Справа № 357/4553/25
3/357/2391/25
24.04.2025 м. Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ФОП « ОСОБА_2 », депутата Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 09.05.2024 органом 3210, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участі прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Данилюка В.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , депутат Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 27 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, несвоєчасно 10.03.2025, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
За даним фактом стосовно ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 3577 від 27.03.2025 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Окрім того, ОСОБА_3 , депутат Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 27 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, несвоєчасно 10.03.2025, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
За даним фактом стосовно ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 3578 від 27.03.2025 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Також, ОСОБА_3 , депутат Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 27 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, несвоєчасно 10.03.2025, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
За даним фактом стосовно ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 3579 від 27.03.2025 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.04.2025 справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП об'єднано в одне провадження.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчинення адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що депутатом він є з 2020 року і за 2020 рік він подавав декларацію. Потім почалася війна і декларації не потрібно було їх подавати. Про відновлення декларування дізнався від знайомих у 2025 році, за неділю чи дві неділі до дати подачі ним декларацій. Тоді він почав збирати документи, робити виписки, брати довідки про доходи. Потім до нього зателефонував слідчий і повідомив, що потрібно подати декларації і він їх подав через два-три дні. Про те, що потрібно подавати декларацію він не знав, його вибрали депутатом і на тому все, про обов'язковість подання ніхто не повідомив. Про свої обов'язки як депутата він знає, але про обов'язковість подання декларації дізнався від інших осіб. Сайт ради, на якій розміщено інформацію про подання декларації, про яку говорить прокурор був створений мабуть десь у 2024 році, жодних даних, скріншотів цього сайту де розміщена інформація про необхідність декларування прокурор не надав. Він не знав про те, що існує відповідальність за неподачу чи несвоєчасну подачу декларацій. На запитання прокурора повідомив, що йому відомі права та обов'язки депутата, він знав про те, що потрібно подавати щорічні декларації і подавав їх раніше, але про відновлення декларування він не знав. Він є користувачем Інтернету, але ніде не зустрічав інформації про те, що було відновлено декларування і про це не знав.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень не визнає та просить суд закрити провадження у справах стосовно нього у зв'язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення. До протоколу про адміністративне правопорушення, уповноваженою особою додано копії на копії документів, які належним чином не завірені уповноваженою посадовою особою, а тому вважає що вони не можуть бути визнані судом належними доказами та такими, що підтверджують певні обставини, які можуть бути враховані при вирішенні питань викладених у протоколі.
У протоколах про адміністративне правопорушення зазначено, що відповідно до рішення Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 30.11.2020 № 01-01/2020 визнано повноваження депутата цієї ради за ним. Проте, додані на обгрунтування документи жодним чином не підтверджують того, що за ним визнано повноваження депутата. Йому не було вручено і не було надано для ознайомлення пам'ятки з обмеженнями, пов'язаними із вимогами антикорупційного законодавства, йому ніхто не повідомляв та не надавав рекомендації для депутатів, які є суб'єктами декларування про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції». Вважає, що уповноваженою особою, яка склала протоколи про адміністративні правопорушення щодо нього не доведено, що він є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-VІІ та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Також, на підтвердження викладених у протоколах про адміністративне правопорушення обставин, посадовою особою, яка складала протоколи додано, серед іншого, витяг з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з результатів пошуку якого вбачається, що ним подано чотири декларації депутата, однак жодним чином не зазначено за які роки ці декларації, а також цієї інформації не міститься і у послідовності дій користувача. Просив суд визнати вказані документи не належними та не допустимими доказами, вони жодним чином не підтверджують його вину у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Данилюк В.М. надав висновки в порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП, вважає за доцільно об'єднати протоколи про адміністративні правопорушення в одне провадження та що у діях (бездіяльності) ОСОБА_3 наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та просив суд притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 850,00 гривень. Також повідомив, що на Сайті Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області опублікована інформація про необхідність подачі щорічної декларації на вимоги закону депутатами сільської ради. Окрім того, при заповненні декларації найпершою відкривається сторінка, на якій міститься інформація про порядок та обов'язковість декларування і без проставлення відповідної помітки, сайт не допускає до заповнення декларації.
Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до рішення Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 30.11.2020 № 01-01/2020 визнано повноваження депутата цієї ради за громадянином ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання.
Згідно із ч. 3 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на депутатів місцевих рад поширюється дія Закону №1700-VІІ, депутати місцевих рад зобов'язані щороку до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік відповідно до Закону №1700-VІІ, а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом.
Відповідно до пп. б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VІІ народні депутати України, депутати Верховної Ради автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Отже, ОСОБА_1 , будучи депутатом Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-VІІ та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Згідно із приміткою до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Закону №1700-VІІ зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» (далі - Закон №3384-ІХ) набрав чинності 12.10.2023. Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону №1700-VII (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відповідно у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом.
Частиною 1 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, зазначені у п. 1, п.п. а, в, г п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-декларація) за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Проте, Законом №3384-ІХ внесені зміни до деяких Законів України, так відповідно до п. 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024. Суб'єкти декларування, зазначені у ч. 7-14 ст. 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені ч. 7-14 ст. 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-VII НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII (щороку), абзац 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.
Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону №1700-VII (зокрема подання декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою- чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Тобто, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічні декларації за 2021 та 2022 роки упродовж часу з 00:00 год 01.01.2022 по 23:59 31.01.2024 (граничний строк).
01.02.2024 в 00:00 год ОСОБА_1 порушив порядок, передбачений ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» та п. 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII).
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у 2021 та 2022 роках був суб'єктом, на якого поширюються вимоги Закону №1700-VII, то він повинен був подати щорічні декларації за 2021 та 2022 роки до 31.01.2024 включно.
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК та доданих до матеріалів справи прокурором декларацій за 2021 та 2022 роки стосоно ОСОБА_1 , щорічну декларацію за 2021 рік ОСОБА_1 подав лише 10.03.2025 о 13:23 год, а щорічну декларацію за 2022 рік - 10.03.2025 о 13:58 год, тобто несвоєчасно без поважних причин.
Датою вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією є гранична дата до закінчення якої необхідно було подати щорічні декларації за 2021 та 2022 роки, тобто 01.02.2024.
Окрім того, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію за 2023 рік упродовж часу з 00:00 год 01.01.2024 по 23:59 31.03.2024 (граничний строк).
01.04.2024 в 00:00 год ОСОБА_1 порушив порядок, передбачений ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» та п. 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII).
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у 2023 році був суб'єктом, на якого поширюються вимоги Закону №1700-VII, то він повинен був подати щорічну декларацію за 2023 рік до 31.03.2024 включно.
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК, щорічно декларацію за 2023 рік ОСОБА_1 подав лише 10.03.2025 о 14:21 год, тобто несвоєчасно без поважних причин.
Датою вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією є гранична дата до закінчення якої необхідно було подати щорічні декларації за 2023 рік, тобто 01.04.2024.
Фактичним моментом виявлення вчинених ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП слід вважати дату зібрання всіх матеріалів перевірки та складання адміністративного протоколу, тобто 27.03.2025.
Юридичними наслідками в даному випадку є несвоєчасне подання ОСОБА_1 до веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, у визначені строки, щорічних декларацій за 2021, 2022 та 2023 роки особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб'єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності),
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, що вчиняється суб'єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб'єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об'єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб'єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Попри не визнання винуватості правопорушником, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: змістом протоколів про адміністративні правопорушення № 3577, № 3578 та № 3579 від 27.03.2025, у яких викладені фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення;
копією рішення Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 30.11.2020 № 01-01/2020 про оголошення підсумків виборів депутатів Маловільшанської сільської ради VIII скликання та початок їх повноважень, відповідно до якого взято до уваги інформацію голови Маловільшанської сільської виборчої комісії ОСОБА_4 «Про реєстрацію депутатів Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області VIII скликання, обраних на перших та чергових виборах депутатів Маловільшанської сільської ради та Міловільшанського сільського голови 25.10.2020 у багатомандатному виборчому окрузі» (інформація голови та постанова додаються) та визнано початок повноважень депутатів Маловільшанської сільської ради восьмого скликання, згідно додатку;
