Справа № 368/194/25
Провадження № 2/368/435/25
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"23" квітня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря Назаренко А.І.
представника позивача адвоката Лисюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї третьої всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви, обґрунтовуючи позов наступним.
Вона, ОСОБА_1 , є матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьком дитини, як свідчить запис у свідоцтві про народження дитини, є громадянин України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 05 травня 2007 року вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який 06 березня 2023 року рішенням Кагарлицького районного суду Київської області у цивільній справі № 368/63/23 було розірвано.
Обов'язок по утриманню та вихованню дитини вона виконує самостійно без участі відповідача.
Вона зверталася до відповідача з проханням матеріально підтримувати дитину та надавати кошти на її утримання, проте дані прохання залишаються без уваги.
Батько дитини весь обов'язок з матеріального забезпечення дитини переклав на неї, і неповнолітній син повністю перебуває на її утриманні.
Згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син відповідач іншим особам аліменти не виплачує, матеріальну допомогу на утримання дитини надавати може, оскільки є особою працездатного віку без будь-яких вад здоров'я.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого манна, грошових коштів: доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомою майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини слід зазначити, що відповідач є молодою працездатною особою, має гарний стан здоров'я, на утриманні інших осіб не має.
Згідно ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
На думку позивача розумним та достатнім розміром аліментів, які необхідно стягнути з відповідача є одна третя заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Таким чином, з відповідача слід стягнути аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення ними повноліття.
На її думку, при сплаті відповідачем щомісяця запропонованого розміру аліментів на утримання дитини, забезпечується достатній рівень для її проживання.
Окрім цього, дана виплата не погіршить власного фінансового становища відповідача та забезпечить сумлінне і своєчасне виконання судового рішення.
Оскільки, добровільно про сплату аліментів домовитися їм не вдалося, вона змушена звертатися до суду, прохаючи задовольнити позов та стягнути з відповідача аліменти.
Враховуючи те, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину, але добровільно матеріальної допомоги не надає, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Згідно ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України, зазначене рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений, про що свідчить об'ява про виклик на сайті Кагарлицького районного суду Київської області.
Окрім того, відповідачем ОСОБА_2 , шляхом подачі заяв про відкладення, які до канцелярії були подані не особисто, а через матір, в яких зазначені були причини: на засідання, яке було призначено 18.03.2025 р., - сімейні обставини, а на засідання на 09.04.2025 р. - без вказівки причин.
Згідно інформації Кагарлицької міської ради встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за відомостями реєстру територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований ( 21.11.2023р. знятий з реєстрації місця проживання за заявою власника житла).
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вислухавши представника позивача, яка не заперечує проти проведення заочного рішення та дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року , визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Як убачається з матеріалів справи, 05 травня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 39.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 06.03.2023 року шлюб між сторонами було розірвано.
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають спільну неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 136.
Дитина проживає разом з матір'ю.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Нормами ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183,184 СК України.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Встановивши, що сторони мають неповнолітню дитину, яка проживає з позивачем, відповідач є працездатною особою, має можливість працевлаштуватись, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України
Таким чином, враховуючи зазначене суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь держави судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 86, 180, 182, 184 СК України ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї третьої всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 10 лютого 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29.04.2025 р.
Суддя І.І. Шевченко