Справа №295/1712/25
2-а/295/95/25
29.04.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м.Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В обгрунтування позову зауважує, що 01.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 складено постанову № 51 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За змістом постанови ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані за повісткою для проходження ВЛК. яку отримав 18.11. (без наведення календарного року).
Позивач звертає увагу на помилковості вказаних у постанові висновків, відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Зауважує, що повістку про виклик не отримував, крім того, має тимчасове посвідчення військоковозобов'язаного від 12.01.2022 року, відповідно до пункту 9 якого підлягає повторному медичному переосвідуванню у 01.2026 році.
Позивач зазначає, що на виконання приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року, ним проведено оновлення даних в ЦНАП м.Житомира 05.07.2024 року з чинністю таких оновлень до 05.07.2025 року.
Позивач додає, що з 18.10.2023 року він перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Богунського району та отримує компенсацію за надання соціальних послуг вдома за невиліковно хворим батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим постійно перебуває на зв'язку та реагує на всі телефонні дзвінки за номером, який надав під час оновлення даних.
Акцентуючи також на відсутності можливості скористатись правовою допомогою при розгляді справи про адміністративне правопорушення, позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідно до п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Представник відповідача підкреслює, що згідно з абз.2 п.41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зазначає, що 08.11.2024 року позивачеві надіслано повістку поштовим відправленням АТ "Укрпошта" за зареєстрованим місцем проживання відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Повістку сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідно до корінця поштового відправлення АТ "Укрпошта" та трекеру, відправлення було повернуто 18.11.2024 року у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, тобто позивача, було оповіщено у визначеному законом порядку.
Після неявки позивача у визначений термін до ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач 04.12.2024 року направив електронне звернення № Е594374 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області з проханням провести розшук та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянина ОСОБА_1 . Так, 01.02.2025 року позивача доставлено працівниками поліції для прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.
Представник вказує на підтвердження в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що полягало в ухиленні особі від обов'язку прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , та звертає увагу на ієрархії нормативно-правових актів з пріоритетністю законів над іншими підзаконними нормативними актами. За твердженням учасника, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону застосовуються норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Коли під час складання матеріалів про адміністративні правопорушення відносно позивача виникали суперечності між Інструкцією та КУпАП, то відповідно застосовувались норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як останній має вищу юридичну силу.
Вказуючи на неприпустимість застосування надмірного формалізму при вирішенні питання законності рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень у зв'язку з існуванням ризику настання негативних наслідків, як зокрема, нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства, відповідач просить відмовити у задоволені позову.
Судом встановлено наступні обставини.
За змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення № 51 від 01.02.2025 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , громадянин ОСОБА_1 18.11.2024 року отримав повістку з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 24.11.2024 року о 14-00 для уточнення військово-облікових даних та проходження ВЛК, а також для визначення його призначення на особливий період. У свою чергу громадянин ОСОБА_1 виклик проігнорував, у визначений час не з'явився, про наявність поважних причин, які би заважали вчасно прибути, не повідомив.
У постанові зазначено, що в результаті відповідних обставин ІНФОРМАЦІЯ_6 04.12.2024 року направлено звернення до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області з проханням провести розшук та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення протоколу про адміністративне правопорушення. 01.02.2025 року ОСОБА_1 доставлено до мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно постанови ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 22 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 210-1 КУпАП.
Вирішуючи питання обгрунтованості заявлених вимог суд зауважує таке.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час та місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові документи; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положення ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачають настання відповідальності в разі порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.
Диспозиція наведеної норми передбачає відсильне застосування та має конкретизуватись через відомості про діяння, зміст яких вказує на недотримання визначених вимогами законодавства обов'язків, правил або певного порядку за сферою оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізацію.
Відповідно до ст. 17 закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
За змістом ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку дослідженим доказам в їх окремому, а також взаємному сукупному значенні суд приходить до висновку про отримання позивачем 18.11.2024 року повістки з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 24.11.2024 року о 14-00 год., що підтверджується поштовим повідомленням про повернення кореспонденції у зв'язку з відсутністю адресата.
У відповідності до п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Відповідно до п.41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом встановлено, що повістку з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 скеровано за зареєстрованим місцем проживання, кореспонденція повернута у зв'язку з відсутністю адресата. Відповідні обставини свідчать про належне оповіщення військовозобов'язаного (позивача) про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Перебування на обліку управління соціального захисту, а також фактичне оновлення даних через ЦНАП, не звільняє особу від обов'язку з'являтись за викликом.
Згідно з п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
При цьому суд вважає грунтовним доводи позивача про істотне порушення суб'єктом владних повноважень процедури підготовки та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, матеріали сформованої справи про адміністративне правопорушення не містять даних про сповіщення позивача про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.
В даному випадку суд вважає необхідним звернути увагу, що відповідно до ч.6 ст. 278 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст. 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, відповідачем помилково ототожнено процесуальний захід у виді доставлення особи, що застосовується для встановлення особи правопорушника та складення протоколу, із заходом забезпечення розгляду. Як зазначалось вище, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, отже суб'єктом владних повноважень вжито процесуальний захід з відсутніми за його ознаками юридично-виправданими наслідками, фактично допущено підміну понять в забезпечення можливості прийняти рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Суд не може погодитись з твердженням відповідача про формальність таких умов, адже забезпечення прибуття в примусовому порядку безсумнівно обмежує особу, яка притягається до відповідальності, у можливості реалізації повного кола прав, наведених ст.268 КУпАП, у тому числі, щодо використання правової допомоги.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.
Керуючись ст. ст. 90, 241-256, 271, 286 КАС України, суд, -
Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 01.02.2025 року № 51 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скасувати, надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Д.М.Лєдньов