Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/543/25
29.04.2025 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів, клопотання прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025071080000104 від 01.02.2025 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця за національністю, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Подане клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (із змінами якими, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб тобто до 07 лютого 2025 року), у зв'язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, здійснив сприяння не законному переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання вказівок та засобів, щодо кількох осіб, за попередньо домовленістю з невстановленими досудовим розслідування особами, з корисливих мотивів за наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 , в період часу з 24 по 29 січня 2025 року, точної дати встановити не вдалося, погодився сприяти в незаконному переправленні через державний кордон України, поза пунктом пропуску, за грошову винагороду у невстановленому досудовим розслідуванням розмірі, громадянам України призовного віку, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_4 .
В подальшому, ОСОБА_4 , виконання злочинного задуму поєднаного спільним умислом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, близько 10 години 00 хвилин 01 лютого 2025 року прибув за кермом автомобіля марки «Mercedes - Benz E200», державний номерний знак НОМЕР_1 в с.Гетиня, Берегівського району та зупинився поблизу будинку культури за адресою с. Гетиня, вул. Головна, 25, Берегівського району, де за попередньою домовленістю із невстановленою досудовим розслідуванням особою, зустрів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якій в цей час за сприянням невстановленої особи, з метою безперешкодного обходу контрольних прикордонних постів, перетнули річку Тиса з с. Дротинці до с. Гетиня, Берегівського району, на надувному човні марки «Bark». Після чого, ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, шляхом надання засобів, а саме автомобіля яким керував марки «Mercedes - Benz E200», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою переховування та вичікування слушно моменту для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України, розмістив в салоні вищевказаних громадян.
Після цього, 01 лютого 2025 року, близько 10 години 40 хвилин, ОСОБА_4 , разом з трьома особами призовного віку: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , прибули на автодорогу М-23 на околиці с.Тисобикень, Берегівського району, за приблизними координатами 48.0727751 22.863465, де зупинилися на узбіччі автодороги, що знаходиться в безпосередній близькості від державного кордону України по напрямку 103 прикордонного знаку, на відстані близько 350 метрів. Далі ОСОБА_4 з метою незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України надав їм вказівки щодо способу перетину державного кордону, а саме: напрямку руху, відстані між ними і лінією державного кордону України, способу подолання інженерних споруд на кордоні, для успішного перетину поза пунктом пропуску державного кордону України з можливістю потрапити до Угорської Республіки.
Після чого, вичекавши настання слушного часу для їх незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_4 віддав усну вказівку та жестом продемонстрував напрямок руху, на що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вийшли з автомобіля та розпочали рух в швидкому темпі за вказівкою та по маршруту вказаного ОСОБА_4 , однак вони були затримані військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 на напрямку 103 прикордонного знаку на відстані 300 метрів від державного кордону України.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто сприяння незаконного переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
02 лютого 2025 року, ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконного переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
31.03.2025 року, відносно ОСОБА_4 , згідно ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду, застосовано запобіжний захід у вигляді у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, у строком до 02.05.2025 року.
У відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події, показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , протоколами огляду вилучених мобільних телефонів, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, речовими та іншими доказами в їх сукупності.
Стаття 176 КПК України визначає, що до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та невчиненням ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та з конфіскацією майна.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідка, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути постійне місце проживання.
Підтвердженням наявного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те що ОСОБА_4 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати на територію яка перебуває в тимчасовій окупації, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до,- кримінальної відповідальності, існують ризики переховування у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та понятими та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі обвинувачений ОСОБА_4 зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Феррарі Браво проти Італії", затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Крім того, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року, ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
У випадку засудження ОСОБА_4 за вчинення тяжкого злочину, до якого може бути застосовано виключно покарання у вигляді позбавлення волі до 9 років.
Так у ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Вивченням особи обвинуваченого на даний час встановлено, що ОСОБА_4 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його перебуванню під домашнім арештом, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення опираючись на зібрані в ході проведення досудового розслідування докази, вважає за необхідне враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявні обставини, продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виглядідомашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, з тих підстав, що ризики, які були враховані судом при обранні попереднього запобіжного заходу ОСОБА_4 надалі існують, а тому є всі підстави для продовження строку запобіжного заходу вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечили проти задоволення поданного прокурором клопотання.
