Справа № 489/2984/25
Провадження № 3-зв/489/7/25
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
28 квітня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Микульшина Г.А., розглянувши заяву судді Рум'янцевої Н.О. про самовідвід у справі № 489/2984/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП,
встановила:
До Ленінського районного суду міста Миколаєва надійшла 23.04.2025 справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, головуючим у якій згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями була визначена суддя Рум'янцева Н.О.
Суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Рум'янцева Н.О. з посиланням на ст. 75 КПК України, 24.04.2025 заявила собі самовідвід у справі № 489/2984/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, оскільки в її провадженні перебувала цивільна справа № 2/1416/240/2013 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, який рішенням від 21.01.2013 було задоволено. Несплата аліментів саме за цим рішенням стала підставою для складання дійсного протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід), що свідчить про наявність прогалин у вказаній галузі права.
Разом з цим, положеннями ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого висунутого проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
У п. 4 рішення Ради суддів від 08.06.2017 року № 34 міститься роз'яснення, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Таким чином, оскільки питання відводу чи самовідводу судді не врегульовано нормами КУпАП, тому з метою додержання принципу законності виникла необхідність в застосуванні при розгляді вказаної справи принципу аналогії права, у зв'язку з чим при розгляді заяви про самовідвід судді у справі про адміністративне правопорушення необхідно застосувати положення найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права, а саме статей 75-80 КПК України, та керуватися ними при вирішенні питання про відвід судді.
Ч. 1 ст. 75 КПК України містить перелік випадків, за яких суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Із пунктів 49-53 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 вбачається, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Розглядаючи заяву про самовідвід, суддя бере до уваги, що для самовідводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді. Самовідвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для самовідводу. Якщо самовідвід невмотивований, то це є підставою для відмови у його задоволенні.
Такі обставини при розгляді заяви судді Рум'янцевої Н.О. про самовідвід судді не встановлені, тобто не встановлена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення нею об'єктивного рішення у справі. Доводи, викладені в заяві про самовідвід, не містять посилання на докази, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді Рум'янцевої Н.О.
З урахуванням викладеного, надавши оцінку доводам заяви про самовідвід щодо мотивів такого самовідводу для розгляду справи, вважаю, що заявлений самовідвід судді Рум'янцевої Н.О. є безпідставним.
Таким чином, у заяві про самовідвід не наведено будь-яких передбачених законом обставин та доказів, які б свідчили про необ'єктивність та упередженість судді Рум'янцевої Н.О.
Обставини, які виключають участь судді у подальшому розгляді справи повинні ґрунтуватися на об'єктивних даних, які викликають сумніви в його упередженості, оскільки таких обставин із поданої заяви про самовідвід не вбачається, тому заява про самовідвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 8 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 75, 80 КПК України, статтями 283, 291, 294 КУпАП, суддя
постановила:
В задоволенні заяви про самовідвід судді Рум'янцевої Надії Олексіївни у справі № 489/2984/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Микульшина