Справа № 697/2933/24
Провадження № 2/697/301/2025
(ЗАОЧНЕ)
28 квітня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Деревенського І.І.,
за участю секретаря судового засідання Задорожнього К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Каневі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору підряду, стягнення сплаченої за товар грошової суми та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , позивач) в інтересах якого діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна (далі - адвокат Хорошун О.В.) через систему «Електронний суд» звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 , відповідач) про про розірвання договору підряду, стягнення сплаченої за товар грошової суми та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначено, що 12.06.2021 між сторонами укладено договір побутового підряду на виконання ремонтних робіт м'якого куточку дивану про що останнім було видано товарний чек без номеру 12.06.2021 з зазначенням ціни послуги 7425 грн., завдаток - 4425 грн., залишок - 3000 грн..
Протягом тривалого часу відповідачем не було здійснено ремонт м'якого кутового дивану.
Позивач зазначає, що при укладанні Договору побутового підряду від 12.06.2021, сторони дійшли згоди щодо умов, які є істотними: предмета, умов та порядку оплати тощо. При цьому, сторони не визначили терміну дії договору. Позивач неодноразово усно звертався до ОСОБА_2 про необхідність повернення йому м'якого кутового дивану з ремонту, повернення коштів, але останній вмовляв почекати щоб він міг виконати свої зобов'язання та віддати відремонтовані меблі. 12.06.2021 Відповідач отримав завдаток у розмірі 4425 грн, пізніше, 30.10.2023 відповідач отримав ще 15000 грн. на виготовлення м'якого куточку, термін виконання 21 день (доплату 2500 грн. до куточку), що підтверджується розпискою написаною власноручно ОСОБА_2 30.10.2023.
18.12.2023 позивач звернувся у ВП №1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області з заявою про те, що він надав на перетяжку (ремонт) меблі ОСОБА_2 , заплатив за роботу грошові кошти, але останній роботу не виконав. За результатами перевірки старшим оперуповноваженим відділу поліції №1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області було допитано ОСОБА_2 , який не заперечував факт отримання меблів від ОСОБА_3 та зобов'язувався виконати роботу. За результатами розгляду заяви було складено довідку 15.01.2024 про те, що заявнику ОСОБА_3 необхідно звернутися в порядку цивільного судочинства до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У встановлений договором строк, відповідач умов договору не виконав, коштів не повернув.
Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Разом з цим, ст. 4 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 №313 встановлено, що виконавці здійснюють побутове обслуговування населення після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, - за наявності торгового (спеціального торгового) патенту.
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична-особа підприємець з основним видом діяльності виробництво меблів.
Позивач зазначає, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються нормами, що регулюють правовідносини договору побутового підряду.
Згідно ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Про укладення позивача з відповідачем такого договору свідчить розписка відповідача та наданий ним товарний чек.
У визначений договором строк та по день подання позову відповідач свої зобов'язання по договору підряду не виконав: м'який куточок не відремонтував та не повернув його власнику; кошти отримані за ремонт також не були повернуті.
Позивачем проведено розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних та пені: - відповідно до якого: 2313,45 грн. - сума інфляційних збитків за період з 12.06.2021 по 25.12.2024; 470 грн. - 3% річних за користування коштами з 12.06.2021 по 25.12.2024, 5224,30 грн. - пеня, (розрахунок на суму завдатку в розмірі 4425 грн.; 1764,48 грн. - сума інфляційних збитків за період з 01.11.2023 по 25.12.2024; 520 грн. - 3% річних за користування коштами з 01.11.2023 по 25.12.2024, 4848,92 грн. - пеня, (розрахунок на суму завдатку в розмірі 15000 грн..
Вартість м'якого куточку на день подання позову до суду відповідно до аналітичного висновку про визначення вартості м'якого куточка дивана станом на 23.12.2024 вартість останнього становить 11280 грн.
