125/405/25
3/125/147/2025
Іменем України
24.04.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, -
Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 241476 ОСОБА_1 08.02.2025 о 01:56 год. по вул.. Григоровичів Барських в м. Бар Жмеринського району Вінницької області керуючи автомобілем «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснював шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, а також увімкнення спеціального звукового сигналу, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про час і дату розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Неволчук С.П. вказав, що ОСОБА_1 вину не визнає, подав клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не вчиняв інкримінуємого йому адміністративного правопорушення, його вина не доведена жодним доказом. У справі міститься лише один протокол.
Заслухавши захисника, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 241476 встановлено, що ОСОБА_1 08.02.2025 о 01:56 год. по вул.. Григоровичів Барських в м. Бар Жмеринського району Вінницької області керуючи автомобілем «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснював шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, а також увімкнення спеціального звукового сигналу, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП.
У супровідному листі № 48166-2025 від 19.02.2025 зазначено, що до суду направлено адміністративні матеріали на 5 аркушах, серед яких протокол ЕПР 1 № 241476 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та вказано, що DVD-R диск долучено до протоколу ЕПР 1 № 241470.
Тобто, до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 241476 не долучено DVD-R диск з відеозаписом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Суд не вправі використовувати докази з іншої справи. Крім того, протокол ЕПР 1 № 241470, який мітиться у справі 125/404/25 постановою суду від 09.04.2025 р. повернутий до Відділення поліції №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області для доопрацювання та усунення недоліків.
Інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, матеріали справи не містять.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).
Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.
Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, поза розумним сумнівом не доведена, а тому справу необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122-2, 221, 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Неволчука С.П. про закриття справи задовольнити.
Адміністративну справу за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області.
Суддя: