Справа №295/4542/19
6/295/82/25
25.04.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі головуючого судді Лєдньова Д.М.
при секретарі - Желєвій Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає до виконання,-
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, де зазначив, що 23.04.2019 року Богунським районним судом м.Житомира винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на утримання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.03.2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно постанови старшого державного виконавця Богунського ДВС міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області від 26.04.2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання відповідного судового рішення. Згідно довідки розрахунку від 18.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментах відсутня.
Заявник вказує, що починаючи з січня 2024 року та на час звернення із заявою дитина фактично проживає із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Мати дитини ОСОБА_3 за відповідною адресою не проживає з січня 2024 року. Фактичне місце проживання сина добровільно погоджено між сторонами.
Вказуючи на виникнення обставин, які обумовлюють припинення права на стягнення аліментів, заявник просить визнати судовий наказ № 295/4542/19 таким, що не підлягає виконанню.
Судом встановлено наступні обставини.
Богунським районним судом м.Житомира винесено судовий наказ № 295/4542/19 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на утримання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.03.2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
У відповідності до ч.ч 1-3 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Надаючи оцінку доданим до заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, доказам за підходом окремої, а також взаємної сукупної оцінки, суд приходить до висновку про їх недостатність на здобуття висновку щодо відсутності обов'язку боржника як підстави визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Так, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При вирішенні питання грунтовності заявлених вимог суд звертає увагу на критеріях обов'яковості виконання судового рішення, заснованого на положеннях ст. 129-1 Конституція України, ст. 18 ЦПК України, а також на особливості прийняття та скасування судових рішень, скерованих на забезпечення прав дітей як особливо вразливої і такої, що перебуває під гарантією посиленого захисту, категорії.
В даному випадку слід зауважити, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У відповідності до ч.8 ст. 170 ЦПк України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 170 ЦПК Укроаїни суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Надаючи стистемний аналіз наведених норм слід дійти висновку, що, хоча вимоги про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, на підставі ст.ст. 170, 432 ЦПК України не виключається за судовим наказом про стягнення аліментів, оскільки за своєю суттю передбачає відмінність від правових основ заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу, де, зокрема, указуються істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, саме врегулювання питань ухвалення рішень та їх скасування встановлюють певну особливу посилену процедуру, запроваджену на захист неповнолітніх осіб.
При досліжденні доказів суд зауважує, що інформація про реєстрацію проживання осіб свідчить про реєстрацію місця проживання дитини за однією адресою з батьком - ОСОБА_1 , з 2010 року, тобто до часу ухвалення судового рішення.
Акт № 4, складений ОСББ «Фортуна 31», з наведенням даних про те, що ОСОБА_3 за заявами свідків не проживає у квартирі у період з січня 2024 року, не може сприйматись як переконливий доказ на відсутність обов'язку зі сплати аліментів.
Суд додає, що в судове засідання, призначене для розгляду заяви, ОСОБА_1 не з'явився, явці свідків, зазначених у заяві про скасування судового наказу, не сприяв.
З огляду на вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 173, 432 ЦПК України, суд,
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає до виконання.
На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя: Д.М.Лєдньов