СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/964/25
пр. № 2/759/2190/25
15 квітня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Самойлович О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
І. Зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва (далі - Відповідач) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2023 року по 30 червня 2023 року у розмірі 284 838,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року у справі № 761/10449/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року, було визнано незаконним та скасовано розпорядження Київського міського голови про його відсторонення від посади та стягнуто з Відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 березня 2022 року по 20 січня 2023 року, яке було виконано Відповідачем у листопаді 2023 року.
Позивач стверджує, що у зв'язку із закінченням строку дії контракту 30 червня 2023 року, він не був поновлений на посаді, а середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2023 року по 30 червня 2023 року йому виплачено не було. Просить позов задовольнити.
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що звільнення позивача 30.06.2023 відбулося на законній підставі у зв'язку із закінченням строку дії контракту, а рішенням Шевченківського районного суду у поновленні на посаді було відмовлено, що виключає кваліфікацію вказаного періоду, як вимушеного прогулу, а також на пропуск Позивачем встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку для звернення до суду з даними вимогами без наведення поважних причин для такого пропуску.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Судом встновлено, що 28 травня 2020 року між Виконавчим органом Київської міської ради та ОСОБА_1 було укладено контракт, строк дії якого визначено з 01 липня 2020 року до 30 червня 2023 року. (а.с. 18-22)
Розпорядженням Київського міського голови від 09 березня 2022 року № 148 ОСОБА_1 було відсторонено від займаної посади начальника Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва з 09 березня 2022 року. (а.с. 34). Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року у справі № 761/10449/22, яке набрало законної сили 23 серпня 2023 року, Розпорядження Київського міського голови № 148 від 09 березня 2022 року про відсторонення ОСОБА_1 було визнано незаконним та скасовано.
Цим же рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року було стягнуто з Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 березня 2022 року по 20 січня 2023 року, яке було виконано Відповідачем у листопаді 2023 року.
У поновленні ОСОБА_1 на посаді начальника Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року було відмовлено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року у справі № 761/10449/22 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09 березня 2022 року по 20 січня 2023 року Позивачем не оскаржувалося.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року у справі № 761/10449/22 набрало законної сили 23 серпня 2023 року.
Розпорядженням Київського міського голови № 547 від 27 червня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу Законів про працю України у зв'язку із закінченням строку контракту.
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2023 року по 30 червня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу Законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.
Згідно ч. 2 ст. 235 Кодексу Законів про працю України, у разі винесення рішення про поновлення працівника на роботі орган, який розглядав трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо рішення про поновлення на роботі виконується невідкладно, але потім скасовується в апеляційному чи касаційному порядку, дія рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь час невиконання рішення не зупиняється.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року було поновлено права позивача, зокрема стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за попередній період. У поновленні на роботі відмовлено.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникає у працівника у зв'язку з незаконним звільненням або незаконним переведенням на іншу роботу та є способом компенсації за втрачений заробіток внаслідок неправомірних дій роботодавця.
Оскільки позивач не оскаржив рішення Шевченківського районного суду від 20 січня 2023 року в частині відмови у поновленні на роботі, це рішення є чинним і обов'язковим для виконання. Воно юридично підтверджує відсутність підстав для поновлення позивача на займаній раніше посаді та виконання ним обов'язків.
Не оскаржуючи рішення суду про відмову у поновленні, позивач погодився з відсутністю правових підстав для його повернення на роботу після 20 січня 2023 року. Тому, невихід на роботу після цієї дати не може кваліфікуватися як вимушений прогул, спричинений незаконними діями роботодавця.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час, коли позивач не був поновлений на роботі, при відсутності оскарження ним рішення суду про відмову у такому поновленні є безпідставною. Середній заробіток за час вимушеного прогулу компенсує втрачений заробіток внаслідок саме незаконних дій роботодавця, що призвели до неможливості працювати, а не наслідки законного припинення трудових відносин чи рішення суду, з яким погодилася сторона.
Крім того, суд звертає увагу на строки звернення до суду, встановлені статтею 233 Кодексу Законів про працю України. Відповідно до частини першої зазначеної статті, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач вимагає стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2023 року по 30 червня 2023 року. Для визначення початку перебігу строку звернення до суду є встановлення дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання цих виплат.
Дослідивши матеріали справи, можна виділити декілька дат, з яких міг би розпочатися перебіг строку:
20 січня 2023 року - дата ухвалення рішення Шевченківським районним судом, яким було визнано незаконним відсторонення позивача. Проте, цим рішенням було стягнуто середній заробіток за попередній період, а в поновленні на посаді відмовлено. Щодо майбутнього періоду до 30 червня 2023 року, чіткої вказівки на негайну виплату за цей час не було.
30 червня 2023 року - дата звільнення позивача у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Саме після цієї дати позивач міг остаточно усвідомити, що виплата середнього заробітку за період з 21 січня 2023 року по 30 червня 2023 року не була здійснена разом з іншими належними при звільненні виплатами.
23 серпня 2023 року - дата набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду. Після цієї дати рішення суду стало обов'язковим до виконання, і позивач мав підстави очікувати відповідних виплат.
Незалежно від того, яку з цих дат вважати початком перебігу тримісячного строку, звернення позивача до суду 30 грудня 2024 року відбулося зі значним пропуском цього строку.
Позивач у позовній заяві стверджує, що жодних розрахунків щодо виплати усіх належних йому сум при звільненні після 23 серпня 2023 року він не отримував, і поновлення на посаді не відбулося.
Однак, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, строк звернення до суду становить три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачу було надано наказ від 28 червня 2023 року № 108-к про проведення розрахунку при звільненні, з яким позивач був ознайомлений під підпис. Цей факт свідчить про те, що позивач отримав інформацію про нараховані йому суми при звільненні ще до закінчення строку дії контракту.
Таким чином, навіть якщо виходити з дати звільнення (30 червня 2023 року) або дати набрання законної сили рішенням суду (23 серпня 2023 року), тримісячний строк для звернення до суду закінчився відповідно 30 вересня 2023 року або 23 листопада 2023 року. Позовна заява була подана лише 30 грудня 2024 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.
На підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження наявних у справі доказів, їх належної оцінки у сукупності, а також враховуючи встановлені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, судом встановлено пропуск Позивачем без поважних причин строку звернення до суду, встановленого статтею 233 Кодексу Законів про працю України, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Керуючись статтями 12, 81, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 36, 116,233, 235 Кодексу Законів про працю України, суд
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко