Справа № 331/3886/24
Провадження № 3/331/9/2025
24 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Кольц Д.М., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №645055 від 15.06.2024 року, що надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.06.2024 року серії ААД №645055 - 15.06.2024 року о 05 годині 31 хвилин в м. Запоріжжя, Олександрівський район, вул. Шкільна біля буд. 44 А, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував т/з Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджений висновком медичного закладу №5721 від 15.06.2024, чим порушив вимоги п. 2.9 (а). Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування без порушень ПДР України, про повторність попереджений.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.
В судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу зазначену у протоколі, а також шляхом направлення смс-повідомлення.
У судове засідання з'явився захисник особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, адвокат Стариченко М.П., який також надав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. У письмових пояснень вказав на порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Звернув увагу, що згідно відеозапису нагрудної камери поліцейського 475462 з 06:41:00 пакування мундштука, через який проводилося вимірювання кількості алкоголю у повітрі, що видихалося, було пошкоджене. Відеозаписом зафіксовано, як прилад видає сигнал помилки, результату вимірювання лікар не демонструє. Такі дії є порушенням порядку проведення огляду. Також вказав на складання направлення уже після проходження огляду. Також вказав, що докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсутні.
Крім того, у своїх усних поясненнях захисник зазначив, що ОСОБА_1 сам викликав поліцейських, щоб повідомити, що невідомі порізали колеса його автомобіля. Однак замість того, щоб оформити події, поліцейські сиділи у авто, і чекали поки ОСОБА_1 ходив навколо свого автомобіля, а потім коли він завів автомобіль, намагаючись відкотити його, відразу перейшли до оформлення матеріалів за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, серед іншого:
Відповідно до п.2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Правопорушення, передбачені ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Згідно реєстратора із автомобіля патрульних поліцейських, автомобіль патрульних стоїть, не рухається і чекає поки ОСОБА_1 ходить навколо свого автомобіля. Як тільки він сідає, патрульні поліцейські відразу під'їжджають. Більш того, запис із нагрудних камер 475462 містить спілкування особи, щодо якої складений протокол, та поліцейських, він стосується саме щодо виклику про пошкодження майна, однак поліцейські жодних дій щодо відпрацювання виклику не здійснювали.
Вказане свідчить про те, що дії поліцейських були направлені на складання протоколу, а не на припинення правопорушення.
Відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію" завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Згідно з вимогами п.1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В ході судового розгляду встановлено, що працівники поліції під час складання вказаного протоколу не дотримались вищезазначених вимог закону.
Для оцінки ситуації необхідно проаналізувати рішення ЄСПЛ, зокрема винесені ним в справах: «Раманаускас проти Литви» (скарга № 74420/01); «Люди проти Швейцарії» (скарга № 12433/86); «Тейшейра де Кастро проти Португалії» (скарга № 25829/94); «Ваньянь проти Російської Федерації» (скарга № 53203/99); «Калабро проти Італії» (скарга № 59895/00).
З наведених рішень випливає, що при визначенні, чи мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з провокацією злочину, ЄСПЛ оцінює ситуацію на предмет наявності ознак підбурювання особи до скоєння злочину співробітниками правоохоронних органів.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наводив визначення провокації, зокрема, дане ним у вирішенні по справі «Раманаускас проти Литви»: «Провокація з боку поліції відбувається в тих випадках, коли співробітники правоохоронних органів або особи, що діють за їх дорученням, не обмежуються розслідуванням злочинної діяльності переважно пасивно, а впливають, підбурюють до вчинення злочину, яке інакше не було б скоєно, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази його здійснення і почати кримінальне переслідування».
При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори:
- наявність підстав для проведення відповідних заходів;
- роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину.
Відповідно до сформованої позиції ЄСПЛ - державний інтерес не можна використовувати в якості обґрунтування використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.
Що стосується ролі співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину, то ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже розпочала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку.
Таким чином, потрібно в даній ситуації взяти до уваги наступні обставини:
- підставу для зупинки;
- поведінка працівника поліції;
- ознаки сп'яніння водія;
- дії водія щодо пропозиції працівника поліції пройти огляд на встановлення стану сп'яніння.
Також слушними суд вважає пояснення захисника щодо порушень під час огляду на стан сп'яніння у лікаря нарколога за допомогою спеціального приладу. Відеозаписом із нагрудної камери поліцейського підтверджено, що ОСОБА_1 декілька разів намагався видихнути повітря у спеціальний газоаналізатор, але він видавав звуковий сигнал, після чого лікар просив повторно пройти огляд. І так декілька разів. Такі дії можуть свідчити про порушення інструкції з експлуатації приладу.
Незначні порушення порядку проходження огляду та дії працівників патрульної поліції, направлені на провокацію вчинення адміністративного правопорушення, а не на запобігання, свідчать про те, що винуватість ОСОБА_1 не підтверджена «поза розумним сумнівом».
Згідно ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Отже враховуючи, що з боку працівників поліції була провокація у вигляді спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про те, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 8, 27, 34, 35, 247, 283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Д.М. Кольц