Номер провадження 2/754/1133/25
Справа №754/14947/24
Іменем України
29 квітня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Сенюти В.О.,
секретаря судового засідання - Кочерги І.Ю.,
за участю:
позивачки/відповідачки - ОСОБА_1 ,
відповідачки / позивачки - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про встановлення порядку користування квартирою,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою.
Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що позивачка та відповідачка є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира є трикімнатною та складається з: кімнати площею - 16,9 кв. м., кімнати площею - 14,8 кв. м. з лоджією, вихід на яку є з цієї кімнати, кімнати площею - 9.8 кв. м. з лоджією, вихід на яку є з цієї кімнати, кухні, коридору, ванної кімнати, комори та туалету. Позивачка стверджує, що відповідачка чинить постійні перешкоди у користуванні квартирою, тому змушена звернутися до суду з вимогою встановити порядок користування спільною квартирою. У зв'язку із чим позивачка просить встановити порядок користування квартирою, а саме: у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 14,8 кв.м. разом з лоджією 3,5 м.кв.; половину житлової кімнати площею 9,8 кв.м., а саме - 4,9 кв.м., та половину лоджії загальною площею - 2.8 кв.м., а саме: 1,4 кв.м.; у користуванні ОСОБА_2 виділити житлову кімнату площею 16,9 кв.м.; половину житлової кімнати площею 9,8 кв. м., а саме: 4,9 кв.м., та половину лоджії загальною площею 2.8 кв.м., а саме: 1,4 кв.м.; в загальному користуванні залишити: кухню - 7,3 кв.м., туалет - 1 кв.м., ванну кімнату - 2,6 кв.м., коридор - 11,9 кв.м., комору - 1 кв.м.
Ухвалою Деснянського районного суду міста 24.10.2024 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідачка ОСОБА_2 , не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, подала зустрічну позовну заяву до відповідачки ОСОБА_1 , Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про встановлення порядку користування квартирою. Згідно вимог зустрічної позовної заяви, позивачка ОСОБА_2 просить встановити такий порядок користування спільною квартирою: у користування позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , виділити житлову кімнату площею 16,9 кв.м. з лоджією площею 2,8 кв.м., що приблизно відповідає її частині в праві власності на квартиру. ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 14,8 кв.м., з лоджією 3,5 кв.м., комору площею 1 кв.м., що приблизно відповідає її частині в праві власності на квартиру. В загальному користуванні залишити : кухню - 7, 3 кв.м., вбиральню - 1 кв.м., ванну кімнату - 2,6 кв.м., коридор - 11,9 кв.м., 3 кімнату - 9,8 кв.м. Зобов'язати КК «Центр Комунального сервісу» зробити розподіл особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Зустрічну позовну заяву обґрунтовує тим, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 проживає разом зі своєю дитиною ОСОБА_3 2015 року народження, яка також зареєстрована у квартирі, був зроблений капітальний ремонт кімнати площею 16, 9 кв.м. Крім того, 3-я кімната площею - 9,8 кв.м. технічно розділити неможливо так як одна з частин, де вхід, буде залишатися в загальному користуванні.
Ухвалою Деснянського районного суду міста 03.12.2024 зустрічну позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11.12.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято зустрічну позовну заяву та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 подала відзив на зустрічну позовну заяву, зі змісту якого остання погоджується з позовними вимогами зустрічної позовної заяви, посилаючись на те, що вимоги ОСОБА_2 майже повністю співпадають з первісною позовною заявою. Щодо зобов'язання Комунального концерну «Центр Комунального сервісу» зробити розподіл особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою, заперечень не має.
Представник відповідача Комунального концерну «Центр комунального сервісу» - через систему «Електронний суд» подала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог позивача за зустрічною позовною заявою та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Позивачка за зустрічним позовом не зазначає, яким чином саме Концерн порушив її права, відтак звернення з позовною заявою до суду, щодо розподілу особових рахунків є передчасним, оскільки права позивачки, відповідач КК «Центр комунального сервісу» жодним чином не порушив, до того моменту поки суд не визначить порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом - ОСОБА_1 вимоги первісної та зустрічної позовної заяви підтримала, просила суд про їх задоволення, з підстав, викладених у первісній позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву.
Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом - ОСОБА_2 вимоги зустрічної позовної заяви підтримала, просила суд їх задовольнити, одночасно зазначив, що заперечує проти задоволення первісного позову. В своїх поясненнях посилалась на обставини, що викладені у зустрічній позовній заяві.
Представник відповідача КК «Центр комунального сервісу» - в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується письмовими матеріалами справи. На адресу суду, через систему «Електронний суд» від представника КК «Центр комунального сервісу» надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника, у задоволені зустрічних позовних вимог позивачки ОСОБА_2 про зобов'язання КК «Центр комунального сервісу» розділити особовий рахунок зі сплати житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою - відмовити у повному обсязі.
Вислухавши вступне слово, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах , про що свідчить свідоцтво про право власності на житло від 12.04.2001 (а.с.6).
Згідно технічного паспорту, загальна площа квартира АДРЕСА_1 становить 71,6 кв.м., житлова площа - 41,5 кв.м.
Вказана квартира складається з трьох кімнат: 1-ша кімната - 14,8 кв.м., 2-га кімната - 16,9 кв.м., 3-я кімната - 9,8 кв.м.; кухня - 7,3 кв.м., вбиральня - 1 кв.м., ванна кімната - 2,6 кв.м., коридор - 11,9 кв.м., комора - 1 кв.м., лоджія 1-ї кімнати - 3,5 кв.м., лоджія 3-ї кімнати - 2,8 кв.м. (а.с.7-11).
Сторони не можуть дійти згоди та домовитися про порядок користування квартирою,тому змушені звернутися до суду.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності, що є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Згідно зі ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.95 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною власністю чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Положення пункту 6 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04.10.91 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» містить роз'яснення про те, що у разі виділу частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухні, коридор, тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
За таких обставин, враховуючи розмір квартири та кількість її співвласників усунути непорозуміння в користуванні майном шляхом виділення в натурі кожному його ідеальної частки без порушення прав інших співвласників неможливо, суд приходить до висновку, що єдиним можливим способом вирішення спору є визначення в судовому рішенні порядку користування вказаним майном.
Суд звертає увагу учасників справи, що вимушене встановлення порядку користування квартирою не впливає на зміну розміру часток співвласників.
При цьому, встановлюючи порядок користування квартирою суд враховує кількість осіб зареєстрованих у помешканні, їх вік, інтереси неповнолітньої дитини, стосунки в родині, встановлений порядок користування кімнатами, який вже склався між співвласниками.
З матеріалів справи вбачається, що у вказаній квартирі, яка складається із 3-х житлових кімнат зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3 2015 року народження.
Під час розгляду справи судом встановлено, що встановити порядок користування кімнатою площею 9,8 кв.м., поділивши останню на дві частини технічно неможливо.
В судовому засіданні встановлено, що за тривалий час між сторонами склався усталений порядок користування квартирою за яким ОСОБА_2 та її неповнолітня донька користуються більшою кімнатою площею 16,9 кв. та лоджією площею 2,8 кв.м., зробили там необхідні ремонтні роботи, укомплектували меблями.
Як стверджує відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 , задля уникнення виникнення конфліктної ситуації, вважає прийнятним виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 14,8 кв.м. з лоджією 3,5 кв.м., комору площею 1 кв.м. та залишити в спільному користуванні кімнату площею 9,8 кв.м. В свою чергу ОСОБА_1 проти запропонованого варіанту не заперечувала та погодилась.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства, враховуючи площу кімнат, їх розташування, побажання сторін та звичний порядок користування, суд вважає за доцільне встановити порядок користування вказаною квартирою наступним чином: виділити у користування ОСОБА_2 , житлову кімнату площею 16,9 кв.м., лоджію площею 2,8 кв.м.; у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 14,8 кв.м. з лоджією 3,5 кв.м., комору площею 1 кв.м. В загальному користуванні залишити: кухню - 7,3 кв.м., вбиральню - 1 кв.м., ванну кімнату - 2,6 кв.м., коридор 11,9 кв.м., 3-ю кімнату 9,8 кв.м.