Заслухавши доводи та заперечення сторін кримінального провадження, дослідивши докази у даному клопотанні, слідчий суддя прийшов до наступного.
Досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні встановлено наступне.
ОСОБА_4 , в період часу з 24 по 29 січня 2025 року, точної дати встановити не вдалося, погодився сприяти в незаконному переправленні через державний кордон України, поза пунктом пропуску, за грошову винагороду у невстановленому досудовим розслідуванням розмірі, громадянам України призовного віку, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_4 .
В подальшому, ОСОБА_4 , виконання злочинного задуму поєднаного спільним умислом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, близько 10 години 00 хвилин 01 лютого 2025 року прибув за кермом автомобіля марки «Mercedes - Benz E200», державний номерний знак НОМЕР_1 в с.Гетиня, Берегівського району та зупинився поблизу будинку культури за адресою с. Гетиня, вул. Головна, 25, Берегівського району, де за попередньою домовленістю із невстановленою досудовим розслідуванням особою, зустрів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якій в цей час за сприянням невстановленої особи, з метою безперешкодного обходу контрольних прикордонних постів, перетнули річку Тиса з с. Дротинці до с. Гетиня, Берегівського району, на надувному човні марки «Bark». Після чого, ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, шляхом надання засобів, а саме автомобіля яким керував марки «Mercedes - Benz E200», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою переховування та вичікування слушно моменту для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України, розмістив в салоні вищевказаних громадян.
Після цього, 01 лютого 2025 року, близько 10 години 40 хвилин, ОСОБА_4 , разом з трьома особами призовного віку: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , прибули на автодорогу М-23 на околиці с.Тисобикень, Берегівського району, за приблизними координатами 48.0727751 22.863465, де зупинилися на узбіччі автодороги, що знаходиться в безпосередній близькості від державного кордону України по напрямку 103 прикордонного знаку, на відстані близько 350 метрів. Далі ОСОБА_4 з метою незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України надав їм вказівки щодо способу перетину державного кордону, а саме: напрямку руху, відстані між ними і лінією державного кордону України, способу подолання інженерних споруд на кордоні, для успішного перетину поза пунктом пропуску державного кордону України з можливістю потрапити до Угорської Республіки.
Після чого, вичекавши настання слушного часу для їх незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_4 віддав усну вказівку та жестом продемонстрував напрямок руху, на що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вийшли з автомобіля та розпочали рух в швидкому темпі за вказівкою та по маршруту вказаного ОСОБА_4 , однак вони були затримані військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 на напрямку 103 прикордонного знаку на відстані 300 метрів від державного кордону України.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто сприяння незаконного переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
02 лютого 2025 року, ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконного переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
31.03.2025 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 02.05.2025 року.
Встановлено, що ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, не зменшилися.
Судом встановлено, що 24.04.2025 року, обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12025071080000104 від 01.02.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, скеровано для розгляду до Виноградівського районного суду.
Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлені наслідками для конкретних осіб, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок про необхідність продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.
Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання спробам останнього переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення,за відсутності доказів щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в тому числі за станом здоров'я, із врахуванням вимог щодо наявності наведених вище ризиків в їх сукупності, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що судовий розгляд не може бути закінченим до спливу строку дії попередньої ухвали суду про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, суд робить висновок про необхідність продовження обвинуваченому строкуперебування під домашнім арештом.
З врахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, необхідно продовжити строк запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
Керуючись ст.331, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора -задоволити.
Продовжити термін дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, строком на 60 діб, а саме до 27.06.2025 року включно.
2. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
• у нічний час доби з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня не залишати своє місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
• прибувати до слідчого, прокурора та суду/слідчого судді за першою вимогою.
• повідомляти слідчого, прокурора чи суд/слідчого суддю про зміну місця свого проживання.
• утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.
• здати на зберігання слідчому свій паспотр громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає до негайного виконання органом досудового розслідування.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1