Єдиний унікальний номер: 378/489/25
Провадження № 3/378/174/25
28.04.2025 року селище Ставище
Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП притягувався 21.01.2025 року, за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 , якого постановою судді Ставищенського районного суду Київської області від 21.01.2025 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування 21 грудня 2024 року автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння, 16.04.2025 о 18 годині 53 хвилин в селищі Ставище по вул. Цимбала Сергія 29 керував транспортним засобом електровелосипедом Delta, без державного номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
На виклик суду ОСОБА_1 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом доставки SMS-повідомлення на підставі його заяви про отримання судової повістки в електронному вигляді (а. с. 13, 20). Клопотання про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки частиною 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ст. 130 КУпАП, та враховуючи, що клопотання про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило, суд вважає за можливе розглянути вказану справу у відсутність останнього, який належним чином повідомлений про розгляд справи.
Адвокат Кочин С. С. подав до суду клопотання про закриття провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а. с. 21 - 23), посилаючись на наступне. Згідно характеристик електровелосипеда Crosser E-Delta 800w 15 Ah, яким керував ОСОБА_1 , його потужність 800 Ват, або 0,8 Квт. Згідно п.1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом та має посвідчення водія відповідної категорії, проте цим же пунктом ПДР визначено, що особа, яка керує велосипедом - це велосипедист. Як вбачається з диспозиції ч. І ст. 130 КУпАП суб'єктом вказаного правопорушення є лише водії транспортних засобів. Разом з тим, відповідальність велосипедиста за порушення правил дорожнього руху, а саме керування велосипедами у стані сп'яніння, передбачено ч. 2 та ч. 3 ст. 127 КУпАП. Проте порушення вказаної норми закону згідно протоколу у провину ОСОБА_1 не ставилось. Чинним законом не передбачена відповідальність велосипедиста за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 271 КУпАП повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.
Оскільки всупереч вказаним вимогам (ч. 2 ст. 271 КУпАП повноваження Кочина С. С. як захисника доданими до клопотання документами не підтверджено, оскільки до клопотання додано лише копію договору про надання правової допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. При цьому до клопотання не додано ні нотаріально посвідченої довіреності, ні ордеру.
Тому вищевказане клопотання адвоката Кочина С. С. суд не бере до уваги.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Пункт 2.5. ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 16.04.2025 року серії ЕПР1 № 302510, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП; при цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 (а. с. 1),
- даними відеозапису з бодікамери (на оптичному диску - а. с. 15), яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 16.04.2025 електровелосипедом, зупинки останнього працівниками поліції, висловлювання йому підозри, що той перебуває в стані наркотичного сп'яніння по виявленим ознакам. Працівник поліції зазначив такі ознаки: зіниці водія не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, після чого працівником поліції неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в лікарні, зафіксовано факт відмови від проходження такого огляду, роз'яснено наслідки такої відмови, та складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП на місці зупинки, ознайомлено останнього з протоколом та вручено йому другий примірник протоколу;
- постановою поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України Тимченка Є. Ю. від 16.04.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП за керування 16.04.2025 о 18 годині 53 хвилин в селищі Ставище по вул. Цимбала Сергія 29 транспортним засобом E-Delta, без державного номерного знаку, як особою, що була позбавлена права керування 21.01.2025 Ставищенським районним судом Київської області (а. с. 12).
Доказів оскарження та скасування вищевказаної постанови поліцейського від 16.04.2025 ОСОБА_1 .
Вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 21.01.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування 21 грудня 2024 року транспортним засобом E-Delta з ознаками наркотичного сп'яніння з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік (а. с. 5-6).
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом - електровелосипедом в час і місці, вказаних в протоколі, підтверджується відеозаписом, вищевказаною постановою поліцейського від 16.04.2025 та вказаний факт не оспорювався останнім під час складання щодо нього протоколу та після такого складання.
Суд звертає увагу на те, що сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою. Від ознайомлення із протоколом про адміністративне правопорушення, написання в ньому своїх пояснень чи зауважень ОСОБА_1 відмовився. Тобто, останній не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення свою незгоду із викладеними у ньому відомостями. Однак, зауважень чи заперечень ніяких не зазначив.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому суд дійшов висновку про наявність в діях останнього складу вказаного правопорушення.
З огляду на те, що відповідно до протоколу та даних відеозапису ОСОБА_1 керував в час і місці, зазначених в протоколі електровелосипедом Delta, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо втранспортному засобі.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб- транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 зазначено, якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самої особи, що ним керує, чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом електровелосипедом Delta, на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Отже, щоб електровелосипед вважався «механічним транспортним засобом» він повинен мати двигун потужністю понад 3 кВт і для керування ним, необхідно мати водійське посвідчення.
В матеріалах справи відсутні докази (будь-які дані), що ОСОБА_1 керував електровелосипедом Delta, потужність якого понад 3 кВт.
За таких обставин, суд дійшов висновку керування вищевказаним електровелосипедом не потребує наявності у особи яка ним керує, посвідчення водія.
Санкція частини 2 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
З огляду на викладене, до ОСОБА_1 неможливо застосувати адміністративне стягнення у виді позбавлення спеціального права, оскільки він керував транспортним засобом, на управління яким не потрібна наявність посвідчення водія.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, не встановлено.
За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, без позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 605.60 гривень.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 130, ст. ст. 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя Н. М. Марущак