Справа №: 272/1405/24
Провадження № 2/272/233/25
23 квітня 2025 року
Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Волкова І.М.
за участі секретаря судового засідання - Гончаренко А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -
ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», звернулося до Андрушівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 75353761 в сумі 50334,93 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає,що 07.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75353761 у формі електронного документу шляхом підписання його за допомогою електронного підпису, згідно з умовами якого, відповідачу було перераховано на номер банківської картки, вказаної ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. на строк - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка), а позичальник зобов'язувався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними, проте відповідач свої зобов'язання не виконав. Договір підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, який було направлено на електронну адресу, вказану відповідачкою.
Свої зобов'язання первісний кредитор виконав, шляхом перерахування коштів на номер банківської карти відповідачки.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за договором позики, утворилась заборгованість у розмірі 50334,93 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованості по кредиту; 35334,93 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування Кредитом.
Крім того, позивач зазначає, що набув права вимоги за договором № № 75353761 від 07.08.2021 шляхом укладення договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023.
21.12.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено Договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75353761 від 07.08.2021.
31.03.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 за умовами якого, позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі, за договором позики №75353761 від 07.08.2021.
З огляду на викладене, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», звернулося до суду з цим позовом та просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором позики №75353761 від 07.08.2021 у сумі 50334,93 грн.
- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму судових витрат, що складаються із: суми сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у прохальній частині позовної заяви просить позовні вимоги задовольнити та про розгляд справи у відсутність представника та щодо заочного рішення не заперечував.
Відповідач та її представник до суду не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
03.03.2025 через електронний суд від представника відповідачки - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить задовольнити позов частково в частині стягнення у сумі 23955,00, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн., та заборгованості за відсотками - 8955,00 грн. У задоволенні решти позовних вимого просить відмовити, а судові витрати - стягнути пропорційно задоволеним вимогам. Відзив обґрунтовує тим, що з аналізу положень договору (п.2.2 договору) та враховуючи надані позивачем докази слідує, що строк позики складав 30 днів, та діяв до 06.09.2021 року. Проценти за користування позикою нараховувались по 05.12.2021 включно. Вважає, що позивачем здійснено нарахування відсотків за користування позикою після 06.09.2021, тобто після закінчення строку позики. Доказів на пролонгацію договору позики позивачем не надано.
18.03.2025 на адресу Андрушівського районного суду Житомирської області від директора ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої вказано про те, що відповідно до п. 5.2. договору позики, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі. Також зазначає, що через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 1,99%, замість 0,80% у відповідності до положень п.9.7. Правил надання грошових коштів у позику. Вважає, що представник відповідача доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було, тому відзив ґрунтується на припущенні та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки.
02.04.2025 через електронний суд від представника відповідачки - ОСОБА_2 надішли додаткові пояснення, які аналогічні поясненням викладеними у відзиві на позовну заяву.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, сторони заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 07.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75353761, згідно з умовами якого, відповідачка отримала грошові кошти в сумі 15000,00 грн. строком на 30 днів з моменту укладення, зі сплатою процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована процентна ставка, відповідно до п.2.3 Договору (а.с.14-15).
Відповідно до п. 2.2 цього Договору - строк позики - 30 днів.
Зі змісту Договору (п. 4) вбачається, що за користування кредитом нараховуються проценти за кожен день користування кредитними коштами на залишок позики.
Відповідно до п. 15 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору.
Додатком №1 до Договору №75353761 від 07.08.2021, підтверджується погодження з відповідачем загальної вартості кредиту, який підписаний ним електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (а.с.15).
Розрахунком суми заборгованості підтверджується, що відповідачкою не здійснювалося жодного погашення за позикою, відповідно чого утворилася заборгованість (а.с.6-8).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується довідкою про перерахування коштів ОСОБА_1 та випискою про зарахування та звіту щодо руху коштів від 07.08.2021 на карту НОМЕР_1 кредитних коштів в сумі 15000,00 грн. (а.с. 13, 27-28, 72-74).
Таким чином доведено факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяла на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконала у повному обсязі, тобто не здійснювала часткових та своєчасних погашень.
Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передбачено умови та порядок вчинення дій для ідентифікації особи з метою отримання коштів. Для отримання позики позичальник має пройти процедуру реєстрації на сайті (а.с.15-26).
Також, судом встановлено, що 21.12.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено Договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі, за договором позики №75353761 від 07.08.2021 (а.с.32-40).
