Справа № 136/273/25
провадження № 2/136/83/25
25 квітня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що вони із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який припинено за рішенням суду від 11.09.2018, мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживає біля неї та перебувають на її утриманні, син має хвороби, які потребують постійного лікування та медичного обстеження, утім відповідач, всупереч покладених на нього законодавцем обов'язків, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча є фінансово спроможним, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом, у якому позивач просить стягнути з останнього аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
У визначений судом строк відповідач подав відзив на позов, відповідно до якого позов визнав частково, готовий нести аліментні зобов'язання по відношенню до спільної із позивачем дитини в розмірі 1/5 частки від його заробітку (доходу), мотивуючи тим, що у нього утворилась нова сім'я, у якій ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_4 , дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з чим не працює, отримуваний нею дохід складає соціальна допомога у розмірі 860 гривень, він пацює та отримує заробітну плату, будь-якого іншого доходу не має, несе фінансове забезпечення усієї сім'ї, а також добровільно та регулярно сплачує грошові кошти на відкритий позивачем рахунок на утримання їх спільної із позивачем дитини, останній платіж було здійснено 03.03.2025 на суму 8 000 грн., намагається в силу відносин, які склались із позивачем цікавитись життям, здоров'ям та вихованням їх дитини.
У визначений судом строк позивач подала відповідь на відзив, який мотивовано тим, що відповідач не надав доказів на підтвердження укладення ним нового шлюбу, а народження другої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Окрім цього, згідно довідки про доходи відповідача - ОСОБА_5 має у власності земельну ділянку, від оренди якої отримує плату, що є додатковим джерелом доходу для неї. При цьому, їх спільна дитина ОСОБА_3 має ряд хронічних хвороб, у зв'язку із чим потребує медичних обстежень та систематичного лікування, внаслідок чого нею витрачаються значні грошові кошти. При цьому, в силу наявних у дитини хвороб син ОСОБА_3 перебуває на інклюзивному навчанні, що потребує додаткових витрат для забезпечення його явки до шкільного закладу, належним шкільним приладдям, активної співпраці із класним керівником. Тоді як сплачені 14.02.2025 грошові кошти на її банківський рахунок в розмірі 8000,00 грн. на підтвердження участі відповідача в матеріальному забезпеченні сина є єдиним платежем, оскільки іншого не доведено. З урахуванням особливостей дитини, позивач вважає, що при визначені розміру аліментів перевага має надаватись якнайкращим інтересам дитини, тому просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав до суду заперечення на відзив, до якого долучив докази на підтвердження обставин зазначених у відзиві, а саме: свідоцтво про укладення нового шлюбу, платіжні документи на підтвердження регулярної та добровільної сплати грошових коштів на рахунки позивача на утримання їх спільної дитини, а також отримання його дружиною орендної плати за передану у користування товариству земельну ділянку. При цьому, зазначив, що позивач має нести рівний обов'язок щодо утримання їх спільної дитини, утім жодних доказів її матеріального становища з метою об'єктивного розгляду справи та справедливого визначення розміру аліментів для утримання їх дитини не надала.
Ухвалою суду від 14.02.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.3), зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Як слідує зі довідки №1091 від 06.02.2025 виданої Відділом надання адміністративних послуг Липовецької міської ради Вінницького району (а.с.4), за адресою по АДРЕСА_1 , у житловому будинку, власником якого є ОСОБА_6 , зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .
Сторонами спору визнавались обставини щодо розірвання ними шлюбу за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11.09.2018 у справі №136/183/18 (а.с.5, 6), а також проживання їх спільної дитини із позивачем.
Статтею 180 ч.1 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутністю домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом (ст.181 ч.2 СК України).
Зібрані у справі докази підтверджують, що позивач наділена правом на звернення до суду із даним позовом, оскільки їх спільна із відповідачем дитини проживає з нею та така обставина визнавалась відповідачем.
Пункти 1, 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачають, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 181 ч.1, 2 СК України, передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною третьою ст.181 СК України, передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище як платника аліментів так і дитини; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 ст.182 СК України, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності з ч 1 ст. 183 СК України визначено що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Правилами ст.141 СК України, передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, у тому числі щодо її утримання.
Обов'язок щодо доведеності обставин вказаних у заявах по суті визначено ст.76, 77, 81 ЦПК України та покладено на сторін.
Відповідно до медичної документації (а.с.13-19), встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2017, 2019 роках проходив лікування в дитячому неврологічному відділенні №4 ВОПНЛ ім..акад. О.І. Ющенка, діагноз : гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у вигляді легкого спастичного парезу правої руки та затримки психомовного розвитку.
Проходив лікування КНП ВОДКЛ Вінницької обласної ради у 2023 році та медичні обстеження 2023-2025 роках.
Відповідно до Виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , 2013 року народження, встановлено діагноз: ураження ЦНС, Епілепсія (а.с.41, 42).
На підтвердження позовних вимог позивач надала до суду Висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 29.05.2023 №ІРЦ-85625/2023/413337 (а.с.8-12), відповідно до якого навчальним закладом Липовецьким ліцеєм №2 визначено особливості інклюзивного навчання з урахуванням потреб дитини ОСОБА_3 , 2013 року народження.
