308/4774/25
28.04.2025 року місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 172-15 КУпАП
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли матеріали протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП.
У протоколі про військове адміністративне правопорушення серії ЛВУ № 9 від 21.02.2025 року, зазначено, що 21.02.2025 року в АДРЕСА_2 , в місці розташування військової частини НОМЕР_1 , під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, будучи військовою службовою особою, молодший сержант ОСОБА_1 перебуваючи відповідальним за експлуатацію автомобільної техніки, всупереч вимогам Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного статуту ЗСУ, наказу МОУ № 678 від 12.2.2016 року та своїх функціональних обов'язків, не організував використання, експлуатацію та зберігання автомобільної техніки, внаслідок чого виявлено ряд порушень, а саме:
- наряди на використання транспортних засобів відсутні;
- журнал обліку дорожніх листів відсутній;
- журнал виїзду та повернення машин в парк (стоянку) відсутній;
- книга роботи машин та витрат ПММ відсутня;
- дорожні листи виписуються на місяць та не ведуться належним чином, що суперечить наказу МОУ № 678 від 12.12.2016 року;
- огляд автомобільної техніки не проводиться, відсутній журнал обліку техніки;
- книга огляду транспортних засобів відсутня.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , всупереч вищевказаних вимог ст. ст. 9, 11,13,16,95,345 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, вимог ст. 1-5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, не виконував своїх функціональних обов'язків, чим здійснив недбале ставлення до військової служби в умовах воєнного стану, чим явно проігнорував встановлений порядок проходження військової служби, що призвело до суспільно негативних наслідків.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 172-15 КУпАП яка передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що він не знав, що є відповідальним за вчинення дій, вказаних у протоколі. З наказом № 11148 від 10.12.2024 року, наданим військовою частиною він не ознайомлений. Про існування такого наказу про покладення на нього, зазначених у протоколі обов'язків, порушення яких йому інкримінують йому не відомо. Акту прийому-передачі автомобільної техніки немає, оскільки така йому не передавалася.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить наступного.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Таким чином притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У листі т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2025 року № 1918/2282 зазначено, що відповідальною особою за зберігання, експлуатацію та використання автомобільної техніки (служби військової техніки) в місці тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 в Закарпатській області призначений водій 1 відділення супроводження роти забезпечення пальним та мастильними матеріалами батальйону матеріально забезпечення військової частини НОМЕР_1 молодший сержан ОСОБА_2 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2022 року № 463, з 14.10.2022 року молодший сержант ОСОБА_1 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою - водій 1 автомобільного відділення 3 автомобільного взводу підвозу групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно постанови суду від 07.03.2025 року, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 172-15 КУпАП було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_2 для належного оформлення, а саме для надання документів, які підтверджують покладення на ОСОБА_1 обов'язків з вчинення дій, зазначених у протоколі про військове адміністративне правопорушення серії ЛВУ № 9 від 21.02.2025 року.
У відповідь суду надано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 10.12.2024 року № 11148, «Про організацію зберігання, експлуатації та використання автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 у військових містечках № НОМЕР_2 ,№ НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , у пункті першому якого вказано про призначення відповідальною особою за зберігання, експлуатацію та використання автомобільної техніки (служби військової техніки) в місці тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 в Закарпатській області - водія 1 відділення супроводження роти забезпечення пальним та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_3 .
Однак, доказів про доведення до ОСОБА_1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 10.12.2024 року № 11148, та його ознайомлення з вказаним наказом суду не надано. Також суду не надано інших документів які б свідчили про прийняття та приступлення до виконання службових обов'язків відповідальної особи за зберігання, експлуатацію та використання автомобільної техніки (служби військової техніки) в місці тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 в Закарпатській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вищезазначені порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позбавляють суд можливості здійснити повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті, з'ясування її обставин та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Приймаючи до уваги, що у справі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, у суду не має можливості встановити факт вчинення останньою інкримінованого йому адміністративного правопорушення та наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно з ст.ст.9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення з кваліфікацією його дій за ч.2 ст.172-15 КУпАП є сумнівною, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, а відтак це дає правові підстави констатувати, що у справі відсутні об'єктивні та належні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
А тому, на підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247 п. 1, 173 ч.1, 283-285, 287-294 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Постанову може бути оскаржено на протязі десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.А. Придачук