Крім того, встановлено, що 31.03.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 р. за умовами якого, позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики 75353761 від 07.08.2021 (а.с.41-51).
Отже, суд встановив, що позивачем належним чином доведено факт передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за договором №75353761 від 07.08.2021 перейшло до позивача, про що свідчить факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 50334,93 грн.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, у порушення умов договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала. У зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка становить 50334,93 грн., що складається з: 15000,00 грн. - суми боргу за тілом кредиту; 35334,93 грн. - заборгованості за процентами.
Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правовиком (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що ти) підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, з врахуванням зазначеного, вбачається, що відповідачка отримані кошти у визначений договором строк не повернула, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, є доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі позики, підлягають задоволенню, у розмірі 15 000,00 грн.
Що стосується розміру відсотків за користування позикою за вищезазначеним договором позики, то суд зважає на наступне.
Як вбачається із наданого суду розрахунку, заборгованість за договором позики складає 50334,93 грн., з яких: 15 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35334,93 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відсотки в розмірі 1,99% в день нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 30 днів (з 07.08.2021 по 06.09.2021 включно), та після закінчення цього строку, а саме, по 05.12.2021 року включно.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Таким чином, позивач ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Як встановлено судом, між сторонами по справі укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75353761 від 07 серпня 2021 року згідно з яким сума позики становить 15 000 грн (п. 2.1), а строк позики 30 днів (п. 2.2).
Відповідно до п. 2.3 процентна ставка становить 1,99 % в день.
Тобто нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, а саме з 07.08.2021 по 06.09.2021 включно, що передбачено, окрім статті 1048 ЦК України, і самим Договором.
Отже, за договором позики проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором, з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 8955,00 грн. (15000 грн. х 1,99 : 100 х 30 = 8955,00 грн.).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Така правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 30.01.2025 у справі №341/416/20.
Однак позивач у позовній заяві не просив про стягнення з відповідача грошових коштів в порядку ст.625 ЦК України та не навів такого розрахунку і такого розрахунку до матеріалів справи не додано.
Отже, проценти за користування кредитом, нараховані поза межами строку кредитування, не підлягають стягненню.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 8955,00 грн. відсотків за договором позики №75353761 від 07 серпня 2021 року, а відтак позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на вказану суму.
Проте суд підкреслює, що зазначене не свідчить, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання, зазначене є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року.
Суд погоджується, що відповідач, підписавши договір позики №75353761 від 07 серпня 2021 року, відповідно до п. 5.2. підтвердив, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Проте, щодо посилання позивача на п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", саме яким передбачено нарахування процентів, починаючи з першого дня понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір позики №75353761 від 07 серпня 2021 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо нарахування процентів не більше 90 календарних днів і саме з такими умовами пролонгації.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Правила, відсутність у договорі, що підписаний відповідачем, домовленості сторін про такий термін нарахування відсотків, надані банком Правила надання грошових коштів у позику не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в договорі позики позичальника, який безпосередньо підписаний останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином, суд вважає, що Правила надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідачки, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.08.2021 шляхом підписання договору позики. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді нарахування процентів не більше 90 календарних днів понадстрокового користування кредитними коштами, та саме на таких умовах пролонгації.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
У справі, яка розглядається, за умовами укладеного між сторонами договору № №75353761 від 07 серпня 2021 року, останній укладено на строк 30 днів, з (з 07.08.2021 по 06.09.2021 включно). Відтак, в межах строку кредитування відповідачка повинна була повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором по 05.12.2021 року включно, що не відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить: 23955,00 грн., з яких 15000,00 - основний борг (тіло кредиту), 8955,00 грн. відсотки за користування кредитом (15000,00 грн. х 1,99% х 30 днів).
З огляду часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає часткове стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1152,82 грн. = (2422,40х47,59%), тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (47,59 %).
На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», 11, 512,514, 526,611,626,628,1046,1048,1049,1077 ЦК України ст.12, 13, 76-81, 211,223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місце знаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9 А, ЄДРПОУ: 43311346 заборгованість за договором позики № 75353761 в розмірі 23955,00 гривень (двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 00 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місце знаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9 А, ЄДРПОУ: 43311346судовий збір в розмірі 1152,82 грн. (одну тисячу сто п'ятдесят дві гривні 82 коп.) понесені позивачем на сплату судового збору
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місце знаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9 А, ЄДРПОУ: 43311346витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його(її)проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне скарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 28.04.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місце знаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9 А, ЄДРПОУ: 43311346.
Відповідач - ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя:І. М. Волков