Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/580/24
Провадження № 2/945/328/25
Рішення
Іменем України
19 лютого 2025 року
Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
18 березня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї другої заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи від дня пред'явлення позову, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що з 09 грудня 2022 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі.
У шлюбі з чоловіком у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони проживають окремо. Дитина проживає разом із позивачем ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні. Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років. Іншого доходу, крім соціальних виплат по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років, позивач не отримує, при цьому відповідач не приділяє належної уваги вихованню дитини та не надає позивачу матеріальну допомогу на утримання їхнього сина.
У зв'язку з викладеним вище, позивач ОСОБА_1 просила суд стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2024 року, цивільна справа № 945/580/24 розподілена головуючому судді Шароновій Н.О.
З метою вирішення питання подальшого розгляду цивільної справи № 945/580/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, щодо з'ясування даних про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), судом 19 березня 2024 року направлено запит до Степівської сільської ТГ.
22 березня 2024 року на електронну адресу суду зі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, на запит суду від 19 березня 2024 року, надійшло повідомлення про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території сільської ради. У повідомленні сільської ради містяться відомості про те, шо відповідач, на час надання повідомлення суду, мобілізований та перебуває у складі Збройних Сил України.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.
23 жовтня 2024 року ОСОБА_5 - представник відповідача ОСОБА_2 в системі «Електронний суд» сформувала до Миколаївського районного суду Миколаївської області письмові пояснення, у яких зазначила, що відповідач визнає позов частково, не погоджується з доводами позивача про те, що відповідач не приділяє належної уваги вихованню та утриманню сина, вказуючи на те, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України та здійснює захист Батьківщини, в силу такої обставини, відповідач позбавлений можливості повноцінно спілкуватися зі своєю дитиною, при цьому відповідач намагається систематично перераховувати кошти на рахунок позивача, з метою забезпечення найкращих інтересів їхньої дитини. Та обставина, що відповідач не завжди вчасно перераховує кошти позивачу на утримання дитини, залежить не від волі відповідача, а в силу роду його діяльності. Посилаючись на вказані вище обставини, представник відповідача просив стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина сторін ОСОБА_4 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідача.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 не з'явилися, при цьому 19 лютого 2025 року представник позивача подала до суду заяву, з якої слідує, що позивач підтримує позов та просить його задовольнити; розгляд справи представник позивача просила проводити без їхньої з позивачем участі.
Відповідач ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, при цьому 23 жовтня 2024 року представник відповідача в системі “Електронний суд» сформувала до Миколаївського районного суду Миколаївської області заяву, у якій просила суд проводити розгляд справи за їхньоі з відповідачем відсутності та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина сторін ОСОБА_4 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідача.
Суд дослідив матеріали справи та встановив таке:
09 грудня 2022 року сторони уклали шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі у подружжя народилася дитина, син ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає разом із позивачем ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.
Зазначені обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ; копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ; копією довідки виконавчого комітету Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 07 лютого 2024 року про реєстрацію та фактичне місце проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 3 і на звороті, 4).
Водночас, вказані обставини не спростовані відповідачем.
До позовної заяви позивач додала копію Наказу Комунального некомерційного підприємства охорони здоров'я “АМБУЛАТОРІЯ ГРУПОВОЇ ПРАКТИКИ (ТИП “АГ») Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 26 від 14 липня 2023 року, з якого слідує, що ОСОБА_1 з 14 липня 2023 року по 21 травня 2026 року (включно) надано відпустку для догляду за дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним трирічного віку (а. с. 4 на звороті).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року за № 789-XII (далі - Конвенція) та ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.
Згідно з положеннями ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України “Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ч. ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У пункті 17 в абзаці 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Будь - яких обставин, які б перешкоджали відповідачу сплачувати аліменти на утримання дитини за станом здоров'я, або з інших причин, судом не встановлено та відповідачем суду не повідомлено та не доведено.
Отже, відповідач ОСОБА_2 , як батько дитини, зобов'язаний надавати матеріальну допомогу позивачу ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 .
Водночас, суд бере до уваги, що відповідач має місце служби, а отже отримує дохід, а тому може утримувати свою дитину.
Відповідач не обгрунтував належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами неможливість сплачувати аліменти в розмірі однієї другої його заробітку (доходу), починаючи від дня пред'явлення позову, до досягнення дитиною повноліття, виходячи з його стану здоров'я, матеріального становища, наявності інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі половини заробітку (доходу) відповідача, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Улянівка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Михайлівка; Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; паспорт НОМЕР_5 ), аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі половини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 березня 2024 року, до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Улянівка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова