Справа №295/5253/25
Категорія 143
3/295/1486/25
28.04.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Панченко Г. В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08.04.2025 серії ЕПР1 №294126, 08.04.2025 о 09-30 год., у м. Житомирі по просп. Незалежності, 55Б, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце пригоди.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що дійсно була подія, однак, оскільки він рухався на мікроавтобусі і зіткнення було незначним він одразу не помітив, що відбулась дорожньо-транспортна пригода. Також зазначив, що свою вину у вчиненні порушення правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду визнає.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Пунктом 2.10.а) Правил дорожнього руху передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Згідно з вимогами ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Судова практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність суду оцінювати кожний доказ на його належність, допустимість і достатність. Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (рішення у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії»).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).
Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки він не усвідомлював протиправний характер своїх дій у момент вчинення, не передбачав можливість настання протиправних наслідків, вину у вчиненні порушень правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоди визнає.
Оскільки під час судового розгляду обов'язкові елементи складу правопорушення, передбаченого 122-4 КУпАП, зокрема вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом належними, достатніми і допустимими доказами, тому необхідно закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Г. В. Панченко