СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/2064/25
ун. № 759/7476/25
10 квітня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100130002673 від 22.09.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, з середньою освітою, громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
Слідчий слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , із утриманням останнього на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Клопотання мотивує тим, що 24.02.2022 ОСОБА_4 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України - ІНФОРМАЦІЯ_3 та зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2024 №129 сержанта ОСОБА_4 старшого стрільця 3 відділення охорони 2 взводу охорони 2 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №40-РС від 30.04.2024 на посаду командира відділення-командир машини 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, сержант ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
01.07.2024 сержант ОСОБА_4 вибув на лікування в КНП КОР «Київський обласний центр ментального здоров'я» в м. Ворзель Київської області, який самовільно покинув 15.07.2024 о 16год. 50хв.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, близько 08 год 00 хв, 15.07.2024 не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби до 09.04.2025, тобто до моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України, працівниками Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві на території Святошинського району міста Києва, чим було завершено скоєння вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтовано підозрюється:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Києва, з середньою освітою, громадянин України, раніше не судимий, адреса проживання: АДРЕСА_3 .
09.04.2025 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та повідомлено про підозру за ч.5 ст. 407 КК України.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема:актом службового розслідування; допитами свідків;іншими матеріалами кримінального провадження.
Оскільки у даному кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти застосування запобіжного заходу.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд враховує, що відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, рішення від 25 червня 2019 року № 3-68/2018).
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Згідно із ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, ОСОБА_4 , підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України КК України, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень.
При застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не може обґрунтовувати прийняття такого рішення виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення без належного з'ясування наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбачених ст.177 КПК.
Тільки те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не дає підстав для застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що не доведено наявності ризиків, на котрі посилається в клопотанні слідчий, та які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно вплавити на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Отже у випадку підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 407 КК України не передбачено застосування запобіжних заходів більш м'яких, ніж тримання під вартою, але суд вважає, що слідчим та прокурором взагалі не доведено необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, так як долучені до клопотання докази, не свідчать про наявність визначених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України ризиків, які б зумовлювали необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Отже виходячи з того, що під час розгляду клопотання прокурор не довів обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої ст. 194 КПК, вважаю, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 183, 193-194, 196-197, 205 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100130002673 від 22.09.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду негайно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду підозрюваним, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1