Справа № 945/1230/24
Провадження № 1-кп/945/423/25
28 квітня 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22023150000000311, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 161 КК України,
встановив:
Обвинувачена ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про сприяння в поліпшені умов її тримання під вартою, а саме розміщення в ізольованій одиночній камері.
В судовому засіданні обвинувачена та її захисник підтримали вказане клопотання. ОСОБА_4 пояснила суду, що звикла жити сама та не може перебувати в одному приміщені з іншими жінками в силу своїх психологічних особливостей.
Прокурор заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що питання утримання в СІЗО регулюються КВК України, нагляд здійснює прокурор, умови утримання на даний час відповідають нормам, одиночні камери в СІЗО відсутні.
Суд вивчивши доводи клопотання та заслухавши учасників кримінального провадження, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення», режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення», частини третьої статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою удосконалення норм, що регламентують порядок й умови перебування осіб, які тримаються під вартою, а також окремих категорій засуджених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України.
Як вбачається з Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 р. за № 633/33604, ув'язнених та засуджених тримають у маломісних (від 2 до 6 осіб) або загальних (від 7 осіб і більше) камерах. Розміщення ув'язнених та засуджених у камерах здійснює черговий помічник за узгодженням з оперативним відділом СІЗО. Ув'язнених можна тримати в одиночній камері у виняткових випадках за постановою про переведення ув'язненого до одиночної камери підписаною начальником СІЗО та санкціонованою прокурором.
Отже сприяння у вирішенні питання про переведення до одиночної камери (поліпшення умов перебування під вартою) за наведених обвинуваченою обставин не віднесено до повноважень суду.
Також обвинувачена ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про проведення процесуальних дій по забезпеченню безпеки її житла та майна.
В судовому засіданні обвинувачена та її захисник підтримали вказане клопотання. Обвинувачена ОСОБА_4 пояснила суду, що оскільки вона перебуває під вартою, її дача, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та майно, що в ній знаходиться залишились без охорони і при останньому відвідуванні дачі мама обвинуваченої помітила сліди проникнення.
Прокурор заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що таке клопотання розгляду не підлягає, факт проникнення не встановлено, право власності не підтверджено на вказане майно, не зрозуміло яким чином можливо забезпечити вказану охорону.
Суд вивчивши доводи клопотання та заслухавши учасників кримінального провадження, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Як вказує обвинувачена за даним фактом на даний час проводиться перевірка правоохоронними органами. Матеріали клопотання не місять жодних належних доказів того, що нерухоме майно (дача), розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , як і доказів проникнення (спроби проникнення) у вищевказане майно (житло) сторонніми особами.
Крім того, обвинувачена не навела достатніх аргументів для вжиття судом заходів охорони майна з урахуванням наявності в неї близьких родичів, які можуть здійснювати посильний і достатній догляд за її житлом (місцем проживання).
Отже, за наведених ОСОБА_4 обставин, встановлення охорони майна обвинуваченої, без наявності відповідних підстав, до компетенції суду не віднесено та законодавством не передбачено.
Керуючись ст. 350 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про сприяння в поліпшені умов тримання під вартою, а саме розміщення в ізольованій одиночній камері - відмовити.
У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про проведення процесуальних дій по забезпеченню безпеки житла та майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
28.04.2025