Суд вважає, що такий порядок користування жилим приміщенням є найбільш оптимальним для сторін стосовно умов розташування кімнат у спірній квартирі та є найменш обтяжливим для сторін і максимально відповідатиме їхнім правам та законним інтересам.
Крім того, позивачка за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 просить суд зобов'язати Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» розділити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо-та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про єдину міську службу для комплексного обслуговування споживачів житлово-комунальних послуг за принципом «єдиного вікна» на базі Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 08.12.2016 № 1244, обов'язком Концерну є обслуговування споживачів-мешканців багатоповерхових будинків, з питань нарахування плати за послуги на договірній основі з виконавцями житлово-комунальних послуг. Таким чином, Концерн здійснює перерахунки за житлово-комунальні послуги та вносить зміни/коригування до основного рахунку споживача/абонента за поточний період на підставі договорів з виконавцями послуг.
Згідно ч. 1-2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Отже, для того, щоб встановити порядок користування квартирою співвласники мають право укласти договір, в якому виділити у користування окремі кімнати та розподілити між собою права та обов'язки.
Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартири в разі, якщо між ними відсутня згода щодо оплати.
Тобто, оплату за житлово-комунальні послуги можливо розподілити, лише відповідно до чітко визначеної площі приміщення, якою користується співвласник. Тому, що калькуляційною одиницею нарахування послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території є 1 кв. м. загальної площі, що перебуває у власності фізичної особи.
Учасник спільної часткової власності, який має намір самостійно здійснювати усі правочини щодо своєї частки, у тому числі укласти договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, в тому числі відкриття особового рахунку, має право вимагати її виділу в натурі. Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Як вказує позивачка за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , за усною домовленість більше 20 років вона та ОСОБА_1 сплачували плату за надання житлово-комунальних послуг в рівних долях, але ОСОБА_1 з 2018 року перестала виконувати домовленості щодо постачання гарячої води і центрального опалення, а з 2024 року стала оплачувати лише 1/3 частину за житлово-комунальні послуги загалом. Виконання обов'язків по оплаті житлово-комунальних послуг ускладняються наявністю лише одного особового рахунку.
Відповідно до ст.20 ч.3 п.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Також, нормою ст.21 ч.2 п.3 того ж Закону визначено обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Статтею 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулюються особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку. Із норми ч.4 вказаної статті слідує, що процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Однак, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Частиною 2 ст.7 Закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Відповідно до зазначеного вбачається, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 не зазначає та всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала належні, достовірні та допустимі докази, яким чином саме КК «Центр Комунального сервісу» порушив її права.
Відтак суд приходить до висновку, що звернення ОСОБА_2 з зустрічною позовною заявою в частині розподілу особових рахунків є передчасним, оскільки відсутні докази порушення, невизнання або оспорення її прав відповідачем КК «Центр комунального сервісу».
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що первісна позовна заява ОСОБА_1 та зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 229, 258- 259, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про встановлення порядку користування квартирою - задовольнити частково.
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
- виділити в окреме користування ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) житлову кімнату площею 16,9 кв.м., і лоджію площею 2,8 кв.м.;
- виділити в окреме користування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) житлову кімнату площею 14,8 кв.м. з лоджією 3,5 кв.м., комору площею 1 кв.м.;
- місця загального користування: кухня - площею 7,3 кв.м., вбиральня - площею 1 кв.м., ванна кімната - площею 2,6 кв.м., коридор - площею 11,9 кв.м., 3-я кімната - площею 9,8 кв.м. - залишити в спільному користуванні.
В іншій частині вимог первісного та зустрічного позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено - 29 квітня 2025 року.
Суддя В.О. Сенюта