Справа № 199/9915/21
(2/199/629/25)
Іменем України
24.04.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Циганок К.С.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Текут'єва Є.Ю.,
представника відповідача - Бажан В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, третя особа - Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
16 жовтня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи №199/9915/21 на новий розгляд в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР, третя особа - Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування таких позовних вимог позивач, з урахуванням подальшого їх уточнення, послалась на те, що постановою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у цій справі було встановлено, що позивача в період з 08 листопада 2021 року по 10 березня 2022 року було неправомірно відсторонено від роботи відповідачем КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР без збереження заробітної плати відповідним наказом №157-к/тр від 08 листопада 2021 року. При цьому такий наказ роботодавця означеним рішенням суду касаційної інстанції було скасовано, а тому позивач після остаточного уточнення своїх позовних вимог в ході нового розгляду справи просила суд стягнути саме з відповідача Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, як розпорядника коштів, з яких виплачується позивачу заробітна плата, середній заробіток за час вимушеного прогулу - неправомірного відстрочення позивача від роботи за період з 08 листопада 2021 року по 10 березня 2022 року в розмірі 72844,15 гривень.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року, постановленою без оформлення окремим процесуальним документом, із зазначенням у протоколі судового засідання, за клопотанням позивача до участі у справі залучено в якості співвідповідача Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, а також прийнято до розгляду уточнену позовну вимогу.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року задоволено клопотання представника Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради про проведення судових засідань у справі за участю такого представника в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги в останній уточненій редакції підтримали, наполягали на їх задоволенні в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин, вказавши, що оскільки розпорядником коштів, що направляються на виплату заробітної плати позивачу є саме Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, який значиться як платник заробітної плати у виписці по банківському рахунку позивача, то саме із вказаного відповідача має бути стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період відсторонення).
Відповідач КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, натомість надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.
Представник відповідача Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що оскільки позивач ніколи не працювала в Департаменті гуманітарної політики Дніпровської міської ради, а останнє є лише розпорядником бюджетних коштів та забезпечує виплату заробітної плати працівникам КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР, то Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради є неналежним відповідачем по справі. Аналогічні підстави для відмови у задоволенні позову викладені представником вказаного відповідач і в його відзиві на позов.
Сторона позивача подала суду відповідь на відзив, в якому просила задовольнити позовні вимоги в уточненій редакції в повному обсязі, пославшись на належність Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради як відповідача по справі, останній є розпорядником бюджетних коштів та забезпечує виплату заробітної плати в тому числі позивачу, як працівнику КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР, а вказаний навчальний заклад не має власних коштів.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась.
За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засіданні та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи.
Вислухавши представників сторін, позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем Комунальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс № 57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» Дніпровської міської ради, працюючі на посаді вчителя початкових класів з 28 червня 2006 року, що підтверджується копією трудової книжки, копією посадової інструкції.
Наказом відповідача Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» Дніпровської міської ради від 08 листопада 2021 року №157к/тр позивача ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати, що підтверджується копією відповідного наказу.
Наказом відповідача Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» Дніпровської міської ради від 10 березня 2022 року №29-к/тр позивача - вчителя початкових класів ОСОБА_1 поновлено на роботі, що підтверджується копією означеного наказу.
Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року по справі №199/9915/21 за наслідками касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даній цивільній справі позовні вимоги задоволено частково та визнано незаконним і скасовано наказ Комунального закладу освіти «Навчально-вихований комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» Дніпровської міської ради від 08 листопада 2021 року №157-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». Постанова суду касаційної інстанції міститься у матеріалах справи.
Як вбачається зі змісту довідок про заробітну плату позивача за 2021-2024 роки, виписки про рух коштів по банківському рахунку позивача, на який вона отримує заробітну плату як працівник Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» Дніпровської міської ради, безпосереднім платником заробітної плати позивачу виступає саме відповідач Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради. За вересень 2021 року позивачем отримано заробітну плату в розмірі 22754,42 гривень (до утримання обов'язкові податків та зборів), а за жовтень 2021 року - 18239 гривень. Копії довідок та виписки з банківського рахунку наявні в матеріалах справи.
Крім того, як встановлено судом у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України з пояснень та заяв по суті спору сторони позивача та сторони відповідача Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, а також зі змісту п.1.5, пп.4.1.1, 4.1.2 п.4.1 Положення про Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, затвердженого рішення Дніпровської міської ради від 26 травня 2021 року №85/7, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради відповідно до покладених на нього завдань та повноважень здійснює управління підпорядкованими підприємствами, установами, закладами освіти, культури, фізичної культури і спорту, організовує їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення, є головним розпорядником коштів бюджету Дніпровської міської територіальної громади та замовником на виконання робіт, послуг, придбання товарно-матеріальних цінностей відповідно до завдань департаменту. Відповідач КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР не має власних коштів, не є розпорядником бюджетних коштів, натомість саме відповідач Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради є розпорядником бюджетних коштів та забезпечує виплату заробітної плати працівникам КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР, в тому числі і позивачу.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст.ст.2, 221, 231, 232 КЗпП України працівник має право звернутися до суду для вирішення трудового спору, захисту свого порушеного права.
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно ст.232 КЗпП України безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами, зокрема, працівників про оплату за час вимушеного прогулу за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.
Відповідно до ст.43 ч.7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Середній заробіток працівника за час вимушеного прогулу визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Положеннями п.2 розділу ІІ Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Положеннями п.3 розділу ІІІ Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Положеннями п.5 розділу IV Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Положеннями п.8 розділу IV Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Положеннями ст.238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини спірних правовідносин в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року по справі №130/3548/21 зазначено, що: «чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. … У разі якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов'язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».
Постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №761/12073/18 містить висновок про те, що якщо буде встановлено, що всупереч ст.46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Обидва вищенаведені правові висновки знайшли своє подальше застосування у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі №159/22/22, від 21 серпня 2024 року по справі №299/6348/21, від 21 серпня 2024 року по справі №199/9915/21, від 25 вересня 2024 року по справі №761/7491/22.
Також правильними є висновки суддів, що КЗО «НВК №106» ДМР не є розпорядником бюджетних коштів та не виплачує винагороду педагогічним працівникам, а тому він не є належним відповідачем у частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року по справі №205/2265/22.
Таким чином, спираючись на вищевказані обов'язкові для застосування при розгляді даної цивільної справи правові висновки судів касаційної інстанції з огляду на наведені вище норми законодавства, враховуючи, що в ході розгляду справи було підтверджено заявлений позивачем факт її незаконного/протиправного відсторонення відповідачем КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР від роботи в період з 08 листопада 2021 року по 10 березня 2022 року (відповідний наказ роботодавця про відсторонення було визнано незаконним та скасовано постановою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року в рамках перегляду судових рішень у даній цивільній справі), а також приймаючи до уваги, що відповідач КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР, на відміну від відповідача Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, не є розпорядником бюджетних коштів та не виплачує заробітну плату працівника КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР, в тому числі позивачу, суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і наявність всіх законних підстав для задоволення таких позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в повному обсязі.
Заперечення відповідача Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради проти задоволення позовних вимог та посилання на неналежність такого відповідача суд оцінює критично та не приймає до уваги, керуючись наведеною вище правовою позицією Верховного Суду від 28 червня 2023 року по справі №205/2265/22 в контексті того, що в ході розгляду справи було встановлено, що саме Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради є тим суб'єктом, що здійснює нарахування та виплату заробітної плати позивачу, а не безпосередній роботодавець позивача - відповідач КЗО «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» ДМР. А тому стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вилущеного прогулу саме з відповідача Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради буде належним, виконуваним, а отже і ефективним способом захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час вимушеного, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керувався наступним.
Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов'язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року по справі №359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року по справі №523/14396/19, від 18 січня 2023 року у справі №752/23602/20.
Задовольняючи позов, спираючись на вищенаведений правовий висновок, суд вважає за необхідне навести правильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який у відповідності до п.2 розділу ІІ, п.3 розділу ІІІ, п.п.5 та 8 розділу IV Порядку має наступний вигляд: середньоденна заробітна плата позивача 976,03 гривань (40993,42 гривень - сукупна заробітна плата за вересень та жовтень 2021 року без вирахування податків (останні два місяці роботи позивача до місця, в якому її було відсторонено) / 42 робочі дні у вказаних двох місяцях) х 85 (робочі дні за період з 08 листопада 2021 року по 10 березня 2022 року - період відсторонення позивача від роботи) = 82962,87 гривень. Саме такий розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу і мав би стягуватись на користь позивача з відповідача Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Однак, оскільки суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), не може вийти за межі заявлених позовних вимог, то стягненню із вказаного відповідача підлягає не розрахований судом розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а заявлений позивачем в її позові в останній редакції - 72844,15 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 124 Конституції України, ст.ст.2, 94, 115, 221, 231, 232, 233, 238 КЗпП України, ст.ст.1, 15, 21, 25, 27 Закону України «Про оплату праці», п.2 розділу ІІ, п.3 розділу ІІІ, п.п.5 та 8 розділу IV Порядку, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу освіти «Навчально-виховний комплекс №57 «Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня - Гімназія» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 23065752; адреса місцезнаходження: 49098, м. Дніпро, вул. Прогресивна, 3А), Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 40506248; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75), третя особа - Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 25927519; адреса місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 70), про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Стягнути з Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 40506248; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 10 березня 2022 року в розмірі 72844,15 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 25 квітня 2025 року.
Суддя А.М. Авраменко