ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3765/25
провадження № 2/753/5306/25
"22" квітня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-а, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-
24 лютого 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначила, що з вересня 2003 року по листопад 2021 року вона перебувала у шлюбі відповідачем. За час перебування у шлюбі подружжям за спільні грошові кошти було придбано квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 . Наразі між сторонами не врегульоване питання щодо поділу спільної квартири, а тому позивач звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частину згаданої квартири.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2025 року цивільну справу № 753/3765/25 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу передано судді 28 лютого 2025 року. У період часу з 3 по 7 березня 2025 року включно суддя була відсутня на роботі через тимчасову непрацездатність.
Згідно відомостей з Єдиного державного демограічного реєстру від 10 березня 2025 року місце реєстрації відповідача не встановлено.
25 березня 2025 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням судового засідання 22 квітня 2025 року.
10 квітня 2025 року до суду від відповідача надійшла заява, в якій він не заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав, що дійсно квартира була придбана у період шлюбу за спільну кошти та вони домовились із позивачкою, що після розірвання шлюбу він передасть їй у власність частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проте не зміг здійснив вказане через певні обставини.
У підготовчому засіданні 22 квітня 2025 року представник позивача вказав, що відповідач визнає позов, отже перешкод для розгляду справи та ухвалення рішення у справі не вбачається. Серед іншого зазначив, що предмет спору на цей час не відсутній, не дивлячись на заяву відповідача, оскільки частину квартири на позивачку так і не зареєстрували, бо відповідач відмовляється йти до нотаріуса.
Суд, вивчивши подану відповідачем заяву, заслухавши позицію представника позивача, дійшов таких висновків.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/3792/20 роз'яснив, що мається на увазі під відсутністю предмета спору.
Так, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею другою ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду зробила висновок, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Як вбачається з поданої відповідачем заяви, він не заперечує того факту, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю, придбана у період шлюбу між ним та позивачкою за спільні кошти, а також не заперечує того факту, що частина вказаної квартири належить позивачці та вказав, що вони домовились після розірвання шлюбу про передачу ним позивачці її частки. Отже, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо вказаної квартири та порядку її поділу, і вказаний спір був відсутній на час подання позову до суду.
При цьому суд зауважує, що відповідач не зазначав у заяві, що відмовляється від оформлення на позивачку частки квартири чи не бажає цього робити (йти до нотаріуса), а вказав, що не зміг це зробити через певні обставини, які ним не зазначено, про те такі слова відповідача не свідчать про існування спору між сторонами щодо квартири.
Серед іншого суд зазначає, що у статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Судом встановлено, що у справі № 757/43375/24 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_2 (предмет позову) як на майно підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до статті 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 255, 258, 260, 353 ЦПК України, та статтею 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -
провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - закрити.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 28 квітня 2025 року.
Суддя К.В. Шаповалова