08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/59/25
381/4827/24
28 квітня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участі секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства,-
В жовтні 2024 року через систему «Електронний суд» адвокат Коваль Я.Ю., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 направила до Фастівського міськрайонного суду Київської області позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства.
В обґрунтування позову сторона позивача зазначила, що громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомилися на сайті знайомств, після чого в них виникли взаємні почуття. Невдовзі після знайомства 2021 року позивач прибув з Турецької Республіки до України для зустрічі з відповідачем. В подальшому, протягом трьох місяців сторони проживали у позивачки, а потім поїхали до Турції та проживали у відповідача протягом трьох місяців. Під час перебування в Туреччині відповідачка завагітніла. В червні 2021 року сторони разом повернулися до України. Сторони вели фактичні сімейні відносини до та під час вагітності відповідачки.
Сторони не зареєстрували шлюб ні в Україні, ні в Туреччині, але в Туреччині сторони провели офіційну святкову шлюбну церемонію, під час якої присягнулися бути вірними одне одному та зберігати сім'ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився спільний син ОСОБА_3 . Позивач забирав відповідачку з дитиною з пологового будинку. Сторони продовжували вести фактичні сімейні відносини. Позивач завжди знав та визнавав, що ОСОБА_3 є його сином, відповідачка ніколи про це не заперечувала, але зареєструвала сина відповідно ст. 135 СК України. Так, відповідно до свідоцтва про народження, батьком дитини зазначено ОСОБА_4 . Після народження дитини, сторони продовжили проживати разом до березня 2024 року, а з цього часу сторони припинили відносини і позивач повернувся до Турецької Республіки. Син залишився проживати з відповідачкою. Через деякий час, позивач дізнався, що у свідоцтві про народження дитини, він не зазначений батьком дитини. Відповідачка почала чинити перешкоди у спілкуванні батька з дитиною. Позивач протягом всього часу від народження дитини визнавав себе його батьком, займався вихованням та всебічним розвитком, а тепер не може повноцінного здійснювати свої батьківські обов'язки та реалізувати законні права. Відповідачка в категоричній формі відмовляється вирішити питання визначення батьківства щодо дитини в добровільній формі.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
На виконання вимог ухвали суду, 05.11.2024 через систему «Електронний суд» адвокат Коваль Я.Ю. направила заяву на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року відкрито загальне провадження у вказаній справі, призначено по справі проведення підготовчого провадження.
11.11.2024 від третьої особи: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов лист про розгляд справи в їх відсутності.
Ухвалою суду від 24.12.2024 продовжено підготовче провадження строком на 30 днів.
Ухвалою суду від 04.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового засідання.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові. Просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 04.03.2025 запізнилась, заявила, що позовну заяву не отримувала, про дату наступного судового засідання була повідомлена під розписку (а.с.128), у наступні судові засідання жодного разу не з'являлась, про день розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник третьої особи: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явилися, про день розгляду справи повідомлялися належним чином, направили до суду лист про розгляд справи у їх відсутності, заперечень проти позову не мають.
Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 31.12.2021, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його батьками є: батько « ОСОБА_4 » мати « ОСОБА_2 » (а.с.10).
Громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомилися на сайті знайомств, після чого в них виникли взаємні почуття. Невдовзі після знайомства 2021 року позивач прибув з Турецької Республіки до України для зустрічі з відповідачем.
В подальшому, протягом трьох місяців сторони проживали у позивачки, а потім поїхали до Турції та проживали у відповідача протягом трьох місяців.
Під час перебування в Туреччині відповідачка завагітніла та в червні 2021 року сторони разом повернулися до України. Сторони вели фактичні сімейні відносини до та під час вагітності відповідачки.
Сторони не зареєстрували шлюб ні в Україні, ні в Туреччині, проте в Туреччині сторони провели офіційну святкову шлюбну церемонію, під час якої присягнулися бути вірними одне одному та зберігати сім'ю, що підтверджується матеріалами справи та показами свідків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився спільний син ОСОБА_3 .
