694/1067/25
1-кс/694/355/25
про арешт майна
24.04.2025 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Тальнівського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025250360000445 від 07.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
встановила:
Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_5 в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570), юридична адреса: вулиця Грушевського, 1д, місто Київ, 01001, Україна, у вигляді заборони службовим особам АТ КБ «ПриватБанк», а також будь-яким особам за їх довіреністю, здійснювати дії, пов'язані з відчуженням грошових коштів (крім здійснення виплат заробітної плати найманим працівникам)та зобов'язати відповідальних осіб АТ КБ «ПриватБанк» повідомити слідчий відділ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, що знаходиться за адресою: вулиця Благовісна 50, місто Звенигородка, Черкаська область, інд. 20202, про факт виконання ухвали слідчого судді про накладення арешту, а також суму арештованих коштів на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_5 в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570). Розгляд клопотання проводити без представників АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570), відповідно до вимог ст. 172 КПК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що 07.04.2025 до ВПД № 1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області звернулася гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (м.т. НОМЕР_2 ), проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що остання 11.03.2025 у месенджері «Viber» в групі «ОСББ» виявила повідомлення із наявним посиланням, із змісту якого зрозуміла пропозицію отримання грошової допомоги від держави та надалі перейшла за згаданим посиланням та вказала реквізити банківської картки емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я заявниці ОСОБА_6 під номером: НОМЕР_3 , а також власний номер мобільного телефону, після чого прийняла вхідний дзвінок із номеру: « НОМЕР_4 », надалі слідувала інструкція невідомої особи, в результаті чого, ймовірно надала доступ до свого аккаунту в онлайн - банкінгу «Приват24» та в подальшому невстановлена особа, використовуючи аккаунт заявниці ОСОБА_6 , відкрила рахунок під номером: НОМЕР_5 прив'язаний до банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» під номером НОМЕР_6 після чого заволоділа грошовими коштами в загальній сумі 53910 гривень за рахунок кредитного ліміту вказаного банківського рахунку.
За даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12025250360000445 від 07.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до виписки із банківського рахунку НОМЕР_5 відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я заявниці ОСОБА_6 і додатковим рахункам договору SAMDN51000114836429 від 21.10.2013 за період 11.03.2025 - 13.03.2025 встановлено наступні транзакції:
Дата операціїРахунокДеталі операціїСума у валюті операціїСума у валюті картки
13.03.2025 10:38НОМЕР_7 Угода № SAMDN51000114836429 від 21.10.2013 р.FACEBK *PEEPXMYNK2, fb.me/ads- 300000,00 IDR - 764,44 UAH
13.03.2025 10:38НОМЕР_7 Угода № SAMDN51000114836429 від 21.10.2013 р.FACEBK *PEEPXMYNK2, fb.me/ads- 500000,00 IDR - 1 274,06 UAH
13.03.2025 10:38НОМЕР_7 Угода № SAMDN51000114836429 від 21.10.2013 р.FACEBK *PEEPXMYNK2, fb.me/ads- 13000000,00 IDR - 33 125,52 UAH
11.03.2025 14:35НОМЕР_7 Угода № SAMDN51000114836429 від 21.10.2013 р.ОСОБА_7 - 18200,00 UAH - 18 746,00 UAH
Разом з тим, до матеріалів кримінального провадження долучено платіжну інструкцію, відповідно до якої встановлено операцію із переказу власних коштів у розмірі 18200,00 грн. від 11.03.2025 о 14:35, де платником є ОСОБА_6 із рахунком під номером: НОМЕР_5 та в той же час, отримувачем є ОСОБА_5 , код отримувача: НОМЕР_8 , рахунок отримувача: 4149499804184354. При цьому надавачем вищевказаних послуг є акціонерне товариство комерційного банку «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570, (скорочена назва АТ КБ «ПриватБанк»), юридична адреса: вулиця Грушевського, 1д, місто Київ, 01001, Україна.
Як встановлено у ході досудового розслідування, що для здійснення своєї діяльності (в тому числі і протиправної) невстановлена особа, яка заволоділа грошовими коштами ОСОБА_6 , використовує банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_5 в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570), юридична адреса: вулиця Грушевського, 1д, місто Київ, 01001, Україна.
Враховуючи викладене, в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що на теперішній час на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_5 в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570), юридична адреса: вулиця Грушевського, 1д, місто Київ, 01001, Україна, можуть знаходитись кошти отримані від незаконної діяльності пов'язаної з незаконним їх заволодінням.