Позивач, зазначає, що крім матеріальних збитків йому заподіяно моральну шкоду, оскільки ОСОБА_2 тривалий час порушував умови договору побутового підряду та права позивача, унеможливлює вільне користування коштами позивача, річчю (м'яким куточком - диваном), який з вини відповідача не відремонтований, що як наслідок завдає позивачу моральних страждань і переживань. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), пенсіонером, має поважний вік, за станом здоров'я йому протипоказані будь-які душевні хвилювання, а наразі тривалий час йому щодня приходиться хвилюватися через відсутність своєї речі у володінні та неповерненні не лише речі отриманої в ремонт, а ще й коштів, які були сплачені в рахунок ремонту.
Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у сумі 20000 грн..
У зв'язку з вище наведеним, позивач просить розірвати договір побутового підряду укладений між ОСОБА_3 та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 12.06.2021 щодо проведення ремонту м'якого кутового дивану та стягнути з відповідача на користь позивача: суму вартості м'якого кутового дивану в розмірі 11280 грн.; сплачений 12.06.2021 завдаток у сумі 4425 грн.; сплачені 30.10.2023 кошти на ремонт м'якого кутового дивану в розмірі 15000 грн.; суму інфляційних збитків за період з 12.06.2021 по 25.12.2024 (від суми 4425 грн.) - 2313,45 грн.; 3% річних за користування коштами з 12.06.2021 по 25.12.2024 (від суми 4425 грн.) - 470 грн.; пеню (неустойку) за період 12.06.2021 по 25.12.2024 (від суми4425 грн.) - 5224,30 грн.; суму інфляційних збитків за період з 01.11.2023 по 25.12.2024 (від суми 15000 грн.) - 1764,48 грн.; 3% річних за користування коштами з 01.11.2023 по 25.12.2024 (від суми 15000 грн.) - 520 грн.; пеню (неустойку) за період 01.11.2023 по 25.12.2024 (від суми 15000) 5224,30 грн. та моральну шкоду у сумі 20000 грн. та процесуальні витрати на правову допомогу у сумі 12000 грн..
Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.01.2025 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.2025.
Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.03.2025 закрито підготовче судове засідання, призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Хорошун О.В..
Представник позивача - адвокат Хорошун О.В. у судове засідання не з'явилася, через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує, щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на адресу відповідача судової кореспонденції, яка повернулася із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 62-63, 67-68, 75-76, 81-82), що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд. Окрім того, за правилами ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач викликався до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади (а.с. 66,74, ). Повідомлення про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не подано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 12.06.2021 позивач звернувся до відповідача, який займається виробництвом меблів, з метою виконання ремонтних робіт м'якого куточку дивану.
На підтвердження укладення договору відповідачем ФОП ОСОБА_2 видано позивачу ОСОБА_3 товарний чек від 12.06.2021. з якого вбачається, що ціна послуги 7425 грн., завдаток 44425 грн., залишок - 3000 грн. (а.с.28).
Розпискою від 30.10.2023 ОСОБА_2 підтвердив, те, що взяв кошти ва сумі 15000 грн. у ОСОБА_4 на виготовлення м'якого куточка, термін виготовлення 21 день (а.с.27).
18.12.2023 ОСОБА_3 звернувся до ВП №1 (м. Канів) Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області з заявлю з приводу того, що він надав на ремонт меблі ОСОБА_2 , заплатив за роботу грошові кошти та по даний час роботу не виконав (а.с.20).
Листом від 15.01.2024 ОСОБА_5 повідомлено про те, що подія не містить ознак вчинення кримінального правопорушення, тому прийнято рішення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 11).
Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, сума заборгованості по сумі завдатку 4425 грн. за період з 12.06.2021 по 25.12.2024 складає : 2313,45 грн. - сума інфляційних збитків, 470 грн. - 3% річних за користування коштами, 5224,30 грн. - пеня (а.с.31-32).
Згідно з розрахунком, поданого позивачем, сума заборгованості по сумі завдатку в розмірі 15000 грн. за період з 01.11.2023 по 25.12.2024 складає: 1764,48 грн. - сума інфляційних збитків, 520 грн. - 3% річних за користування коштами, 4848,92 грн. - пеня (а.с.30).
Відповідно до аналітичного висновку про визначення вартості м'якого кутового дивану складеного ПП «Інформаційно-консультаційним центром» від 23.12.2024 вартість об'єкта оцінки м'якого кутового дивану на дату оцінки складає 11 280 грн. (а.с. 34-39).
На час розгляду справи відповідач зобов'язань за договором не виконав, отримані від позивача кошти у розмірі 19425 грн. та м'який кутовий диван не повернув.
Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором побутового підряду не лише у повному обсязі, а й які б давали можливість встановити обсяг здійснених робіт.
Проаналізувавши досліджені докази суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір побутового підряду, тобто спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та Параграфом 2 «Побутовий підряд» глави 61 розділу III ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 202ЦК України договір є правочином.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом частина четверта статті 203 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (пункт 3 частини першої статті 208 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої, третьої статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Частиною 1 статті 866 ЦК України встановлено, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
Положеннями частини 2 статті 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов'язанням, оскільки включає як права, так і обов'язки кожної із його сторін (обов'язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, обов'язок замовника оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов'язку підрядником).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Згідно з п.7 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Також, згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи, (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
З огляду на викладене, відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України вказаної статті є підставою для задоволення вимоги про повернення авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач своїх зобов'язань за договором побутового підряду не виконав, у зв'язку з чим позивач набув права на розірвання такого договору та відшкодування збитків.
Встановивши, що між сторонами була досягнута домовленість щодо виконання робіт з ремонту м'якого кутового дивану, позивач у рахунок попередньої оплати вартості послуг передав відповідачу завдаток 12.06.2021 у розмірі 4425 грн. та 30.10.2023 у розмірі 15000 грн., однак відповідач своїх зобов'язань не виконав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача внесеного ним завдатку (авансу) за виконання робіт у сумі 19425 грн..
Відповідно до п. п. 12, 15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором 15) недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків. У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати.
Згідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. ч. 3 - 4, 9 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків. Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років. Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).
Крім того, відповідно до положень ЦПК України, сторони вправі надавати суду будь - які докази на підтвердження своєї позиції, стороною прозивача суду було надано аналітичного висновку про визначення вартості м'якого кутового дивану складеного ПП «Інформаційно-консультаційним центром» від 23.12.2024 вартість об'єкта оцінки м'якого кутового дивану на дату оцінки складає 11 280 грн.. Даний висновок відповідачем не спростовано та не надано іншого.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога щодо відшкодування завданої шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 вказала, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу
Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Оскільки між сторонами виникли договорні відносини, та у зв'язку із порушенням умов договору у позивача виникло право вимагати розірвання такого договору та повернення передплати - грошових коштів, які не були повернуті відповідачем, тому у останнього виникло грошове зобов'язання перед позивачем, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1764, 48 грн., виходячи із суми авансу, який був переданий позивачем відповідачу згідно розписки від 30.10.2023, що складає 15000 грн., період з 30.10.2023 по 25.12.2024, а також інфляційні втрати у розмірі 2313,45 грн., виходячи із суми завдатку, який був сплачений позивачем відповідачу згідно товарного чеку від 12.06.2021, яка складає 4425 грн., період з 12.06.2021 по 25.12.2024.
Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за період прострочення зобов'язання відповідно статті 625 ЦК України, розраховані наступним чином.
Розрахунок 3% річних виконується за формулою: С (сума заборгованості) х 3% х Д (кількість днів прострочення) / 365.
Таким чином, 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача становлять, від суми яка була передана позивачем відповідачу 12.06.2021 за товарним чеком, а саме: 4425х3%х1292 дня (з 12.06.2021 по 25.12 .2024)/365 = 469,89 грн..
Від суми, яка була сплачена позивачем 30.10.2023, згідно розписки від 30.10.2023, 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складають 520 грн., які розраховуються наступним чином: 15000х3%х422дня (з 30.10.2023 по 25.12.2024)/365.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
З наявного в матеріалах розрахунку пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що позивачем розраховано їх від суми 4425 грн. за період з 12.06.2021 по 25.12.2024, від суми 15000 грн. за період з 30.10.2023 по 25.12.2024.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком розміру пені, яка підлягає стягенню з відповіда на користь позивача за договором підряду у сумі 5224,30 грн., а саме з 12.06.2021 по 25.12.2024 за 1292 дня просрочки виконання, виходячи із суми за договором - 4425 грн., а також у сумі 4848,95 грн., а саме з 30.10.2023 по 25.12.2024 за 422 дня просрочки виконання, виходячи із суми за договором - 15000 грн..
