Справа № 199/4817/25
(1-кп/199/761/25)
іменем України
29.04.2025 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпра у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025052230000081 від 06.02.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Добропілля Донецької області, громадянки України, маючої повну середню освіту, не працюючої, не одруженої, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не маючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який указами Президента України неодноразово продовжувався, в тому числі указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
02.02.2025 року, близько 13:30 годин, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими, виконуючи свої професійні обов'язки у палаті №10 в приміщенні КНП «Добропільська ЛІЛ», що розташована за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Гагаріна, буд. 3, де у неї виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів, які належать ОСОБА_6 , що перебувала у зазначеній палаті на лікуванні.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою наживи, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з сумки, яка лежала біля ліжка, таємно, в умовах воєнного часу викрала поліетиленовий пакет з грошовими коштами у вигляді банкнот Національного банку України на суму 43000 гривень, грошовими коштами у вигляді банкнот іноземної валюти на суму 900 євро (згідно з курсом станом на 02.02.2025 року складає 39158 гривень) та 200 доларів (згідно з курсом станом на 02.02.2025 року складає 8364 гривень). У перерахунку на національну валюту України загальна сума викрадених коштів ставить 90522 гривень.
Заволодівши викраденим майном та отримавши його в своє повне розпорядження, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 90522 гривень.
Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При цьому, у кримінальному провадженні 08 квітня 2025 року між прокурором ОСОБА_3 зі згоди потерпілої ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Зі змісту угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення і кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 4 ст. 185 КК України. Обвинувачена ОСОБА_5 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Сторони узгодили призначення покарання обвинуваченій у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Сторони підтвердили, що розуміють і усвідомлюють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, в тому числі і умисного, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України і КК України, просила вказану угоду затвердити і призначити обвинуваченій ОСОБА_5 узгоджене покарання.
Потерпіла ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, претензій до обвинуваченої не має, оскільки завдані нею збитки були відшкодовані.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання, з видом та мірою якого вона згодна.
Захисник ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на те, що вона відповідає вимогам закону та інтересам його підзахисної.
Суд заслухав учасників кримінального провадження та переконався, що обвинувачена цілком розуміє, що вона має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а вона має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом. Укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_5 за ч.4 ст. 185 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_5 визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином і потерпілою надано згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 469 КПК України. Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб. Взяті обвинуваченою ОСОБА_5 на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка задовільно характеризується за місцем проживання, раніше не судима, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суд вбачає наявність достатніх підстав для призначення ОСОБА_5 покарання у виді 5 років позбавлення волі з можливістю звільнити її від відбування якого з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченій покарання, яке узгоджене сторонами.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України, зокрема грошові кошти, які були предметом кримінального правопорушення, слід повернути потерпілій; майно, одержане обвинуваченою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягає конфіскації.
Також, відповідно до вимог ст. 174 КПК України слід вирішити питання щодо скасування накладеного у кримінальному провадженні арешту майна.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 475, ч.15 ст. 615 КПК України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08 квітня 2025 року між прокурором ОСОБА_3 зі згоди потерпілої ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази у кримінальному провадженні:
-ковдру бежевого кольору, постільну білизну, кофту білого кольору, жіночу нижню білизну білого кольору, носки рожевого кольору, велюровий кейс темно-бордового кольору, білий ланцюжок, передані на зберігання до камери речових доказів ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області - конфіскувати, залишивши арешт вказаного майна за ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17.02.2025 року (справа 199/1732/25) до фактичного виконання вироку в частині конфіскації.
- грошові кошти, а саме: в національній валюті України в сумі 9400 (дев'ять тисяч чотириста) гривень та 8000 (вісім тисяч) гривень, в іноземній валюті в сумі 900 (дев'ятсот) євро, а також в сумі 200 (двісті) доларів США, які були передані на зберігання до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - повернути потерпілій ОСОБА_6 , скасувавши арешт вказаного майна за ухвалами слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.02.2025 року та 25.02.2025 року (справа 199/1732/25).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1