Без застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_5 , не вдасться запобігти втраті майна, на яке спрямовано кримінальне правопорушення та втраті речових доказів у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_5 , та можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, на них необхідно накласти арешт.
Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив клопотання задовольнити.
Власник банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» не викликався в судове засідання. За наведених обставин, слідчий суддя вирішила за можливе розглядати дане клопотання без участі сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, за виключенням вирішення питання про проведення негласних (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування не надходило, відтак фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів та грошей.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України підставою для тимчасового вилучення майна стало те, що усі перераховані вище речі мають значення речових доказів у кримінальному провадженні та постановою слідчого визнані речовим доказом та приєднані до кримінального провадження.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, слідчим суддею встановлено, що СВ Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12025250360000445 від 07.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що 11.03.2025 грошові перекази в загальній сумі 53 910,00 гривень за рахунок кредитного ліміту банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_6 під номером: НОМЕР_5 , прив'язаного до банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» під номером НОМЕР_6 , здійснювались на рахунок НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_5 в АТ КБ «ПриватБанк».
Необхідність арешту майна зумовлена достатністю підстав вважати, що грошові кошти, які були перераховані на банківський рахунок НОМЕР_1 , можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, а тому з метою недопущення відчуження майна (зняття, перерахування грошових коштів), чи внесення змін про власника (ів), з метою збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Слідчим СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області доведено, що вказане майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого знищення або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.
З поданого клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що грошові кошти, які були перераховані потерпілим на вищевказаний рахунок, є речовими доказами, оскільки набуті кримінально протиправним шляхом. Саме з метою збереження речових доказів і було подано зазначене клопотання, що повністю узгоджується з вимогами ст.170 КПК України.
Завданням вказаного арешту у клопотанні зазначено запобігання можливості приховування, перетворення та відчуження вказаних грошових коштів.
Водночас, слідча суддя звертає увагу на те, що в поданому клопотанні, з посиланням на те, що арешт необхідно накласти з метою збереження речових доказів, фактично порушується питання про накладення арешту на розрахунковий рахунок, тобто на всі грошові кошти, які знаходяться на вищевказаному рахунку, незалежно від того, чи мають вони відношення до цього кримінального провадження, що не узгоджується з вимогами чинного кримінального процесуального законодавства.
Отже, на думку слідчого судді, є необхідним в цьому випадку накладення арешту саме на грошові кошти в загальній сумі 53 910, 00 гривень, які, як вказано у клопотанні, перераховані за рахунок кредитного ліміту на вищевказаний рахунок, з метою їх збереження, як речових доказів.
Викладене не суперечить положенням ч.10 ст.170 КПК України, за змістом яких, арешт може бути накладений на гроші у будь-який валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках.
Слідча суддя вважає, що накладення арешту на грошові кошти у сумі 53 910, 00 гривень, які знаходяться на вказаному рахунку, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт, та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів. На переконання слідчої судді, незастосування вказаного арешту може призвести до негативних для провадження наслідків.
На підставі вищенаведеного слідчий суддя приходить висновку про необхідність часткового задоволення вищевказаного клопотання слідчого - в частині накладення арешту на грошові кошти в розмірі 53 910, 00 гривень, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» із забороною проводити видаткові операції по перерахуванню цих грошових коштів із вказаного рахунку.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Клопотання одночасно містить вимогу зобов'язати банківську установу повідомити слідчий відділ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, що знаходиться за адресою: вулиця Благовісна 50, місто Звенигородка, Черкаська область, інд. 20202, про факт виконання ухвали слідчого судді про накладення арешту, а також суму арештованих коштів на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_5 в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570), втім, вчинення зазначених дій не відноситься до повноважень слідчого судді (ч. 3 ст. 26 КПК України).
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП про накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до знищення майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Не накладення арешту та встановлення заборони розпоряджання вказаними грошовими коштами на банківському рахунку може призвести до їх відчуження, а також в подальшому значним чином ускладнить повернення майна до законного власника. Накладення арешту на вищевказане майно, дасть можливість забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Керуючись статтями 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя
ухвалила:
Клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Тальнівського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025250360000445 від 07.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_5 в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570), юридична адреса: вулиця Грушевського, 1д, місто Київ, 01001, Україна,в загальній сумі 53 910,00 гривень, заборонивши здійснювати дії з відчуження грошових коштів в межах завданого збитку (53 910,00 грн).
У задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1