Позивач забирав відповідачку з дитиною з пологового будинку. Сторони продовжували вести фактичні сімейні відносини. Позивач завжди знав та визнавав, що ОСОБА_3 є його сином, відповідачка ніколи про це не заперечувала, але зареєструвала сина відповідно ст. 135 СК України.
Так, відповідно до свідоцтва про народження, батьком дитини зазначено ОСОБА_4 (а.с.10).
Після народження дитини, сторони продовжили проживати разом до березня 2024 року, а з цього часу сторони припинили відносини і позивач повернувся до Турецької Республіки. Син залишився проживати з відповідачкою. Через деякий час, позивач дізнався, що у свідоцтві про народження дитини, він не зазначений батьком дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини
Відповідно до змісту ч. 1, ч. 2 ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Пленум Верховного Суду України, у Постанові від 15.06.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 5) роз'яснив, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. При зверненні до суду особи, на утриманні якої перебуває дитина і яка не є опікуном (піклувальником), або чоловіка, котрий не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, яка (матір) померла чи оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав або не проживає з дитиною не менше шести місяців і не виявляє про неї материнської турботи й піклування, для захисту інтересів дитини до участі у справі необхідно залучити орган опіки та піклування.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 року, № 3 роз'яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.
Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 7 "Конвенції про права дитини", дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування
Однак, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
З клопотанням про призначення такої експертизи сторона позивача не зверталась, пояснюючи таку позицію тим, що відповідач категорично уникає спілкування з цивільним чоловіком та фактично припинила з ним стосунки та унеможливила його спілкування з сином, а тому призначення судом такої експертизи не буде мати жодних результатів, оскільки позивач не надає можливості отримати такі зразки дитини.
При цьому, суд погоджується з таким твердженням враховуючи поведінку відповідача, яка запізнилась у судове засідання 04.03.2025 і категорично заперечувала позицію представника позивача.
Проте, походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.
Як вбачається з показів свідків, позивач забирав відповідачку з дитиною з пологового будинку. Сторони продовжували вести фактичні сімейні відносини. Позивач завжди знав та визнавав, що ОСОБА_3 є його сином, відповідачка ніколи про це не заперечувала, але зареєструвала сина відповідно ст. 135 СК України.
Так, свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є хрещеною матір'ю дитини. Відомо, що сторони познайомилися через інтернет, разом проживали більше трьох років, позивач є батьком цієї дитини, хлопчик зовні геть на нього схожий. Стосунки між батьком та дитиною дуже добрі, батько його дуже любить. Стосунки припинилися десь пів-року тому, хлопчик дуже сумує за батьком. Мати дитини не дає можливості їм спілкуватися. Вона вживає алкоголь, їй дуже шкода дитину.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що знає сторін, познайомилися вони через інтернет, відповідачка приїхала з Турції вже вагітною. Дитина дуже схожа на батька, тобто позивача. Вони спілкувалися з родиною сторін по справі, бо в них діти майже погодки, разом гралися. За позивача може сказати, що він був турботливим батьком, до дитини відносився гарно, займався його розвитком. Зовні дитина дуже схожа на батька.
Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) (п. 9 постанови Пленуму).
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п.2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установленням неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги пояснення представника позивача, покази свідків, фото сторін до пологів і після народження дитини, які свідчать, що сторони проживали родиною, хоча і у цивільному шлюбі, суд приходить до висновку про доведеність факту батьківства, а тому позовні вимоги про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо даних про батька підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 20, 124, 126, 128, 129, 133, 134 СК України, ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, суд,
Позов громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПОУ 33258077, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 2 про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Виключити з актового запису про народження №535 від 31.12.2021 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 31.12.2021) всі відомості про батька: «прізвище», «ім'я», «по-батькові», а саме: ОСОБА_4 .
Внести зміни до Актового запису №535 від 31.12.2021 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначивши відомості про батька: «прізвище», «ім'я», «громадянство» - громадянин Турецької Республіки, ОСОБА_1 .
Видати нове свідоцтво про народження з урахуванням внесених змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М.Ковалевська