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача: вартість м'якого кутового дивану в сумі 11280 грн., сплачений 12.03.2021 завдаток у сумі 4425 грн., сплачені кошти на ремонт м'якого кутового дивану у сумі 15000 грн., суму інфляційних витрат за період з 12.06.2021 по 25.12.2024 (від суми 4425 грн.) - 2313,45 грн., 3% річних за користування коштами з 12.06.2021 по 25.12.2024 (від суми 4425 грн.) - 470 грн.; пеню (неустойку) за період з 12.06.2021 по 25.12.2024 (від суми 4425 грн.) - 5224,30 грн.; суму інфляційних витрат за період з 01.11.2023 по 25.12.2024 (від суми 15000 грн.) - 1764,48 грн.; 3% річних за користування коштами з 01.11.2023 по 25.12.2024 (від суми 15000 грн.) - 520 грн.; пеню (неустойку) за період з 01.11.2023 по 25.12.2024 (від суми 15000 грн.) - 4848,92 грн..
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов такого висновку.
Статтею 2 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Частиною 2 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно з п.6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01,§ 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Враховуючи, що відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов'язань за договором побутового підряду, чим позивачеві завдана моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 3000 гривень в якості компенсації моральної шкоди, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та не призведе до безпідставного збагачення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду з цим позовом не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати на підставі п. 9,10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин стягненню з відповідачки у дохід держави підлягає судовий збір за вимогою немайнового характеру (розірвання договору підряду) у розмірі 1211,20 грн. та вимогою майнового характеру (відшкодування майнової та матеріальної шкоди) у розмірі 898,49 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог у цій частині.
Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано: копію ордеру серії СА № 1102453 (а.с.9); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001042 (а.с.10).
Провівши детальний аналіз вищевикладеного та матеріалів справи, суд констатує, що в матеріалах справи відсутній належний та допустимі докази на підтвердження оплати позивачем послуг з надання надання правової допомоги адвокатом Хорошун О.В., оскільки суду не надано жодного доказу оплати послуг як-то документа, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, який оформлений у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Суд звертає увагу на те, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Зазначення розміру витрат не свідчить про їх оплату, оскільки оплата послуг підтверджується, як вже зазначалося вище, відповідним документом, який оформлений у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в частині стягнення витрат на правову допомогу, в зв'язку з відсутністю доказів про їх належну оплату.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 79, 81, 133, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору підряду, стягнення сплаченої за товар грошової суми та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Розірвати договір побутового підряду укладений між ОСОБА_3 та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 від 12.06.2021 без номера.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 : суму вартості м'якого кутового дивану в розмірі 11280 грн.; сплачений 12.06.2021 завдаток у сумі 4425 грн.; сплачені 30.10.2023 кошти на ремонт м'якого кутового дивану в розмірі 15000 грн.; суму інфляційних збитків за період з 12.06.2021 по 25.12.2024 (від суми 4425 грн.) - 2313,45 грн.; 3% річних за користування коштами з 12.06.2021 по 25.12.2024 (від суми 4425 грн.) - 470 грн.; пеню (неустойку) за період 12.06.2021 по 25.12.2024 (від суми 4425 грн.) - 5224,30 грн.; суму інфляційних збитків за період з 01.11.2023 по 25.12.2024 (від суми 15000 грн.) - 1764,48 грн.; 3% річних за користування коштами з 01.11.2023 по 25.12.2024 (від суми 15000 грн.) - 520 грн.; пеню (неустойку) за період 01.11.2023 по 25.12.2024 (від суми 15000) 5224,30 грн. та моральну шкоду у сумі 3000 грн., а всього на суму у розмірі 48846 (сорок вісім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 15 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2109 (дві тисячі сто дев'ять) грн. 69 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий І . І . Деревенський