Справа № 203/881/25
Провадження № 2/0203/989/2025
24.04.2025 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Кринюк М.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 14.04.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №103546520 відповідно до умов якого останньому було видано кредит безготівково на картковий рахунок з використанням карти. 29.08.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір №111-МЛ/Т про відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач отримав право вимоги до відповідача за договором №103546520 від 14.04.2024 року. Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що строк повернення кредиту настав, однак відповідач заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не погасив, позивач просив стягнути з останнього заборгованість в сумі 38185 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 22449 грн., заборгованості по комісії в сумі 1610 грн., процентів за порушення грошового зобов'язання в сумі 7126 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2025 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
В призначене судове засідання представник позивача не з'явився. В наданому позові просив провести розгляд справи за відсутності представника товариства.
Відповідач за викликами до суду повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.
В зв'язку з цим, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши надані позивачем до заяви на підтвердження позовних вимог докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до чч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Частинами 1,2 ст.642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
В зв'язку із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).
За змістом ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14.04.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №103546520, відповідно до умов п.1.2, 1.3, 1.4 якого було передбачено надання позичальнику кредиту в сумі 7000 грн. терміном на 345 днів, до 25.03.2025 року.
Пунктом 1.5.1 договору було встановлено комісію в сумі 1610 грн., що нараховується одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно п.4.2 договору було передбачено нарахування процентів за ставкою 912,5% річних в якості процентів за порушення грошового зобов'язання.
В додатку №1 до договору сторонами було погоджено графік платежів.
Відповідно до довідки про ідентифікацію відповідачем було підписано договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Отже, відповідач уклав із ТОВ «МІЛОАН» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно платіжного доручення №86926716 від 14.04.2024 року вбачається, що на виконання умов кредитного договору ТОВ «МІЛОАН» перерахувало кошти в сумі 7000 грн. на картку позичальника, що зазначена ним в заяві на отримання кредиту №103546520 від 14.04.2024 року, що є додатком №2 до кредитного договору.
Також судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.08.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т, згідно витягу з реєстру боржників до якого позивачу було відступлено право вимоги, у т.ч. за укладеним із відповідачем договором №103546520 від 14.04.2024 року.
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідач свої зобовязання належним чином не виконував, внаслідок чого на дату відступлення прав вимоги за договором ТОВ «МІЛОАН» на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 29.09.2024 року, виникла заборгованість в сумі 38185 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 22449 грн., заборгованості по комісії в сумі 1610 грн., процентів за порушення грошового зобов'язання в сумі 7126 грн.
За вказаних вище обставин, що не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №103546520 від 14.04.2024 року, яка ви никла станом на 29.08.2024 року, в сумі 31059, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 22449 грн., заборгованості по комісії в сумі 1610 грн.
В частині стягнення процентів за порушення грошового зобов'язання в сумі 7126 грн., суд враховує, що останні нараховані відповідно до умов п.4.2 договору, зі змісту якого вбачається, що останні фактично є неустойкою за порушення грошового зобов'язання.
Законом №2120-ІХ від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 18, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, оскільки неустойка в сумі 7126 грн. нарахована за кредитним договором в період дії в України воєнного стану, відповідач в силу наведеного вище п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від її сплати.
Тому, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог (81,34% від ціни позову), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1970 грн. 38 коп.
Керуючись ст.ст.6,207,512,514,516,526,625,626,627,628,638,641,642,1048-1050,1054, п.18 «Прикін-цеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,133,137,141,211,223,247,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про споживчий кредит №103546520 від 14 квітня 2024 року, яка ви никла станом на 29 серпня 2024 року, в сумі 31059, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 22449 грн., заборгованості по комісії в сумі 1610 грн.; а також стягнути судовий збір в сумі 1970 грн. 38 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 24 квітня 2025 року.
Суддя С.Ю.Казак