копією постанови № 37 про Перші та чергові місцеві вибори 25.10.2020 Маловільшанської сільської територіальної виборчої комісії Білоцерківського району Київської області від 03.11.2020, відповідно до якої виборча комісія постановила протоколи результатів виборів та депутатів Маловільшанської сільської ради затвердити серед інших під пунктом 1.5 по виборчому округу № 5 протокол Маловільшанської сільської територіальної виборчої комісії про підсумки голосування з виборів депутатів Маловільшанської сільської ради у багатомандатному ВО № 5 складений і підписаний членами Маловільшанської територіальної виборчої комісії 03.11.2020 о 16 год. 54 хв.;
протоколом Маловільшанської сільської територіальної виборчої комісії Білоцерківського району Київської області про результати голосування з виборів депутатів Маловільшанської сільської ради у багатомандатному виборчому окрузі № 5, відповідно до якого найбільшу кількість голосів виборців у багатомандатному виборчому окрузі набрали кандидати в депутати ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;
витягом з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до якого ОСОБА_1 подано чотири декларації, три з яких «декларація (щорічна)» подано 10.03.2025 та одна «виправлена декларація (щорічна)» подана 28.03.2025;
послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 за період з 15:22 год 01.03.2025 по 14:21 год 10.03.2025, у якій міститься інформація про тричі «подання документа підтверджено кваліфікованим електронним підписом (ЕЦП), документ подано»;
копіями декларацій ОСОБА_1 за 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно до яких ОСОБА_1 щорічна декларація за 2021 рік подано 10.03.2025 о 13:23 год, щорічну декларацію за 2022 року подано 10.03.2025 о 13:58 год, щорічну декларацію за 2023 рік подано 10.03.2025 о 14:21 год;
повідомленням Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області за вих. № 50-3513-вих25 від 11.04.2025 на запит Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, відповідно до якого чинне законодавство встановлює, що депутати місцевих рад є суб'єктами декларування і зобов'язані щорічно подавати декларацію, та не містить вимоги до будь-якої посадової особи інформувати депутатів про їхній обов'язок декларування. А органи місцевого самоврядування, відповідно, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали), і не мають права перевіряти факт подання/неподання декларацій депутатами. Жоден закон чи підзаконний акт не містить норми, яка б поклала на виконавчий орган чи якусь конкретну особу (наприклад, сільського голову чи секретаря ради) обов'язок повідомляти депутатів сільської ради про необхідність подання декларації. Депутати самостійно зобов'язані щорічно подавати декларацію до 1 квітня. Додатково повідомляють, що на офіційному сайті Маловільшанської громади Білоцерківського району Київської області в 2021 році була розміщена інформація щодо декларування осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https:malavilshankagromada.gov.ua/news/164018322/).
Таким чином, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суддя приходить до висновку, що зібрані у справі докази, на переконання суду є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності, належності та допустимості та у своїй сукупності в достатній мірі переконливо підтверджують фактичні обставини правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. За таких обставин суддя, визнає доведеним поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
До пояснень ОСОБА_1 суддя ставиться критично, вважає їх обраним способом захисту, спрямованим на уникненням адміністративної відповідальності. Його пояснення в тому, що матеріалами справи не доведено те, що він є суб'єктом декларування є неспроможними, оскільки повністю спростовані дослідженими судом доказами, та його поясненнями наданими в суді, відповідно до яких він не заперечував факту, що він дійсно є депутатом Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області та був обізнаний із антикорупційним законодавством, оскільки до 2021 року вже подавав декларації як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не знав про необхідність подання декларації після відновлення декларування судом до уваги не беруться, оскільки про необхідність подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування неодноразово повідомлялось на сайті НАЗК та публікувалось у засобах масової інформації, тобто ця інформація є відкритою, відтак він, як особа, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язаний був цікавитися такою інформацією. ОСОБА_1 знав про необхідність про обов'язок подання декларацій, був обізнаним про порядок їх подання, оскільки раніше такі подавав, однак з власної необачності не подав вчасно деклації типу щорічна за 2021-2023 роки.
Згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони.
Безпідставними є доводи ОСОБА_1 в тому, що додані до протоколів про адміністративні правопорушення докази є неналежними тому що не завірені належним чином, оскільки із матеріалів справи вбачається, що усі матеріали прошиті, прономеровані та скріплені підписом посадової особи та печаткою установи.
Інші аргументи ОСОБА_1 не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цій справі. При цьому суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти Українивід 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, визнає доведеним «поза розумним сумнівом» належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 23 КУпАП України адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, матеріали, що характеризують особу, яка притягається до відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують її відповідальність.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховуючи особу порушника, його майновий стан, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих його відповідальність обставин, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є застосування до нього адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
На підставі ст. 40-1КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Просудовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-6, 221, 246, 248, 249, 251, 256, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Тетяна КЛЕПА