694/1127/25
1-кс/694/387/25
про арешт майна
28.04.2025 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання дізнавача СД Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025255310000157 від 21.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,
встановила:
22 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання дізнавача СД Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене начальником Катеринопільського відділу Зенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження № 12025255310000157 від 21.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
У клопотанні дізнавач зазначила, що під час проведення огляду місця події, 21.04.2025, в період часу з 12:00 год по 13:10 год, на березі річки Гн илий Тікич, адміністративних межах селище Калинопіль, Звенигородського району, Черкаської області з координатами 48.91942, 30.97213 виявлено та вилучено до Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області - риба виду карась 3 шт., з яких 2 шт. із ікрою, та заборонене знаряддя лову «Павук» 1 шт.
Вилучена риба передана на зберігання ФОП ОСОБА_5 відповідно до накладної №27 від 21.04.2025, так як вона належить до речових доказів, що піддаються швидкому псуванню, підлягають до реалізації.
Відомості по даному факту внесено до ЄРДР під №12025255310000157 від 21.04.2025.
Під час досудового розслідування встановлено, що заборонене знаряддя лову «Павук» 1 шт, належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 249 КК України незаконне зайняття рибним промислом що заподіяло істотну шкоду.
Дізнавачем СД Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 винесено постанову про визнання забороненого знаряддя лову «Павук», та риби виду карась 3 шт., з яких 2 шт. із ікрою, речовими доказами у вказаному кримінальному проваджені.
Фіксація речових доказів, а саме вилучених в ході огляду місця події риба виду карась 3 шт., з яких 2 шт. із ікрою, та заборонене знаряддя лову «Павук» 1 шт., проведена шляхом фотографування.
Вилучені в ході огляду місця події риба виду карась 3 шт., з яких 2 шт. із ікрою та заборонене знаряддя лову «Павук» 1 шт., набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст .249 КК України, у зв'язку з чим відповідає критеріям зазначеним у п. 4 ч.2 чт.167 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України у даному випадку вилучена риба: карась 3 шт., з яких 2 шт. із ікрою - є майном набутим внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а знаряддя лову: «Павук» 1 шт. використано як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, тобто являються речовими доказами.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України не застосування арешту щодо риби: карась 3 шт., з яких 2 шт. із ікрою - є майном набутим внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а знаряддя лову: «Павук» 1 шт., може призвести до їх приховування, пошкодження, зникнення, втрати,знищення, передачі такого використання, зокрема і в подальшій злочинній діяльності.
На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, передачі та використання, зокрема і в подальшій злочинній діяльності або настанню інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації необхідно застосувати заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Дізнавач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд клопотання без її участі.
Власник майна ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 1 статті 96-1КК України передбачено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Речовими доказами відповідно до ст.98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1ст. 173 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що вилучене під час огляду 21 квітня 2025 року майно відповідає критеріям, зазначеним у п.1 ч.2 ст. 167 КПК, може мати значення речових доказів у кримінальному правопорушенні та підлягати дослідженню, а тому незастосування арешту може призвести до його втрати чи пошкодження. Клопотання слідчого подане до суду у строк, визначений ч.5 ст. 171 КПК України. Дізнавачем доведено наявність обставин, викладених в ч.11 ст. 170 КПК України.
Відповідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст.100 КПК України реалізація речових доказів у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, яке розглядається згідно зі ст. ст. 171-173 КПК України.
Відповідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст.100 КПК України реалізація речових доказів у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, яке розглядається згідно зі ст. ст. 171-173 КПК України.
Передача майна указаної категорії для реалізації за рішенням слідчого судді передбачена також п. 28 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України".
Враховуючи зазначене, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання дізнавача підлягає задоволенню.
Враховуючи швидкість псування вилученої під час огляду місця події 21.04.2025, риби виду карась 3 шт., з яких 2 шт. із ікрою, слід дозволити реалізувати ФОП ОСОБА_5 , м. Звенигородка, Черкаської області, які передані йому на зберігання як такі, що належать до речових доказів, що підлягають швидкому псуванню, кошти від реалізації слід перерахувати на депозитний рахунок.
Керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 369-372 КПК України, слідчий суддя
ухвалила:
Клопотання дізнавача СД Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025255310000157 від 21.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України , задовольнити.
Накласти арешт на: риба виду карась 3 шт., з яких 2 шт. із ікрою та заборонене знаряддя лову «Павук» 1 шт., які вилучені під час огляду місця події 21.04.2025 та є предметом злочину в кримінальному провадженні 12025255310000157.
Дозволити реалізувати рибу виду карась 3 шт., з яких 2 шт. із ікрою, які були передані на зберігання ФОП ОСОБА_5 , м. Звенигородка, Черкаської області, так як вони належать до речових доказів, що підлягають швидкому псуванню.
Кошти від реалізації перерахувати на депозитний рахунок № UA278201720355239002001092650, Код 40108667, Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1