З характеристики виданої Липовецьким ліцеєм №2 Липовецької міської ради Вінницької області від 14.03.2025 №01-21/186, ОСОБА_3 є здобувачем освіти Липовецького ліцею №2 з 01.09.2019, навчається на очній формі навчання, з 01.09.2023 організовано роботу інклюзивного класу.
Згідно довідки виданої Липовецьким ліцеєм №2 Липовецької міської ради Вінницької області від 14.03.2025 №183, видана ОСОБА_1 про те, що батько ОСОБА_3 учня 6-А класу, ОСОБА_2 , участі у шкільних заходах, організованих для батьків не брав, поведінкою та успішністю ОСОБА_8 не цікавився, з інших питань, пов'язаних з розвитком сина до класного керівника не звертався (а.с.47).
Вирішуючи питання щодо можливість відповідача надавати матеріальну допомогу дитині, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, доказів щодо неможливості нести аліментний обов'язок за станом здоров'я, матеріали справи не містять, він офіційно працевлаштований та отримує стабільний дохід.
Як слідує із свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 , який був зареєстрований 01.03.2022 (а.с.98).
Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що вказує свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 (а.с.31).
Згідно довідки виданої Філією державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області Перебейнос Р.В. з 18.03.2024 по 23.01.2027 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.33).
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб про джерела та суми нарахованого доходу від 05.03.2025 (а.с.34), за 2024 рік ОСОБА_5 отримала від УПСЗН Вінницької РДА дохід по 860 грн., а також із ПРАТ «Зернопродукт» виплату у розмірі 8285,71 грн., в загальному розмірі їй виплачено 51 929,08 грн.
З довідки №1918 про зареєстрованих у житловому будинку осіб, виданої ОСОБА_2 , встановлено, що в будинку за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 2024 р.н., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 (а.с.37).
Відповідно до квитанції №1/5062176016103777 (а.с.30) платником ОСОБА_2 здійснено переказ грошових коштів отримувачу: 4576369999594703 в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до платіжних документів (а.с.50, 51) ОСОБА_2 здійснював переказ грошових коштів в рахунок аліментів у 2019 році.
На підтвердження переказу грошових коштів позивачеві як аліментів відповідачем надано Виписки за смарт - рахунком на ім'я ОСОБА_2 за період з 2019 - 2025 роки (а.с.54-97).
Суд зауважує, що аліменти це платежі необхідні щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін.
Аналізуючи зібрані у справі докази в контексті обставин, які підлягають з'ясуванню при вирішенні питання щодо визначення розміру аліментів на дитину, що зазначені у ст. 182 СК України, ураховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання та утримання дитини, вимоги ч. 9 ст. 7 СК України щодо принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу спільній із позивачем дитині, у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) щомісячно, розмір яких не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення до суду позову і до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що визначений розмір аліментів буде задовольняти першочергові потреби дитини відповідно до її віку та розвитку, відповідатиме обов'язку обох батьків щодо утримання дитини та не порушуватиме законних інтереси як платника так і одержувача аліментів, не буде надмірним тягарем, а для інших утриманців відповідача (ще однієї дитини та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною) забезпечить розумний баланс щодо належного їх утримання, що є обов'язком відповідача як батька та чоловіка.
При цьому, суд звертає увагу, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру присуджених судом аліментів, зміну способу стягнення.
Що ж стосується доводів позивача, які підтверджені належними доказами щодо наявності у їх спільної із відповідачем дитини хвороб, у зв'язку із чим позивач несе систематичні витрати, то такі витрати належать до додаткових витрат, в розумінні ст.185 СК України, які зобов'язані нести обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина, що є окремою вимогою, яку позивач на вирішення суду не ставила, тоді як суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, відтак в силу вимог ЦПК, суд не має права вийти за межі позовних вимог.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.
Щодо доводів відповідача про необхідність зарахування сплачених ним грошових коштів в рахунок сплати аліментів за цим рішенням відповідно до квитанції №1/5062176016103777 в розмірі 8000,00 грн., суд вважає, що вони підлягають до задоволення, оскільки як було встановлено позивач підтвердила отримання зазначеної суми грошових коштів у заяві по суті, будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов'язань у відповідача перед позивачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження відмови позивача від отримання банківського переказу, що свідчить про часткове добровільне виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати аліментів, після пред'явлення позову до суду, відтак вони мають бути зараховані в рахунок сплати аліментів за цим судовим рішенням.
Суд вважає за необхідне допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення аліментів за один місяць.
Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат керується правилами Глави 8 ЦПК України.
Ураховуючи те, що позов задоволено частково, а при його подачі позивач була звільнена від сплати судового збору, тому суд присуджує із відповідача в дохід держави витрати пропорційно до задоволеної суми позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 12, 13, 259, 263, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 12.02.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Зарахувати в рахунок сплати аліментів за цим судовим рішенням грошові кошти в розмірі 8000,00 (вісім тисяч) гривень 00 коп. внесених ОСОБА_2 відповідно до квитанції №1/5062176016103777, отримувачем яких зазначено: №4576369999594703.
В решті позову відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники цивільного процесу:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 );
Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ).
Суддя Світлана ШПОРТУН