на сплату судового збору та 2308,51грн. витрати на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя: Сергієнко С.А.