Справа № 127/12833/25
Провадження 2/127/2504/25
28 квітня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просила стягнути з ОСОБА_2 як її повнолітньої дочки аліменти на своє утримання як непрацездатної особи (позивач є особою з інвалідністю), а також стягнути з ОСОБА_3 , чоловіка позивачки, аліменти на її утримання. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що донька має певні обов'язки перед позивачем як перед одним з непрацездатних батьків, зокрема обов'язок піклування, а інший з подружжя має обов'язок з утримування в силу положень ч.2 ст.75 СК України.
Розглянувши матеріали цієї позовної заяви, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства, як визначено частиною першою статті 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Відповідно до ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд враховує, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд, з урахуванням положень цієї статті, може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18).
Отже, однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Відповідно до абзацу третього пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).
Слід також відмітити, що за своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Навіть у випадку, коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18).
Тобто, аналіз змісту положень статті 188 ЦПК України дає підстави для висновку про можливість об'єднання двох позовів одного позивача до двох різних відповідачів за обов'язкового дотримання умов, визначених у частині першій статті 188 УПК України.
При цьому зміст наведеної норми свідчить про можливість, а не про обов'язковість об'єднання декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Як слідує з матеріалів позовної заяви, позивач звернулася до суду з позовом як до своєї доньки, як і до свого чоловіка про стягнення аліментів, посилаючись на їхні обов'язки, визначені нормами СК України.
Тобто, за поданим позовом фактично підлягають вирішенню два окремих спори, оскільки підставами виникнення спірних правовідносин є аліментні зобов'язання кожного відповідача окремо та які породжує різні взаємні права та обов'язки.
Зокрема підставами вимог щодо доньки є положення ст.202 СК України (зобов'язання повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги), а щодо чоловіка - ст.75 СК України (утримання (аліменти) одного із подружжя, який є непрацездатним, в разі якщо він потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу).
Тобто слід констатувати, що позовні вимоги до відповідачів не є пов'язаними між собою підставою виникнення чи доказами, не є основними та похідними.
Предметом позову не є спільні права та обов'язки позивача та відповідачів, а тому у відповідності до ст. 50 ЦПК України позов не може бути пред'явлений позивачем одночасно до вказаних відповідачів та розглянутий в одному провадженні за заявою позивача.
Це дві самостійні позовні вимоги, які повинні розглядатись в різних провадженнях за окремими позовними заявами до кожного з них.
Крім того, суд зауважує, що визначені позивачем позовні вимоги не є нерозривно пов'язані між собою, їх одночасний спільний розгляд не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства, є недоцільним, утруднить розгляд та вирішення справи, ускладнить її розгляд та затягне строки розгляду справи, з огляду навіть на те, що відповідачі зареєстровані в різних населених пунктах області.
Таким чином, спільний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам статті 188 ЦПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.
Відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Підстави для застосування положення ст.188 ЦПК України в даному випадку відсутній.
Слід звернути увагу, що згідно ст. ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів можуть бути пред'явлені за місцем проживання позивача.
З позовної заяви слідує, що позивач має зареєстроване місце проживання в Тульчинському районі Вінницької області, як і один із відповідачів, відповідно вимоги до цього відповідача не підсудні Вінницькому міському суду Вінницької області. При роз'єднані ж таких вимог не буде забезпечено дотримання положення ч.6 ст.188 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог та одна із вимог не підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області позовну заяву слід повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.4 ст.185, 261, 353 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: