Справа № 199/4934/25
(3/199/2813/25)
іменем України
29.04.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л. розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, громадянина України, військовослужбовця, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №283600 від 27.03.2025 слідує, що «27.03.2025 року приблизно о 23-00 годині, за адресою: м. Добропілля, вул. Комунальна 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT з номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, шатка хода. Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та у медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.»
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 враховую те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на 29.04.2025 судовою повісткою про виклик до суду та SMS- повідомленням, яке він завчасно, 16.04.2025, отримав на свій особистий абонентський номер телефону, та на яке у зазначений час та місце до суду не з'явився.
Вважаю, що ОСОБА_1 був судом належним чином повідомлений про виклик до суду на 29.04.2025.
Крім того, до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.
З огляду на викладене, неявка ОСОБА_1 як особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення та яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний Веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення - 29.04.2025, щодо наміру ОСОБА_1 особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
ОСОБА_1 скористався наданими йому правами на власний розсуд.
Оскільки відсутня така вищевказана заява ОСОБА_1 , яка містить відомості про обставини, які не унеможливлюють судовий розгляд, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання, тому, за вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, не бажає з'являтись у судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП його участь при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст. 268 КУпАП розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 .
Обставини справи підтверджуються наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №283600 від 27.03.2025 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутими судом, де зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП;
- направленням ОСОБА_1 на проходження огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- довідкою ІТС ІПНП відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Призначаючи вид адміністративного стягнення, враховую характер і міру громадської небезпеки скоєного адміністративного правопорушення, який можливо вважати найбільш тяжким, тобто, суспільну небезпеку скоєного ним правопорушення, наслідками якого могли бути завдані його діями збитки або настанням негативних тяжких наслідків.
Стан сп'яніння, як узагальнене правове поняття - це психічний стан особи в момент вчинення правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини. При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього та реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається.
Слід зазначити, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 свідомо сів за кермо автомобіля, розуміючи, що знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, тобто скоїв дане правопорушення, не замислюючись при цьому, що вживання алкоголю та керування транспортним засобом може призвести до тяжких наслідків.
З огляду на викладене, вважаю можливим призначити ОСОБА_1 єдине, встановлене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортним засобів.
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Водночас, суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак суду не були надані відомості, що вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинено під час перебування на військовій службі, тому, на підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: В.Л.Воробйов
29.04.2025